Економічні науки/15. Державне регулювання економікою

Семенчук Т.Б.

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

ПРИНЦИПИ МІКРОКРЕДИТУВАННЯ СЕКТОРУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

В сучасному кризовому стані державної економіки, політика держави повинна бути направлена на підтримку і розвиток сектору малого підприємництва. Оскільки він є основним джерелом дохідної частини бюджетів країни всіх рівнів. Шляхом вирішення проблеми є удосконалення роботи цілого механізму фінансово-кредитної підтримки розвитку сектору малого підприємництва.

Фінансово-кредитна підтримка – це комплекс різних форм, методів, видів та важелів взаємодії, які тільки в сукупності можуть дати суттєву допомогу розвитку сектору малого підприємництва.

Одним із важливих важелів зазначеного механізму є мікрокредитування. Мікрокредитування вважається у світі загальновизнаним методом боротьби з соціальною бідністю, забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць. Проблема браку коштів на ведення бізнесу є досить болючою для більшості підприємців [1].

Мікрокредит – це специфічна форма (різновид) кредитування суб’єктів малого підприємництва, яка:

1) обмежена у розмірах (відкілька сотень доларів до 10-15 тис. дол.);

2) не потребує забезпечення заставою;

3) надається протягом трьох діб на короткий термін (відкілька місяців до року);

4) може виділятися навіть тим підприємцям, які не мають кредитної історії (скоринг дорівнює нулю) [2].

З цих позицій принципово важливим є те, що мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва значною мірою сприятиме формуванню та ефективній реалізації його потенціалу як соціальної бази середнього класу України.

Нажаль сьогодні цей компонент механізму фінансово-кредитної підтримки не достатньо розвинутий, а в деяких регіонах взагалі відсутній.

В основі державної політики у сфері мікрокредитування має лежати декілька основних принципів:

1. Держава визнає перспективність галузі мікрокредитування в плані створення робочих місць, розвитку підприємництва та підтримки ініціатив приватного бізнесу. Вона намагається створити умови, за яких небанківські постачальники фінансових та не фінансових послуг малим підприємствам могли б працювати тривало та з прибутком.

2. Політика уряду спрямована на створення та підтримку однакових умов діяльності для всіх учасників ринку мікрокредитування, а також на забезпечення чесної конкуренції.

3. Уряд дозволяє небанківським фінансовим організаціям використовувати методи кредитування на власний вибір за умови, що послуги дозволені законом та відповідають інтересам клієнтів. Уряд визнає, що використання різних методів та моделей слугує інтересам розвитку ефективної системи кредитування в Україні, а найбільш ефективні моделі мають знаходити широке застосування.

4. Уряд не буде встановлювати ставки позичкового відсотка, що вимагається з клієнтів. Він визнає, що розмір ставки визначається багатьма факторами, які залежать від обслуговуваного сектора. Організації, що займаються мікрокредитування, повинні самі встановлювати відсоток, який дає їм можливість працювати надійно, розширювати свої операції та підтримувати реальну вартість свого капіталу. Уряд лише контролює правомірність та реальність встановлення ставки позичкового відсотку.

5. Уряд не буде втручатись у діяльність інститутів, що надають мікрокредит. Кредитні операції повинні проводитися без будь-яких привілеїв щодо окремих клієнтів. Населення не повинно розглядати мікрокредитування як недержавну допомогу, тому що це призведе до зниження кредитної дисципліни.

Виходячи із реалій світового досвіду, уряд не повинен поспішати з введенням механізмів правового регулювання та контролю до тих пір, доки галузь мікрокредитування не досягне рівня зрілості.

Аналізуючи стан одного з головних компонентів механізму фінансово-кредитної підтримки розвитку малого підприємництва сьогодні, дозволяє стверджувати, що система мікрокредитування – це не добродійність, а економічна стратегія держав, яка є особливо актуаліною для трансформаційних країн. Це потребує розробки спеціальної державної програми побудови системи мікрокредитування малого підприємництва в межах загальних завдань, що визначені Законом України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», та впровадження різних технологій її реалізації. При цьому, акценти такої програми й технологій повинні бути зосереджені на регіональному аспекті системної та постійної підтримки малого підприємництва в нашій країні.

Література:

1. Глущенко С.В. Напрями кредитування суб’єктів малого бізнесу в Україні. – Економіка і прогнозування. – 2005. - №4. – С.81-94.

2. Варналій З.С., Дрига С.Г., Тарангул Л.Л. Мікрокредидування малого підприємництва. Ірпінь, НУДПСУ, 2008. – 144 с.