Економічні науки/ 6. Маркетинг и менеджмент

К.е.н. Воловик І.А.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Управління ризиками в проектах

сільськогосподарських підприємств

 

         Проектний підхід в управлінні є відносно новим для вітчизняних сільськогосподарських підприємств. В його основі – методично обґрунтована система інструментів менеджменту, яка дозволяє ефективно управляти часом, вартістю і якістю робіт для досягнення поставленої мети.

         В аграрному бізнесі традиційно домінує операційний підхід до управління, який базується на циклічності виробничих процесів, сезонності робіт та певних критеріях ефективності менеджменту. В той же час, в багатьох розвинутих країнах все більшого розповсюдження набуває проектний менеджмент, в тому числі і в сільському господарстві. Його особливість полягає в тому, що операційний цикл підприємства можна розбити на окремі проекти з чітко визначеними параметрами: мета, рівень якості, тривалість, вартість (бюджет), виконавці (команда проекту). Завдяки спеціальним технологіям управління проектами (календарне планування, проектний аналіз, управління якістю, бюджетування, контроль за методом освоєного обсягу) забезпечується виконання робіт чітко в строки, в межах бюджету (або з економією), дотримуються вимоги щодо якості продукції, виключаються непродуктивні витрати тощо.

         Управління ризиком є невід’ємною частиною проектного менеджменту. Для сільськогосподарських підприємств це питання особливо актуальне, оскільки в Україні  механізм управління аграрними ризиками знаходяться на стадії формування, а інфраструктура ринку спеціалізованих послуг практично відсутня.  В зв’язку з цим виникає ряд методичних, організаційних та практичних завдань для формування ефективної системи управління ризиками сільськогосподарських підприємств.

         Поняття «ризик» і «невизначеність» часто ототожнюють, маючи на увазі зміни в оточенні та внутрішньому середовищі підприємства, які не можуть бути контрольовані. Проте, кожне рішення, що приймається, знаходиться в так званому «коридорі» між ризиком і невизначеністю. Менеджер йде на ризик, коли він усвідомлює і чітко розуміє масштаби  можливих втрат. Невизначеність присутня, якщо менеджер володіє лише частиною інформації і не може визначити вірогідність несприятливих обставин та пов’язані з цим втрати. Таким чином, управління ризиками передбачає, в першу чергу, визначення потенційних масштабів втрат підприємства від настання несприятливих подій.

         Сільськогосподарські підприємства в своїй діяльності найчастіше стикаються з виробничим, маркетинговим (комерційним), фінансовим, правовим (політичним) ризиком, та ризиком, пов’язаним з використанням трудових ресурсів. Кожну групу ризиків можна розкласти на підгрупи і окремі види ризиків, притаманні лише конкретному підприємству. Процес ідентифікації ризиків підприємства (проекту) та ранжування їх за рівнем значущості для підприємства має назву якісна оцінка ризиків.

         Для того щоб визначити вагомість ризиків для підприємства доцільно використати спеціальну матрицю (рис. 1).

 

Вірогідність

 настання події

Висока

Діяти?

 

Необхідно терміново вживати заходи

 

 

 

 

Низька

Дії не потрібні

 

Можливо, слід вжити заходів

 

Незначний                                                             Катастрофічний

Потенціальний вплив на підприємство

 

Рис. 1. Матриця приоретизації ризиків

     

         Кількісна оцінка ризиків проводиться з метою визначення очікуваних втрат підприємства в результаті ризикової події. Всі методи оцінки ризиків можна об’єднати в три групи: статистичні, експертні та економіко-математичного моделювання.   

         Статистичні методи базуються на визначенні діапазону відхилень (коефіцієнт варіації) від середнього очікуваного значення доходу по проекту. Головна умова ефективного використання цього методу – наявність значної бази ретроспективної інформації про діяльність самого підприємства або підприємств-аналогів. Наприклад, для оцінки ризику від зміни урожайності сільськогосподарських культур можна використати метод аналізу сценаріїв, який базується на ретроспективних даних щодо урожайності культури в конкретному регіоні за значний період (мінімум 10 років).

         Експертні методи доцільно використовувати для оцінки політичних ризиків та таких, що пов’язані з соціальними факторами (трудові ресурси, зміна попиту, вплив громадських організацій тощо). Крім того, експертні методи є досить дорогими і не завжди підходять для сільськогосподарських підприємств.

         Економіко-математичне моделювання дозволяє спрогнозувати різні сценарії розвитку подій і можливі наслідки для підприємства. Головна умова ефективності методу – точне кількісне визначення всіх змінних параметрів діяльності підприємства та його оточення.

         В залежності від пріоритету ризику, його керованості та очікуваних наслідків для підприємства можна застосувати один з методів управління для зменшення або нівелювання ризику: страхування, хеджування, форвардні контракти, опціони. Для сільськогосподарських підприємств ці методи можна доповнити: диверсифікація, селекційна робота, оренда машин і обладнання, резервування коштів, моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища.