Сеник Г.О., студентка магістрату

Янчук Г.В., науковий керівник, к.е.н., доцент

Вінницький національний аграрний університет

ЗАПАСИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ, ОЦІНКА І ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ

Вступ. Бюджетні установи для своєї діяльності купують предмети разового користування – різні господарські та ремонтно-будівельні матеріали, паливо, тару, матеріали для наукових і навчальних цілей, інші матеріали.

Вартість цих матеріальних засобів повністю вибуває із суспільного кругообігу протягом одного або кількох актів споживання. У цьому плані матеріали в бюджетних установах нагадують оборотні кошти виробничої сфери, але їх неможливо віднести до останніх, оскільки оборотні кошти повністю переносять свою вартість на новий продукт і в цій формі продовжують свій кругообіг у суспільному відтворенні, а матеріальні запаси бюджетних установ вибувають з кругообігу в міру їх споживання.

Постановка питання. Метою статті є висвітлення основних принципів обліку запасів у бюджетних установах, а саме, їх оприбуткування, проведення операцій, переоцінки, інвентаризації та списання.

Актуальність проблеми. Важливим моментом обліку запасів є їх оцінка. Це особливо актуально в сучасних умовах господарювання, тобто в ринкових умовах, коли на один і той же вид запасів можуть бути різні ціни у різних постачальників та різні ціни в різні періоди придбання від одного і того постачальника.

Дослідження по темі. Питання бухгалтерського обліку у бюджетних установах розглядало багато вітчизняних вчених, таких як Атамас П., Бутинець Ф., Джога Р., Матвєєва В., Петренко О., Свірко С., Ткаченко І. Досить непогано облік запасів висвітлений у законодавчо-нормативних актах України.

Виклад основного матеріалу.

Матеріали, МШП обліковуються в поточному обліку і балансі за договірними цінами без ПДВ. Не відносяться на збільшення вартості матеріалів, а списуються на відповідні статті видатків транспортно-заготівельні витрати, мито.

Якщо під час придбання матеріалів через дрібнооптові бази й магазини бюджетним установам надано торгову знижку, то ці товари обліковуються за роздрібними цінами, а на суму знижки зменшуються фактичні витрати за відповідними статтями кошторису установи.

Матеріали, які надійшли до бюджетних установ як гуманітарна допомога, оцінюються комісією за діючими цінами, а отримані в результаті демонтажу об'єктів основних засобів, спецобладнання - за цінами можливого використання. Поворотна й обмінна тара обліковується за покупними цінами. У разі її повернення чи реалізації різниця між покупними і продажними цінами враховується на фактичні витрати установ.

Прогресивним напрямом в обліку матеріалів є застосування сталих облікових цін - неодмінної умови впровадження ЕОМ та оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку. Такими цінами є ціни постачальника або середні покупні ціни для однорідних найменувань матеріалів з відхиленнями цін на ці матеріали в межах до 20 % за одиницю.

Стала облікова ціна для однорідних найменувань матеріалів визначається в такий спосіб. Припустимо, що за даними обліку в установі є кілька видів амонію, кожний з яких поділяється на амоній чистий, чистий для аналізів і хімічно чистий. Договірна ціна 1 кг першого - 19 грн., другого - 20 грн., третього - 21 грн. Стала облікова ціна 1 кг амонію азотнокислого дорівнюватиме: (19+20+21):3= 20 грн. Відхилення від облікових цін обліковуються окремо і підлягають щоквартальному списанню на ті рахунки, на яких відображені витрати матеріалів за твердими обліковими цінами.

На відміну від госпрозрахунків підприємств та організацій, де оцінка є не тільки способом вартісного вираження окремих об'єктів обліку, але й базою для розрахунків багатьох показників фінансового стану, в бюджетних установах не застосовуються різні способи оцінювання матеріалів (ФІФО, ЛІФО тощо), не проводиться щомісячне дооцінювання залишків товарно-матеріальних цінностей в умовах зміни цін на запаси і товари. Відповідно до наказу ГУ ДКУ і Міністерства економіки України від 02.12.1997 № 127/138 «Порядок дооцінки матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів бюджетних установ» бюджетні установи проводили разове дооцінювання матеріалів і МШП, які були придбані до 02.09.1996 та обліковуються за цінами, що значно відрізняються від нині діючих. У ході дооцінювання ціни на окремі види матеріалів і МШП були доведені до їх реальної вартості.

Норми запасів матеріалів визначаються в мінімальних розмірах, які забезпечують постійну роботу установ. Так, нормативи запасів для наукових установ встановлюються в диференційованих відсотках від суми фактичних витрат матеріалів за минулий рік за такими чотирма групами матеріалів: матеріали для наукових цілей; господарські матеріали і канцелярське приладдя; паливо; пальне і мастильні матеріали, інші матеріали, включаючи тару і матеріали в дорозі. Зайві запаси матеріалів зараховуються при фінансуванні бюджетних установ.

З метою збереження і правильного обліку матеріалів необхідно забезпечити належну організацію складського господарства. Зберігання матеріалів має здійснюватися у спеціально пристосованих приміщеннях (складах). Порядок розміщення матеріалів має забезпечувати швидкість операцій їх прийняття та видачі. Відповідальність за прийняття, зберігання і відпускання матеріалів покладається на визначених матеріально відповідальних осіб, з якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність.

Бюджетні установи й організації повинні проводити інвентаризацію матеріалів, продуктів харчування, палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших матеріальних цінностей за місцем зберігання та за матеріально відповідальними особами в строки і порядку, передбаченому «Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ», затвердженою наказом ГУ ДКУ від 30.10.1998 р. №90 із змінами та доповненнями (№184 від 05.10.2005).

Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення й перелік майна, що підлягає інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником установи (крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим). Проведення інвентаризації є обов’язковим:

·перед складанням річної фінансової звітності;

·при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийняття-передання);

·при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей на день установлення таких фактів;

·після пожежі або стихійного лиха, терміново після ліквідації пожежі або стихійного лиха;

·у випадку ліквідації установи;

·згідно з розпорядженням судових та слідчих органів;

·при передачі майна установи в оренду;

·при передачі підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів з одного підпорядкування в інше (на встановлену дату передачі).

Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи.

Весь процес проведення інвентаризації можна представити у вигляді схеми:

Наказ керівника

Створення комісії (комісій)

Підготовка до інвентаризації

Проведення інвентаризації запасів

Оформлення результатів інвентаризації

Регулювання інвентаризаційних різниць

Рис. 1. Порядок проведення інвентаризації

Хоча проведення інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності є обов’язковим, проте в певних випадках інвентаризація об’єктів проводиться в інші строки. Для окремих видів запасів встановлено індивідуальну періодичність проведення інвентаризації (табл.1).

Таблиця 1

Періодичність проведення інвентаризації певних об’єктів бюджетної установи

Інвентаризаційний об’єкт	Періодичність проведення інвентаризацій
Музейні цінності	Встановлюється Міністерством культури України
Бібліотечні фонди	1 раз на 5 років
Малоцінні та швидкозношувані предмети: - у міністерствах, органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, інших управліннях (відділах) - в інших установах	- не менше 1 разу на 2 роки - не менше 1 разу на рік
Дорогоцінні метали, каміння та вироби з них	2 рази на рік (станом на 1 січня та 1 липня)
Спирт	Не менше 1 разу на квартал
Продукти харчування	Не менше 1 разу на квартал
Сировина і матеріали	Не менше 1 разу на рік (не раніше 1 жовтня)
Готова продукція
Інші матеріали	Не менше 1 разу на рік (не раніше 1 жовтня)
Пальне	Не менше 1 разу на рік (не раніше 1 жовтня)

Інформація про результати проведеної інвентаризації бюджетною установою відображається в таких формах звітності:

· ф.№1 «Баланс» у довідці до рахунку 70 «Доходи загального фонду»;

· ф.№7 д/м «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

· ф.№15 «Звіт про недостачі та розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей у бюджетних установах»;

· ф.№6 «Звіт про рух матеріальних цінностей»;

· пояснювальній записці до річного звіту.

Переоцінка запасів установи може проводитися на виконання нормативно-правових актів України (якщо такі будуть запроваджені) або за рішенням керівника установи (якщо запаси морально застаріли та у зв’язку з тривалим їх перебуванням на збереженні в установі, їх первісна (справедлива, відновлювальна) вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, придбаних пізніше).

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.

Матеріальні цінності з балансів бюджетних установ списують відповідно до вимог Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України та Міністерства економіки України від 10.08.2001 №142/181.

Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за балансовою вартістю або за методом середньовиваженої собівартості.

Метод середньовиваженої собівартості застосовується у разі наявності в установі значної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами. Обчислюється на періодичній основі або при кожній отриманій партії запасів. Вибір системи має бути обумовлений у наказі про облікову політику.

Списання з балансу установи малоцінних швидкозношуваних предметів, інструментів, виробничого, господарського інвентарю та інших запасів, що стали непридатними, здійснюється на підставі Актів списання (форма №З-2).

Акти складаються постійно діючою комісією, призначеною наказом керівника установи, і затверджуються керівником установи. У них зазначаються дані, що характеризують запаси: найменування, матеріал виготовлення, рік придбання установою, кількість та вартість. Детально вказують причини списання та спосіб знищення непридатних запасів (якщо реалізація їх неможлива).

Суми, отримані від реалізації непридатних запасів, залишаються у розпорядженні установи (якщо інше не встановлено чинним законодавством України).

Висновки. На придбання матеріалів витрачаються значні кошти з бюджету та інших джерел.

Завданнями обліку запасів на нашу думку є:

- забезпечення зберігання і встановлення контролю за наявністю та рухом запасів;

- спостереження за дотриманням норм запасів і витрат матеріалів;

- отримання точних даних про залишки матеріалів у місцях зберігання;

- забезпечення всіх рівнів управління інформацією про наявність і рух запасів.

Основними передумовами виконання цих завдань є економічно обґрунтована класифікація та оцінка матеріалів, їх нормування і чітка організація матеріального постачання та сільського господарства.

Список використаної літератури:

1. ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV із змінами та доповненнями;

2. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ (в редакції Наказу Державного казначейства України №30 від 21.02.2005 та від №137 від 08.08.2005р.);

3. Атамас П. Основи обліку в бюджетних організаціях: Навч. Посібник.-Центр навчальної літератури, 2003.-284 с.;

4. Джога Р., Свірко С. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. Посібник.-Житомир: ПП «Рута», 2006.-472 с.;

5. Черничук Л. Облік у бюджетних установах: Навч. Посібник.-Чернівці: Книги ХХІ, 2007.-400 с.