Экономические науки/Банки и банковская система

Марченко С.К., Мандро О.І.

Вінницький національний аграрний університет

Банківська система України: становлення та проблеми розвитку в умовах економічної кризи

 

Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності (рис. 1).

Подпись: КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ 

Рис. 1. Банківська система України[4]

Сучасний стан розвитку економіки України потребує постійної уваги до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування. Ця потреба обумовлюється тим, що банківська система одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання.

Банкiвська система — це законодавчо визначена, чiтко структурована сукупність фiнансових посередників грошового ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю.

Необхiднiсть, формування банківської системи, як особливої ,структури, визначається двома групами причин:

·                пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду i регулювання банківської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальносуспільними iнтересами — забезпеченням сталостi грошей i стабільної роботи всiх банкiв;

·                пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту i пропозиції на грошовому ринку i в кожному його секторi.

Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Умовами нормального функціонування банківської системи є:

1) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних установ;

2) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які , не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта за­сновника про створення;

3) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими про­цесами в економіці;

4) існування поряд із центральним банком найрізно­манітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінан­сових послуг для юридичних і фізичних осіб;

5) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежу­ються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втру­чаються в усі сфери економіки[3].

В останні роки чітко спостерігається тенденція збільшення економічної і політичної нестабільності на національному, регіональному і глобальному рівнях. Банківські системи, які акумулюють політичні, макроекономічні й інституціональні ризики, в умовах зростаючої нестабільності опиняються в найбільш несприятливому стані.

Проблеми банківських криз у світовому масштабі, на жаль, поки не знайшли свого розв’язання, тому дослідження економічної сутності банківської кризи, причини її виникнення та заходів з її подолання є актуальною темою для наукових розробок. У зв’язку з цим серед великого кола стабілізаційних інструментів, що використовують у банківській діяльності, можуть бути виділені ті, які доцільно розглядати з урахуванням ситуації, що склалася в банківському секторі [2].

Проблемі вивчення банківських криз присвячено наукові праці багатьох вітчизняних і зарубіжних учених більшість з яких сходяться на думці, що банківська криза – це невід’ємна риса ринкової економіки, вона супроводжує процес поступового розвитку суспільства. В умовах нестійкої рівноваги ринкової економіки, що розвивається, будь-які потрясіння у банківській сфері призводять до паралізації платіжної системи, коливань курсу національної валюти, викликає загострення політичної ситуації[2].

Розглядаючи ситуацію, що склалась в економіці України потрібно відзначити, що у 2009 році грошово-кредитна політика здійснюється у складних умовах економічної та фінансової кризи і спрямовується на якнайшвидше подолання її наслідків. Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва, експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів з банківської системи, що відобразилося на її ослабленні, зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку.

Падіння ВВП становило у І кварталі 2009 р. 20,3%, у ІІ кварталі – 18%, промислове виробництво за сім місяців скоротилося на 30,4%, експорт зменшився на 48,5%. Рівень безробіття на кінець липня становив 2,2%. Чистий притік зовнішніх інвестицій до України за сім місяців скоротився у 2,9 раза, а приплив іноземних запозичень за кредитами та облігаціями, який спостерігався у минулому році (10,2 млрд. дол.), змінився на їх чистий відплив у поточному (- 4,5 млрд. дол.)[1].

Перевищення бюджетних видатків над отриманими доходами за перше півріччя зросло до 9,6 млрд. гривень. Інфляція залишається на високому рівні – за сім місяців індекс споживчих цін зріс на 8,5%.

Заходи грошово-кредитної політики з початку року спрямовувалася на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи.

Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити активну політику інтервенцій, запровадження механізму валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції, вдосконалення порядку використання лоро-рахунків та процедури отримання іноземних кредитів тощо. Для забезпечення належного рівня ліквідності, збільшення кредитування економіки та підтримки банків проводилася гнучка політика рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів, знижувалась облікова ставка, був визначений та почав реалізовуватися порядок  рекапіталізації банків за участю держави та інші заходи.

За словами експертів у 2010 році макроекономічні умови здійснення грошово-кредитної політики знаходитимуться під впливом загальносвітових  тенденцій, пов’язаних із наслідками фінансової кризи 2008 - 2009 рр. За оцінками міжнародних фінансових інститутів світова економіка наступного року увійде до стадії помірного зростання, що пов’язуватиметься з результатами вжиття в економічно розвинених країнах антикризових заходів та необхідністю посилення державного втручання та контролю. Прогнозується зростання світової економіки на рівні 2,5%.

Такі очікування створюють для України умови поступового відновлення зовнішнього попиту на продукцію вітчизняного експорту. Утім темпи його зростання, прогнозовано, в 2010 році ще не матимуть значного прискорення. З іншого боку, тривалий період попереднього зниження внутрішнього попиту, що супроводжувалося зменшенням доходів населення, скороченням обсягів промислового виробництва, інвестицій в основний капітал на фоні підвищення цін за базовими товарними групами імпорту (у т.ч. енергоносіїв), формуватиме підґрунтя також і для стримування темпів зростання імпорту. Очікується, що у наступному році дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу може становити 0,1 % від ВВП. Також продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах ніж у 2009 році. Обсяг планових платежів за прямим та гарантованим державою боргом в наступному році становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США, а за приватним боргом – більше ніж 18 млрд. дол. США[5].

З урахуванням причин і наслідків кризових проявів 2008 - 2009 рр. та, виходячи із прогнозів макроекономічного розвитку, що передбачають зростання реального ВВП на 3%, для забезпечення стабільності національної валюти, зниження темпів інфляції у 2010 році ключове значення матиме забезпечення стійкості фінансової системи, що розглядатиметься як пріоритет грошово-кредитної політики.

З метою зміцнення довіри до економіки України, необхідно розробити механізм раннього повідомлення, який своєчасно сигналізував би про збільшення чи зменшення ймовірності виникнення кризи. Крім того, необхідно ретельно контролювати загальний зовнішній борг державного та приватного секторів, що за останні роки сягнув 100 млрд. дол.. США. При цьому зовнішній борг приватного сектора зріс до 86 млрд. дол.. США, з яких 29 млрд. дол.. США складає короткостроковий борг.[5].

Для оцінки ефективності роботи банківської системи розглянемо дані таблиці 1.

Таблиця 1

Структура доходів і витрат банків за станом  на 01.03.2010*

                                                                                               (тис. грн.)

№ п/п

Показники

Сума

%

1.

ДОХОДИ

21 388 377

100,00

1.1

процентні доходи

18 645 929

87,18

1.2

комісійні доходи

2 121 031

9,92

1.3

результат від торгівельних операцій

334 695

1,56

1.4

інші операційні доходи

212 061

0,99

1.5

інші доходи

66 426

0,31

1.6

повернення списаних актів

8 235

0,04

2.

ВИТРАТИ

22 765 495

100,00

2.1

процентні витрати

10 323 744

45,35

2.2

комісійні витрати

390 415

1,71

2.3

інші операційні витрати

889 352

3,91

2.4

загальні адміністративні витрати

4 186 356

18,39

2.5

Відрахування в резерви

6 942 673

30,50

2.6

податок на прибуток

32 955

0,14

3.

Чистий прибуток

-1 377 118

x

* Дані:офіційного сайту Національного банку України.

Доходи банків порівняно з провідним періодом 2009 скоротились на 15,7 % і склали 21,4 млрд. грн. Витрати банків за звітний період скоротились на 16,5 % і склали 22,8 млрд. грн.. Від’ємний фінансовий результат по системі банків на 01.03.2010 склав 1,4 млрд. грн. Виходячи з ситуації, що склалась, на нашу думку, для покращення показників роботи банківської системи, а від так і економіки України в цілому, важливим буде вжити наступні заходи:

1.                 підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу;

2.                 вдосконалити методику розрахунку обсягів і нормативів ризику;

3.                 підвищити прозорість фінансових установ і диверсифікованість напрямів діяльності банків;

4.                 удосконалити процедури санації, реорганізації та ліквідації банків;

5.                 підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти;

6.                 збільшити кількість державних банків, їх капітальні ресурси та посилити роль державних банків на вітчизняному фінансово-кредитному ринку;

7.                 запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти;

8.                 запровадити державне обмеження відсотків за кредитами та здійснювати контроль за дотриманням цього обмеження;

9.                 розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх запозичень.

На наш погляд, використання запропонованого фінансового механізму дозволить забезпечити стабільність банківської системи і, відповідно, стабільність усієї економіки України.

 

Список використаної літератури:

1.           Монетарний огляд за I квартал 2009 року/ Національний Банк України// www.bank.gov.ua.

2.           В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва О.В. Крухмаль Банківська криза та інструменти антикризового управління// Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №2. – С. 144 – 150.

3.     Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р.

4.           Комерцiйнi банки в Українi . Довiдник. К: Вища школа, 1990—62с

5.           www.bank.gov.ua.