“Экономические науки”/ 3. Финансовые отношения

Гресько В.С., Грубляк О.М.

Буковинська державна фінансова академія

Вексельний обіг в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки України головними чинниками, які гальмують розвиток економіки є брак обігових коштів, відсутність кредитних та інвестиційних ресурсів. В умовах економічної кризи суб’єкти господарювання повертаються до негрошових форм розрахунків, а зокрема розрахункових векселів, тим більше, що випустити їх може будь-яке підприємство.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми вексельного обігу в Україні та шляхи їх вирішення з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення широко розглянуто та досліджено у працях вітчизняних науковців: Фещенка Н.М., Руденка Т., Румянцева С., Шелудька В.М. та інших.

Постановка завдання. Метою даної статті є вивчення механізму вексельного обігу в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Існує кілька форм негрошових розрахунків між підприємствами: торгівельний кредит, взаємозалік (взаємний залік зустрічних платіжних вимог), товарний вексель та ін. Зупинимося докладніше на векселі, яким оформляється відстрочення платежу.

Використання векселів у господарській діяльності дозволяє суб’єктам господарювання збільшувати обігові кошти, знижувати вартість залучених ресурсів, ліквідовувати касові розриви та формувати позитивний інвестиційний імідж. Завдяки цим властивостям вексель набув поширення в усьому світі, а для використання його в міжнародних розрахунках у 1930 р. у м. Женеві були ухвалені міжнародні вексельні конвенції, до яких Україна приєдналася в липні 1999 року. [4, 22]

Суть використання веселів полягає в тому, що покупець, не маючи можливості заплатити тут і зараз, може скористатися векселем (товарним, розрахунковим, комерційним). У порівнянні з іншими формами негрошових розрахунків, вексель має низку переваг. Головні з них – доступність, оскільки виписати власний вексель може будь-яке підприємство, і простота обігу. Чим більш відомим є підприємство, тим ліквіднішим є даний вексель.

До основних переваг використання векселя у порівнянні з наявністю дебіторської заборгованості можна віднести:

- відстрочення оплати на більш тривалий строк;

- формування публічної кредитної історії при купівлі векселів інвесторами й можливість у майбутньому залучати капітал на публічному ринку за більш вигідними ставками;

- можливість одержати додатковий дохід при достроковому викупі власних векселів;

- постачальник одержує ліквідну грошову вимогу, яку при необхідності він зможе використовувати для поповнення власного обігового капіталу. [1, 25]

Світовий досвід свідчить, що під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки.

Оформлення заборгованості векселями дозволить активізувати платежі, погасити взаємні борги, шляхом проведення заліків зустрічних вимог, скоротити обсяги дебіторсько-кредиторської заборгованості і зменшити прострочену заборгованість між підприємствами. До антикризових переваг векселя, в першу чергу, необхідно віднести те, що вексель дозволяє закрити заборгованість перед кредитором цілого ряду учасників вексельної схеми розрахунків, що стоять в індосаментному ряду після того, хто сплатив вексель. Це суттєво знизить загальний рівень дебіторської заборгованості. [3, 13]

Аналіз ситуації в сфері вексельного обігу вказує на те, що активізація цивілізованого вексельного обігу в Україні заважають численні зловживання окремих суб’єктів вексельного обігу (зокрема через застосування фіктивних фірм у вексельному розрахунках), та недостатній рівень регулювання та контролю, що призводить до формування негативного іміджу векселя як платіжного інструменту, а також недосконале національне законодавство, норми якого часто суперечать Женевським вексельним конвенціям 1930 року, а крім того не узгоджуються між собою. Невиконання виконавчими органами рішень Президента України, Верховної Ради України, та норм Законів України щодо вдосконалення національного законодавства, що регулює вексельний обіг, та недостатній рівень обізнаності учасників вексельного обігу також не сприяють розвитку цивілізованого вексельного обігу в Україні.

Між тим, обсяги операцій з векселями протягом останніх 10 років є суттєвими, що свідчить про потребу економіки в цьому інструменті (табл.1).

Таблиця 1

Обсяги операцій з векселями в Україні за 2000-2008 роки

Показники	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Загальні обсяги торгів на фондовому ринку, млрд.грн.	16,8	39,22	68,48	108,61	202,96	321,27	403,77	492,78	754,31	883,42
Частка векселів в загальних обсягах торгів на фондово-му ринку, %	70,	55,0	44,0	46,0	43,0	39,0	33,0	29,0	28,0	21,7
Обсяги торгів векселями на фондовому ринку, млрд.,грн.	11,8	21,57	30,13	50,00	88,07	125,34	133,12	142,23	212,64	191,84
Обсяги торгів векселями на ПФТС (вторинний ринок), млрд..грн.	0,316	0,045	0,097	0,001	0	0	0	0	0	0

За даними ДКЦПФР на фондовому ринку за період з 1999 р. по 2008 р. при рості ринку у 53 рази частка векселів зменшилась лише у 3,2 рази. При цьому коефіцієнт кореляції між обсягом векселів та ВВП складає 0,93, що свідчить про дуже тісний зв'язок між ними. За 2008 р. обсяг торгів векселями на фондовому ринку склав 191,84 млдр. грн. при ВВП 949,86 млдр. грн. – тобто 20,2 %. Отже, векселі обслуговують виробництво ВВП. Але, більш детально проаналізувати як векселі працюють в економіці, неможливо тому, що недосконала статистика. Дебіторсько-кредиторська заборгованість між підприємствами України впродовж ряду років дорівнює обсягу ВВП. В той же час за період 2005-2008 рр. питома вага простроченої заборгованості за товари, роботи, послуги, не оформлена векселями, була в 5-8 разів вище, ніж по векселях, що свідчить про вищу платіжну дисципліну у вексельному обігу, забезпечену вексельним правом. При цьому векселями було оформлено лише 5,0 % дебіторської та 13,4 % кредиторської заборгованості. У той же час різко активізувались бартерні операції. [2, 15]

Основні проблеми вексельного обігу в Україні такі:

- векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;

- часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред’явлення векселя до оплати й протесту;

- арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;

- ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні. [5, 153]

Слід також наголосити ще й на таких можливих зловживаннях на фондовому ринку України, що пов’язані з купівлею-продажем векселів: у процесі купівлі векселів немає впевненості в отримані, а при продажу – в надходженні за них грошей. Тому, необхідно розробити заходи щодо підвищення надійності надходження грошей продавцю даного цінного паперу і упевненості отримання векселя покупцем в процесі купівлі-продажу. Можна виділити чотири варіанта цих заходів.

Перший варіант – укладається договір купівлі-продажу, за яким одна сторона передає іншій вексель з закритим індосаментом на векселедавця. Отже, векселетримач не може продати вексель, а також отримати гроші при настанні строку платежу за ним, оскільки наступний індосамент не відкритий. Тільки при отриманні грошових коштів перша сторона-продавець товару ставить печатку, розписується, оформляється індосамент на сторону-покупця товарів.

Другий варіант – під час підписання договору купівлі-продажу векселя в індосамент вписується сторона-покупець, але сторона-продавець не передає вексель до тих пір, поки не отримає грошові кошти. Це протилежна першому варіанту ситуація: нібито вексель у продавця, але він вже не є його законним володарем тому, що вексель оформлений на покупця.

Третій варіант – в банку клієнти орендують сейф з двома ключами (кожній стороні договору – по ключу), підписується договір, сторони угоди кладуть вексель у сейф. При надходженні грошей від покупця продавцю товарівсторони відкривають сейф у банку і покупець забирає вексель.

Четвертий варіант – підвищення ймовірності виконання зобов’язань контрагентами, що пов’язані з відкриттям вексельного акредитиву – коли в банку депонуються не гроші, а векселі. Тоді справжність, а також своєчасність передачі векселя покупцю гарантована. [4, 24]

Отже, на підставі розглянутих вище «вексельних» зловживань і правопорушень, а також враховуючи існуючі на практиці ситуації несплати за векселями, можна зробити висновок, що хоча сьогодні вексель і є засобом відстрочки сплати боргу за товарними угодами і засобом кредиту, він все ще залишається засобом неплатежу і незаконного отримання грошей.

Література:

1. Руденко Т. Вексель як антикризовий фінансовий інструмент // Фінансовий ринок України. – 2009. - № 11(73). – С. 25-27

2. Руденко Т. Вексельний обіг та перспективи використання фінансових векселів в Україні // Фінансовий ринок України. – 2009. № 7-8. – С. 15-19

3. Румянцев С. Активізація цивілізованого обігу векселів // Цінні папери України. – 2009. – № 29(571). – С. 13-15

4. Фещенко Н.М. Вексельний обіг в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка, Фінанси, Право. – 2007. - № 3. – С. 22-24

5. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. – К.: Знання, 2006. – 535с.