Дідіченко Наталія Геннадіївна, Салип Тетяна Олександрівна

Криворізький філіал Запорізького національного університету

Проблеми оплати праці в сільському господарстві в сучасних умовах

На даному етапі розвитку економіки, у з'вязку з переходом підприємств на повний господарський розрахунок та самофінансування, вся система праці також перебудувалась. В цих умовах зусилля трудових колективів направлене на всебічне збільшення прибутку підприємства, прискорення темпів росту продуктивності праці, введення нових потужностей, на збільшення випуску та покращення якості продукції при зниженні матеріальних та трудових витрат.

Україна відстає сьогодні за рівнем середньомісячної заробітної плати щонайменше у 2 рази від Росії, у 4 рази – від Польщі, у 7 разів – порівняно із Словенією.

На фоні низької ціни робочої сили в цілому по економіці у деяких її галузях проблема знецінення робочої сили набула особливої гостроти. Йдеться про аграрний сектор економіки, де, попри всі підвищення номінального рівня заробітної плати, вона залишається найнижчою. Незважаючи на те, що протягом останніх п'яти років частка аграрного сектору в національному обсягу виробництва стрімко скорочується, він має важливе господарське значення, оскільки від його розвитку багато в чому залежать зміцнення продовольчої безпеки країни, зайнятість і рівень життя сільських жителів, захист від надмірної урбанізації.

Нині сільськогосподарське виробництво в Україні є малоефективним сектором економіки. Низька ефективність галузі, її неконкурентоспроможність мають багато причин, серед яких не останнє місце займає відсутність дійової системи мотивації продуктивності праці зайнятих у галузі трудівників. Неефективність діючої системи мотивації, крім усього іншого, зумовлена низькою ціною праці аграріїв (рис. 1). Низька заробітна плата працівників аграрних підприємств є загальносвітовою тенденцією. Дані таблиці 1 підтверджують, що і в нашій країні також спостерігається відставання її рівня в цілому по економіці і зокрема в обробній промисловості. Аналізуючи причини низької ціни сільської робочої сили, слід визначити ряд факторів. Перше, це мізерність оплати праці, зумовлена неефективністю сільськогосподарського

Рис. 1 Динаміка середньомісячної заробітної плати у сільському господарстві України (складено на основі даних статистичного збірника «Праця в Україні за 2009р)

виробництва, нижчою його прибутковістю порівняно з іншими галузями. Серйозною проблемою підвищення заробітної плати є фінансові труднощі, що проявляються у нестачі оборотного капіталу. Крім того, підвищення заробітної плати стримується і через те, що це призведе до зростання собівартості сільськогосподарської продукції, яка і без того не відрізняється високою прибутковістю.

Водночас негативним моментом є те, що майже половина працівників сільськогосподарських підприємств у 2009 році, отримували заробітну плату, меншу від прожиткового мінімуму, а заробітна плата 30% з них була на рівні мінімальної, тоді як у цілому по економіці найбільшу питому вагу (близько 60%) складають працівники з рівнем заробітної плати від 100 грн. [2]

Неоднаковим є рівень оплати праці у сільськогосподарських підприємствах різних форм власності. Це пояснюється тим, що нижча ціна праці формується під впливом досить високої пропозиції робочої сили, а також відсутності жорсткого контролю за рівнем заробітної плати і своєчасністю її виплати з боку держави.

Структура заробітної плати сільськогосподарських працівників також дещо змінилася. Мають місце позитивні зрушення в структурі заробітної плати у бік зменьшення питомої ваги основної її частини і збільшення додаткової. Відчутно підвищилися за цей період преміальні виплати (з 2,7 до 4,7%). Збільшення змінної частини заробітної плати сприяє кращому стимулюванню найманих працівників до продуктивної праці.

Однією з характерних ознак ринкової економіки є те, що вона дає можливість суб'єктам ринку отримувати доходи з різних джерел (від праці, фізичного, грошового капіталу тощо). Доходи від праці, хоча і дають левову частку сукупного доходу пересічного українського домогосподарства, проте не є єдиним його джерелом. З розвитком ринкових відносин дедалі більше мають зростати доходи від власності. У сільському господарстві ця стаття доходу могла б стати дійовим стимулом до ефективнішої праці і раціонального використання виробничих ресурсів, адже кожний селянин внаслідок реформування став власником земельного та майнового паїв, які здаються в оренду сільськогосподарським підприємствам.

У контексті аналізу ефективності матеріального стимулювання аграрної праці безперечний інтерес становлять рівень і динаміка продуктивності праці в галузі, порівняння її динаміки з темпами підвищення заробітної плати. Протягом декілька років помітною стала негативна тенденція перевищення темпів її зростання порівняно з темпами збільшення продуктивності праці, причому розрив між цими показниками стає дедалі більшим (рис. 2).

Рис. 2 Темпи зростання продуктивності праці та середньомісячної заробітної плати у сільськогосподарських підприємствах

Очевидно, що підвищення заробітної плати сільськогосподарськими підприємствами здійснюється, незважаючи на відставання темпів зростання

продуктивності праці. Разом з тим це виправдано відставанням заробітної плати в сільському господарстві від середньої по економіці і низькою платоспроможністю селян, хоча розвиток економіки, як відомо, багато в чому забезпечується завдяки зростанню сукупного попиту, який залежить також і від рівня доходів населення. Отже, на найближче майбутнє тенденції випереджання темпів підвищення оплати праці порівняно з її ефективністю зберігатимуться і є прийнятними.

Сільське господарство залишається однією з найважливіших галузей сфери матеріального виробництва національної економіки. Тому особливого значення набуває необхідність його розвитку, важливим фактором якого є матеріальне стимулювання найманих працівників, зайнятих сільськогосподарських підприємствах. Розв'язання проблем матеріального стимулювання аграріїв потребує комплексного підходу і вжиття заходів як на держ. рівні, так і на рівні конкретного сільськогосподарського підприємства. Щодо заходів макрорівня, то це підвищення ціни реалізації сільськогосподарської продукції і збільшення у ній частки витрат безпосередніх виробників, поступове зменьшення і подальше усунення диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію; державна підтримка середніх і великих підприємств шляхом надання пільгового кредитування тим з них, хто дбає про оновлення своєї матеріально-технічної бази, зменьшення податкового тиску на них. Крім того, це підвищення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму, оптимізація міжгалузевої диференціації заробітної плати, посилення держ.впливу на порядок формування валових витрат і собівартості продукції.

Література:

1. Економічний журнал: Актуальні проблеми економіки 5 (83) 2009.

2. Статистичний щорічник України за 2009 р., К., Держкомстат України.

3. Економічний журнал: Актуальні проблеми економіки 2 (80) 2009.

4. Науково-дослідницький економічний інститут формування ринкових відносин в Україні №5 (84) 2009.