Економічні науки/ 12. Економіка сільського господарства

К.е.н. Ковальчук Н.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Вплив держави на формування пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами

Сільськогосподарські підприємства при здійсненні господарської діяльності природно відчувають вплив держави, тому що саме на держаному рівні створюється нормативно-правова база, встановлюється рівень оподаткування, кредитні ставки. Вплив держави на формування пропозиції сільськогосподарської продукції в Україні в останні роки суттєво змінився.

Мельник Л.Ю. та Макаренко А.П. вважають, що якщо ринок – це об’єктивна реальність, то він не може регулюватися, змінюватися, удосконалюватися. ,,Ринковий механізм має об’єктивну природу, тобто діє за певних умов незалежно від волі й свідомості людей і в цьому він тотожний законам природи. Ринок – саморегулятивний механізм, який не підлягає ,,плануванню”, ,,керуванню”, ,,регулюванню” тощо”[1]. Тому, поділяючи наведену точку зору авторів, нами використовується поняття не ,,державне регулювання пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами”, а ,,вплив держави на формування пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами ”. В той же час ,,державне регулювання ринку зерна ” є більш розповсюдженим і використовується в законі ,, Про зерно та ринок зерна в Україні” [2] і в багатьох наукових дослідженнях.

Вплив держави на формування пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами суттєво змінився з переходом від гіпертрофованої адміністративно-командної системи регулювання аграрним виробництвом до державно-регуляторних відносин у цій сфері. Методологічною базою зазначеного, як вважає О.М. Могильний, є, по-перше, заміна господарського механізму централізовано-планової економіки на організаційно-економічний механізм регулювання ринковими засобами, по-друге, поетапна відмова держави від виконання тих функцій, які ефективніше виконуються ринковими інститутами, і, по-третє, стримування державою проявів ринкової стихії, що призводять до небажаних наслідків. На сучасному етапі залишається відкритою проблема оптимального поєднання засобів державного регулювання і механізмів ринкового саморегулювання та їх співвідношення на практиці [3]. Організаційно-економічний механізм функціонування ринку зерна базується на економічних законах (законі вартості, законі попиту, законі пропозиції) та поєднує в собі ринковий механізм і державне регулювання.

Підсумовуючи викладене, можна схематично показати взаємодію ринкового механізму і державного регулювання на рисунку 1.

Рис.1. Організаційно-економічний механізм функціонування ринку зерна сільськогосподарських підприємств

Ринок як явище може бути самодостатнім, адже функціонує за властивими лише йому економічними законами і не поширюється на соціальну сферу.

Державне регулювання має бути орієнтоване на розвиток людського потенціалу на селі, де проживає чверть населення України. Історичний досвід становлення і розвитку державності, громадського суспільства та ринкових відносин свідчить про доцільність взаємодоповнення їх, а не протистояння. Поєднання механізму ринкового саморегулювання і державного регулювання є досить складною і суперечливою системою, що обумовлюється перехідним періодом української економіки.

Вважаємо доцільним визначити суперечність між прагненням до самозбереження командно-адміністративної системи регулювання ринку зерна та об’єктивною потребою формування нової моделі впливу держави на ринок зерна. Про намагання вирішити проблеми продовольчої безпеки України не ринковими, а адміністративними інструментами свідчить маркетинговий 2006-2007 рік. Не маючи достовірних балансів зерна та остерігаючись дефіциту зерна, Кабінет міністрів ввів ліцензування та квотування експортних поставок зерна. В результаті зерно, яким заповнені портові елеватори, очікуючи дозволу на вивіз, втратило свою якість. Наслідком таких непрофесійних дій державних органів стали збитки як українських зернотрейдерів, так і іспанських партнерів. Погоджуємося з точкою зору А.П. Макаренка та Л.Ю. Мельника, які вважають, що для державного регулювання економіки України притаманні ,,недостатня професійність державних менеджментів, їх корумпованість, політична заангажованість, нетривалий термін виконання службових обов’язків, порівняно низький рівень науковості і менеджменту’’ [1].

В Україні одна з нагальних проблем – зупинити обвальний спад виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечити його значний ріст. Цих проблем в даний час неможливо вирішити без економічної підтримки сільського господарства. Таким шляхом у свій час ішли і йдуть всі країни, які досягли значних економічних успіхів в АПК .

Вплив держави на формування пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами повинен враховувати значення чотирьох потужних факторів, дія яких особливо проявилась протягом останніх двох років:

1. Розвиток у світі біопаливної промисловості, що викликало збільшення світового споживання зерна, скорочення перехідних залишків та відчутного зростання експортних цін на українське зерно.

2. Розвиток експортної інфраструктури зернового ринку. Якщо 7 років тому Україна могла відвантажувати на експорт 6-7 млн. тонн зерна, то сьогодні завдяки потужним інвестиціям експортна інфраструктура дозволяє відправити на експорт понад 25 млн. тонн.

3. Прийнято закон, згідно якого після вступу України до СОТ припиняє діяти режим акумуляції сільськогосподарськими підприємствами податку на додану вартість, що призведе до втрат сільськогосподарських виробників орієнтовно у розмірі 4 млрд. гривень.

4. Скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Вплив останніх двох факторів практично не вивчено.

Державна політика на найближчі роки повинна виходити з того, що ці чотири фактори будуть діяти і суттєво впливатимуть на ринок зерна. Крім того, ще треба мати на увазі, що населення Землі зростає і, за оцінками окремих експертів, за найближчі сто років збільшиться щонайменше до 9 млрд. чоловік.

Таким чином на сучасному етапі функціонування ринку зерна обумовлено впливом з одного боку вільних сил попиту і пропозиції, а з іншого регуляторних важелів держави. Держава для впливу на пропозицію зерна сільськогосподарськими підприємствами має певні економічні інструменти, якими є: цінова політика, державні закупки, інтервенція, заставні закупки, оподаткування, бюджетна підтримка, кредитне забезпечення, страхування, митно-тарифне регулювання та гарантії щодо зарубіжних інвестиції. Кожен з визначених інструментів потребує вдосконалення.

Вплив держави на формування пропозиції зерна повинен враховувати таки фактори: розвиток у світі біопаливної промисловості, розвиток експортної інфраструктури зернового ринку України, зміни у оподаткування відповідно до вимог СОТ.

Література

1. Макаренко А.П., Мельник Л.Ю. Регуляторна роль механізмів ринку і держави // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 13. – С. 22–27.

2. Про зерно та ринок зерна в Україні. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – ст. 258.

3. Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери. –Ужгород: ІБА, 2005.– 400 с.