Турчина М.О.

Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого

Ґендерні аспекти реформи пенітенціарної системи і міжнародних проектів співпраці

Міжнародний досвід однозначно свідчить, що жодні реформи, які підвищують ефективність тюремних систем, неможливі, аж поки в’язниця не стане відкритою для суспільства. Відкритість — неодмінна умова того, щоб в’язниця із формального засобу виконання покарань перетворилася в інститут, котрий дієво служитиме для оздоровлення суспільства.

Разом з набуттям Україною незалежності виникла потреба реформування різних гілок державної влади відповідно до міжнародних стандартів. Не залишилася осторонь і пенітенціарна система. Так 27 серпня 1994 року Верховною Радою прийнято Закон України "Про внесення змін та доповнень в законодавчі акти України щодо врегулювання деяких питань, пов'язаних з умовами відбування покарання". Цим Законом:

1. Введена відстрочка відбування покарання вагітним жінкам та жінкам, які мають неповнолітніх дітей віком до 3 років.

2. Дозволені короткострокові відпустки для жінок, які мають дітей у віці до 3 років, для їх влаштування у родичів, опікунів, дитячих будинках.

3. Дозволені телефонні розмови 1 раз у квартал (до 15 хвилин).

4. Для визначеної категорії засуджених дозволено купувати продукти харчування за гроші, які надійшли переказами.

5. Дозволені платні медичні консультації.

6. Збільшена кількість посилок /передач/, які протягом року можуть одержувати засуджені.

7. Засудженим чоловікам, яким за віком більше 60 років, жінкам, яким за віком більше 55 років, інвалідам 1 та П групи, хворим на туберкульоз активної форми, жінкам з вагітністю більше 4 місяців, жінкам, діти яких знаходяться в будинках дитини при ВТК, дозволяється працювати за їх бажанням, згідно з висновком лікарської комісії ВТК.

8. Засудженим неповнолітнім, інвалідам 1 та 2 групи, жінкам з вагітністю більше 4 місяців, непрацюючим жінкам, діти яких знаходяться в будинках дитини при ВТК, непрацюючим чоловікам за віком більше 60 років і жінкам, яким за віком більше 55 років /якщо вони не одержують пенсію/, а також особам, звільненим від роботи через хворобу, харчування, одяг, взуття та комунально-побутові послуги надаються безкоштовно.

15 лютого 2002 року Постановою Кабінету Міністрів № 167 була затверджена „Програма подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002 – 2005 роки”.

Реформування кримінально-виконавчої системи передбачається здійснити за такими напрямами:

- поліпшення нормативно-правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої системи;

- зміцнення матеріальної бази органів і установ виконання покарань, поліпшення умов тримання ув’язнених;

- запровадження нових форм і методів роботи із засудженими, посилення виховного впливу на них, забезпечення ефективної соціальної адаптації;

- поліпшення кадрового забезпечення органів і установ виконання покарань.

Задекларовані положення, безумовно, важливі, але, як завжди відбувається, більш важливою буде практичне втілення їх в системі виконання покарань. За текстом, жодне з положень „Програми..” не містить ґендерно чуйного підходу, проте в процесі їх реалізації це можна зробити.

Програма містить наступні розділи:

- вдосконалення законодавчої бази;

- організаційні заходи;

- поліпшення умов відбування покарань та медичного забезпечення осіб, які тримаються в місцях позбавлення волі;

- сприяння діяльності підприємств кримінально-виконавчої системи;

- удосконалення роботи з кадрами.

Кожен з них може на практиці мати ґендерний компонент. Проте якщо українське законодавство має в цілому патріархатне спрямування, то і вдосконалення законодавчої бази буде мати таке ж спрямування, відображаючи в ньому лише соціальну чи материнську роль жінки. Найреальнішим розділом впровадження ґендерного компоненту є удосконалення роботи з кадрами. Так, при складанні кваліфікаційних вимог важливо враховувати рівень ґендерної та інших сенситивностей працівників і працівниць, а при підготовці відповідних фахівців можливе й необхідне запровадження окремих ґендерних освітніх програм чи перегляд існуючих з метою впровадження в них ґендерного компоненту.

Правило 8 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими говорить:

„Різні категорії ув’язнених утримуються в окремих закладах чи різних частинах одного закладу, з урахуванням їх статі, віку, попередньої судимості, юридичних причин їх ув’язнення і приписаного поводження з ними. Таким чином,

а) якщо чоловіки і жінки, утримуються в одному і тому ж закладі, то жінок слід розміщувати в зовсім окремих приміщеннях”, правило 23 відзначає:

„1) Жіночі заклади повинні мати окремі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями. Там, де це можливо, слід турбуватися про те, щоби пологи відбувалися не у в’язничній, а звичайній лікарні. Якщо ж дитина народжується у в’язниці, то про цю обставину не слід згадувати у свідоцтві про народження.

2) Там, де ув’язненим матерям дозволяється залишати немовлят при собі, треба передбачати створення ясель, які мають кваліфікований персонал, куди дітей слід розміщувати в періоди, коли вони не користуються турботою матері”.

Правило 53 пояснює:

1) В закладах, де утримуються як чоловіки, так і жінки, жіноче відділення має знаходитися у веденні відповідної співробітниці, на збереження якої повинні здаватися ключі, що відкривають доступ до всіх приміщень даного відділення.

2) Співробітники чоловічої статі допускаються в жіноче відділення лише у в супроводі співробітниць.

3) Турботу про жінок, які знаходяться в ув’язненні, і нагляд над ними слід покладати лише на співробітниць. Проте це не повинно заважати співробітникам чоловічої статі, зокрема, лікарям і педагогам виконувати свої професійні обов’язки в жіночих закладах чи відведених для жінок відділеннях інших закладів”.

Деякі міжнародні проекти співпраці та програми міжнародних фондів мають в складі своїх правових програм або окремо програми та проекти, спрямовані на реформування пенітенціарної системи. Найактивніше в цьому напрямку працюють Швейцарське агентство розвитку і кооперації і міжнародний фонд „Відродження”.

Модельна в’язниця і навчальний центр для персоналу в Білій Церкві є прикладом самого послідовного і комплексного проекту, підтриманого названими вище донорами. Це один з небагатьох проектів, який має ґендерний компонент.

Враховуючи, що Швейцарське агентство розвитку і кооперації планує продовжувати підтримку проектів у цьому напрямку, результати даного дослідження можуть стати базою для розробки такого компоненту.

Міжнародний фонд „Відродження” після закриття Жіночої програми не має цілісної концепції впровадження ґендерної чуйності в свої програми (gender mainstreaming). В розрізі програми „Верховенство права” компоненту "Сприяння реформуванню пенітенціарної системи в Україні" є напрямок, який називається „підтримка ініціатив громадських організацій, спрямованих на запровадження програм ресоціалізації різних категорій засуджених (неповнолітніх, жінок, інвалідів, наркоманів тощо)” [61], але проекти, які підтримані в розрізі цього напрямку, можна швидше віднести до погляду „жінки в розвитку”, який спрямований на жінок без уваги на ґендерному розподілі в цілому.