Терещенко К.С., Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблеми правового регулювання аудиторської діяльності в Україні

Розбудова ринкової економіки, розвиток банківської, страхової справи та зростання інвестиційної активності призвели до появи такого виду підприємництва як аудиторська діяльність. Аудит здійснюється в інтересах клієнта і суспільства, забезпечує реалізацію конституційного права на інформацію у сфері підприємницької діяльності та економіки, є однією з конституційних гарантій єдиного ринку, єдності економічного простору як однієї з основ конституційної побудови України.

Метою написання статті є на підставі економіко-правового аналізу законодавчого регулювання аудиторської діяльності в Україні дати якісну оцінку основних нормативно-правових документів на предмет наявності неврегульованих питань і визначення шляхів їх вирішення.

Питання організації та методики аудиту знайшли відображення у працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Микитенко Т.М., Редько О.Ю., Вакаров В.М., Соколов Я.В. З правової точки зору досліджували аудит такі вчені, як Бурлаков Р.М., Максименко Н.Г. [1], Шалімова Н.С. та ін.

Незважаючи на численні нормативно-правові акти у галузі аудиту, існує досить багато проблем аудиторської діяльності, які потребують вирішення. Неузгодженість чинних нормативно-правових актів, що регламентують аудиторську діяльність в Україні, наявність невирішених питань щодо термінів проведення аудиту, оприлюднення перевіреної фінансової звітності у випадку обов’язкового аудиту, необхідності страхування ризиків аудиторської діяльності обумовлюють актуальність теми дослідження.

В Україні багато зроблено для становлення аудиторської діяльності, але слід відзначити, що чинний Закон України «Про аудиторську діяльність» в редакції №140-V від 14.09.2006 р. [3] (далі Закон) потребує суттєвого удосконалення.

У новій редакції Закону №3125-XII від 22.04.1993 р. була скасована ст. 11 «Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку», яка зобов’язувала суб’єкта господарювання оприлюднити перевірену аудитором фінансову звітність протягом року, наступного за звітним. В результаті вилучення зазначеної вище статті залишились законодавчо неврегульованими граничні терміни, протягом яких суб’єкт господарювання повинен оприлюднити фінансову звітність та аудиторський висновок. Ці питання не вирішені навіть для випадків обов’язкового аудиту, вказаних у ст. 8 «Обов'язкове проведення аудиту». Лише для підприємств-емітентів цінних паперів стаття 40 «Регулярна інформація про емітента» Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 р. №3480-IV встановлює, що аудиторський висновок та річна фінансова звітність «підлягають оприлюдненню емітентом у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним». Для банків передбачена аналогічна вимога у Законі України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 №2121-III, згідно з яким «банк зобов'язаний публікувати річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, не пізніше 1 червня наступного за звітним року».

Новою редакцією було вилучено розділ «Обов’язки господарюючих суб’єктів при проведенні аудиту», який зобов’язував суб’єкта господарювання подати аудиторський висновок до податкової адміністрації не пізніше 10 днів після закінчення аудиторської перевірки. В результаті вилучення вказаного розділу залишилися невизначеними питання необхідності і термінів подання господарюючим суб’єктом аудиторського висновку до податкової інспекції чи іншим зацікавленим користувачам у випадках обов’язкового аудиту.

У статті 20 Закону зазначено, що «аудитори України мають право об'єднуватися в громадські організації за професійними ознаками» [3]. За результатами дослідження Редько О.Ю. [2] встановлено, що жодна з організацій не має встановлених законодавчо прав, на регулювання тих чи інших аспектів аудиторської діяльності в країні, у тому числі законодавчої ініціативи. Отже, в Законі слід надати більш повний перелік прав та обов’язків професійних організацій аудиторів.

Питанням сертифікації аудиторів в подальшому повинна займатись не АПУ, а професійна організація аудиторів, як це прийнято у міжнародній практиці.

До теперішнього часу неврегульованими законодавством України залишаються і такі питання, як страхування ризиків аудиторської діяльності і визначення механізму формування відповідних страхових резервів аудиторськими фірмами. В той же час стаття 21 «Цивільно-правова відповідальність аудиторів та аудиторських фірм» передбачає майнову та іншу цивільно-правову відповідальність аудиторів за неналежне виконання своїх обов’язків.

Також для замовника відшкодування збитків, завданих аудитором, може бути гарантоване лише наявністю страхового сертифікату, якого в більшості випадків національні аудитори не мають. Тож, для гарантованого забезпечення захисту майнових прав замовника необхідно впровадження обов’язкового страхування аудиторської відповідальності, адже це є запорукою надійності аудитора-партнера та додатковою гарантією для клієнта. З цією метою до Закону України «Про аудиторську діяльність» необхідно внести статтю «Страхування аудиторської відповідальності», у якій слід зобов’язати аудиторів (аудиторські фірми) укладати договори страхування відповідальності для покриття майнових ризиків, які випливають з їхньої діяльності, визначити мінімальний розмір страхового покриття для окремого страхового випадку, а також передбачити санкції за невиконання вказаних вище вимог.

Суттєвими проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе

великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг.

На сьогоднішній день відсутні достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів, немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не завжди оперативно вирішують справи і впроваджують їх в життя, страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності. У відповідності з цим основним аспектом підвищення якості аудиту залишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок.

Виходячи з викладеного слід зазначити, що для забезпечення удосконалення нормативно-правової бази, що регулює аудиторську діяльність в Україні, необхідно внести необхідні зміни і доповнення до Закону України «Про аудиторську діяльність» стосовно впровадження обов’язкового страхування аудиторської відповідальності, визначення термінів оприлюднення фінансової звітності та аудиторського висновку, закріплення прав і обов’язків професійних організацій аудиторів, а також розробити механізм практичного застосування міжнародних стандартів аудиту в Україні, створення до них коментарів у повному обсязі.

Література

1. Максименко, Н.Г. Проблеми розвитку аудиторської діяльності в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/ portal/chem_biol/avpch/En/2009_49/Macsimenko%20N.G..pdf>.

2. Редько, О.Ю. Перспективи розвитку національного аудиту в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/VSUNU/2008_10_2/redko.pdf>.

3. Про аудиторську діяльність в Україні [Електронний ресурс]: Закон України №3125-XII від 22.04.1993 (із змінами та доповн. від 14.09.2006). - Режим доступу: <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12&zahyst=4/UMfPEGznhh85k.ZiaMLTagHdln.sFggkRbI1c>.