Кучина В.Ф., заслужений артист України, Кучин П.З.

Харківської державної академії культури

к.е.н., Кучин С.П.

Харківський державний університет мистецтв імені І.П. Котляревського

ФЕНОМЕН "КАТАРСИСУ" І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

В АНТИЧНІЙ ТРАГЕДІЇ

(НА ПРИКЛАДІ "ПОЕТИКИ" АРИСТОТЕЛЯ)

Проблема катарсису, як трагічного очищення, викликає у філософії, естетиці, мистецтвознавстві, літературі численні суперечки. З однієї сторони через принципово протилежні позиції сторін, що дискутують про сутність катарсису, з іншої сторони через недостатню схоронність праць Аристотеля, зокрема його знаменитої праці, що вважається світовим пам'ятником античної літератури "Поетики".

Катарсис (kathoros – очищення), як феномен античної культури, має нерозривний зв'язок з дією мистецтва і його складовою частиною – трагедією, як жанру театрального мистецтва. Саме Аристотеля можна вважати родоначальником психологічної науки, тому що саме йому належить перший в історії науки психологічний трактат «Про душу». Аристотель розуміє душу дуже широко. На його думку, там, де є життя, там є і душа. "Через мистецтво виникає те, форми чого перебувають у душі. Мистецтво частиною завершує те, чого природа не в змозі зробити, частиною наслідує її", – говорив Аристотель у своєму знаменитому трактаті "Про душу" [1].

Таким чином, форми мистецтва – це наслідування того, що відбувається в реальному житті. До "наслідувальних" видів мистецтва Аристотель відносить образотворче мистецтво, поезію, музику, але в своїй роботі аналізує лише поезію. Наука про поезію, на думку Аристотеля – це поетика.

У тій частині трактату "Поетика", яка збереглась, розглядається в основному трагедія. У трагедії одержало найбільш повне вираження таке поняття грецької культури, як катарсис, облагороджування людей, звільнення душі від "скверни" або хворобливих афектів [6, С. 148-149].

Аристотель дає трагедії таке визначення (рос.): "Трагедия есть подражание действию важному и законченному, имеющему определённый объём, производимое речью, услащённой по-разному в различных её частях, производимое в действии, а не в повествовании, и совершающее посредством сострадания и страха очищения подобных страстей" [2, С. 47]. Про жаль і страх, як головних переживань глядачів трагедії, Аристотель говорить неодноразово. При цьому страх може бути викликаний за умови, що трагічний герой не занадто відрізняється від глядача, тому що страх – це переживання за подібного собі. Жаль же може бути викликаний лише до героя, що страждає незаслужено. Тільки така дія може викликати в душах глядачів і страх і жаль шляхом ототожнення себе із трагічним героєм, що у свою чергу робить глядачеві приємність – "задоволення від жалю й страху через наслідування їм" [2, С. 55].

Таким чином, саме цю дію трагедії на глядачів Аристотель характеризує як очищення – катарсис. Без жалості, без страху, без смерті катарсис був би неможливий, очищення – це знаходження себе в собі, ототожнення себе із собою й саме в цьому і міститься зовсім особлива відповідальність мистецтва: "Замість того, щоб очищати душі (катарсис), мистецтво може душі вбивати. Смерть у залі для глядачів не таке і рідке явище, хоча й не дуже сучасне" [4, С. 194].

За Аристотелем, "саме трагедія стоїть вище, тому що досягає своєї мети краще, тому що вона повинна викликати не випадкову розраду" [2, С. 92]. От чому роль трагедії в етичному вихованні громадян була, є та, сподіваємося, буде значною складовою цього процесу. На наш погляд проблема катарсису є актуальною в сучасних умовах виховання етично-орієнтованої соціальної людини. Формування адекватного відношення до сприйняття катарсису є обов'язковою умовою розвитку професійних якостей і громадянської позиції у студентів гуманітарний, зокрема театральних вузів і факультетів.

Список використаної літератури та джерел:

1. Аристотель. О душе / Аристотель. – М., 1976. – 179 с.

2. Аристотель. Поетика / Аристотель. – К., Мистецтво, 1967. – 136 с.

3. Аристотель. Сочинения / Аристотель. – М.: Мысль, 1975. – 550 с.

4. Бражников И. Тайна сюжета и психогогия драмы ("Поэтика" Аристотеля в современном прочтении) / И. Бражников // Современная драматургия. – №3. – 1997. – С. 190-195.

5. Катарсис. Метаморфозы трагического сознания: [сборник] / Федеральное агентство по культуре и кинематографии; Российский ин-т культурологии / Вячеслав П. Шестаков (сост.и общ. ред.). – СПб.: Алетейя, 2007. – 372 с.

6. Культурология: Учебное пособие / Составитель и ответственный редактор А.А. Радугин. – М.: Центр, 1998. – 304 с.

7. Лисовый И., Ревяко К. Античный мир в терминах, именах и названиях: Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима / И. Лисовый, К. Ревяко. – Минск: Беларусь, 1996. – 253 с.