Гнидки М.В., Гунчак Ю.Ю.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми визначення сутності витрат

Багатоплановість проблем трактування, класифікації витрат та калькулювання, визначили їх як об’єкт досліджень провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів: Сопка В.В., Кужельного М.В., Бутинеця Ф.Ф., Чижевської Л.В., Нападовської Л.В., Голова С.Ф., Соколова Я.В., Олійника О.В., Нечая П.Ю., Торопової І.С., Тріль С.Р., Сухореброї О.П., Барановського М., Кушнір В.С., Ордіховської Н.Д., Білухи М., Іваніної С., Шайкана А.В., що пояснюється багатьма причинами, серед яких можна виділити наступні:

- проблеми розрахунку собівартості продукції;

- необхідність раціонального використання ресурсів, їх планування та ефективне використання;

- аналіз фактичних витрат з метою виявлення відхилень і причин;

- співставлення доходів і витрат для визначення фінансового результату, забезпечення зростання прибутку;

- організація управлінського обліку на підприємствах.

Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в загально-економічному тлумаченні. Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють “затрати втрачених можливостей”, а саме суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюватимуть його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняною близкількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тільки конкретні витрати ресурсів [3,556].

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами в поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію в процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацією поняття вартості, її складових і структури. Даний період переважав у розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумаченням витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати - це затрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів та альтернативність варіантів їх застосування. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, яка формується в ринковій системі на основі зміни попиту та пропозиції [3, 556].

З позицій соціально-економічних відносин витрати виробництва діляться на витрати суспільства і витрати підприємства. З позицій суспільства до витрат належать витрати усієї живої і уречевленої праці, відображені у вартості готової продукції. Витрати виробництва підприємства представляють собою результат відтворювального процесу і відображають грошові витрати підприємства на спожиті у виробництві засоби виробництва і виплату заробітної плати.

Поняття витрат в економічній науці базується на загальній ідеї обмеженості ресурсів і можливості альтернативного їх використання , оскільки вибір певного варіанта виробництва зумовлює втрату вигод використання відповідних ресурсів найкращим із можливих способів. Витрати виробництва благ - це загальноекономічна категорія. Процес виробництва являє собою продуктивне споживання факторів виробництва, заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення. Якби існувала технічна, господарська та соціально-економічна однотипність виробництва, на фазі безпосереднього виробництва, витрати на створення продукту виступали б як соціально необхідні. В такому випадку заміщення цих витрат взяло б на себе суспільство, оскільки виникли б економічні засади розмежування витрат виробника і суспільства.

Крім так званих економічних підходів, існують специфічні бухгалтерські підходи до визначення витрат. Дослідження витрат виробництва як об'єкта бухгалтерського обліку має суттєве значення для управління підприємством.

За бухгалтерського підходу при визнанні витрат важливе значення мають принципи і правила бухгалтерського обліку, дотримання яких визначає достовірність формування фінансового результату. Застосування принципів визнання витрат дає змогу відобразити витрати звітного періоду і відокремити їх від витрат майбутніх періодів і від витрат, які капіталізуються і формують собівартість активів.

Найбільша полеміка в економічній літературі розгорнулась щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів “витрати” та ”затрати”. Економічною літературою досить широко представлено опис відмінностей між поняттями витрати і затрати, які з економічної точки зору мають різні значення. На відміну від витрат, затрати в момент їх визнання не впливають на суму прибутку звітного періоду. Термін “затрати” відноситься до використання ресурсів, зокрема і на придбання активів, в той час, як витрати стосуються використання тільки тих ресурсів, які при визначенні фінансового результату господарюючого суб’єкту за даний період часу співставляються із доходами. Затрати – обсяг у грошовому виразі активів (товарів), які вже одержані чи будуть одержані. Отже, затрати поділяються на ті, які принесуть доходи у майбутніх періодах і ті, які відносяться до витрат поточного року. Витрати – це зменшення активів і виникнення кредиторської заборгованості внаслідок відвантаження товарів, надання послуг чи здійснення підприємствами інших операцій. Водночас, затрати – це зменшення одних активів з умовою рівновеликого приросту інших активів або приріст активів і зобов’язань на одну і ту ж суму. Іншими словами, затрати – це прийнята в обліку достовірно визначена вартісна оцінка використаних ресурсів: матеріальних, фінансових, трудових і інших. Затрати накопичуються протягом певного періоду і моментом завершення цього періоду є виконання умов визнання активу або коли стає очевидним, що понесені витрати зменшують економічні вигоди без створення будь-якого матеріального об’єкту. По завершенню звітного періоду, накопичення затрат призводить до створення активу чи витрат звітного періоду.

Якщо витрати понесені в одному звітному періоді, а принесуть доходи в майбутніх звітних періодах, то такі витрати підлягають капіталізації, тобто включаються до складу активів підприємства. Іншими словами, поняття ”затрати” пов'язане з чинниками, що впливають на результати виробничої діяльності того або іншого суб'єкта господарювання, а поняття “витрати” - з фінансовими аспектами даного виду діяльності

Отже, поняття “витрати” і “затрати” не є тотожними, крім того вони вимагають чіткого розмежування при відображенні в бухгалтерському обліку. Результати нашого дослідження, термінологія національних стандартів та традиції вітчизняної бухгалтерської школи, дозволяють зробити висновок, що загальноприйнятнішим для нас є термін “витрати” звітного періоду і витрати, що капіталізуються, які і пропонуємо використовувати на практиці [4, 23].

Список використаної літератури:

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України, прийнятий ВР України від 16.07.99р. № 996-ХІV, з наступними змінами і доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Наказ Мінфіну України від 31.12.99р. № 318.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ За ред. Проф.. Ф.Ф. Бутинця. –6-те видання; Житомир: ЖІТІ, 2005.

4. Матейко С. В. Методика і організація обліку витрат і доходів на підприємствах малого бізнесу. – Держава та регіони – 2007. – № 4. – 156 с.

5. Пиріжок С.Є. «Затрати і витрати: проблема трактування понять».