Семчук О.В.

Буковинська державна фінансова академія

 

Фіктивне підприємництво в Україні: стан, перспективи та шляхи подолання

 

 

Постановка проблеми. Проведення реформування соціально-економічних відносин окрім значних позитивних перетворень призвело до численних зловживань у сфері господарської діяльності сучасної України. Легальні інструменти ринкової економіки почали широко використовуватись з метою протиправного збагачення окремих верств населення.

Саме тому в умовах розвитку ринкової економіки забезпечення належної охорони фінансової системи  держави від злочинних посягань набуває особливої актуальності. Учасниками таких посягань є фіктивні підприємницькі структури, які постають знаряддям вчинення цілої низки корисливих злочинів: ухилення від сплати податків, контрабанди, шахрайства з фінансовими ресурсами та ін. Діяльність таких структур заподіює державі багатомільйонних збитків у формі відтоку коштів із офіційного обороту в тіньовий та за кордон. До того ж, в результаті функціонування розгалуженої мережі фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності та їх високоорганізованих неформальних об’єднань щорічно зазнають значних втрат велика кількість громадян та юридичних осіб.

Сьогодні механізм створення і подальшого використання фіктивних підприємств продовжує невпинно удосконалюватися, що потребує застосування адекватних засобів стратегічного і тактичного порядку боротьби з фіктивним підприємництвом, розробки відповідних наукових рекомендацій, а також подолання наявних прогалин і недоліків, які наявні у сфері регулювання таких відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження фінансових злочинів здійснили такі вчені, як В.Г. Гончаренко, В.О. Коновалова, В.Г. Лукашевич, Л.Я.Драпкін, В.А. Журавель та ін. Окремі проблеми розслідування фіктивного підприємництва висвітлені в наукових працях А. Ф. Волобуєва, В. В. Лисенка та Г. А. Матусовського.

Постановка завдання. І хоча на даний час є велика кількість статей, публікацій і монографій, які висвітлюють кримінаслістичну характеристику фіктивного підприємництва, визначають та систематизують способи вчинення фіктивного підприємництва, досліджують роль і механізміи використання фіктивних підприємств при вчиненні різних злочинів, проте недостатньо проаналізованими є безпосередні причини труднощів з виявлення правопорушень, учинених суб’єктами фінансового права. Саме тому метою написання статті є виявлення існуючих проблем існування фіктивного підприємництва в Україні, а також пропонування можливих шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішній день фіктивне підприємництво є одним із найнебезпечніших госпо­дарських злочинів, поширеність яких призводить до багатомільйонних збитків, яких зазнають держава, громадяни та юридичні особи. Скоєння правопорушень у різних сферах економіки та їх розповсюдження у базових галузях промисловості свідчать про велику суспільну загрозу фіктивного підприємництва як самого явища існування в сфері економіки.

Зростання злочинів та їх укриття у системі оподаткування виникає через існуючі невирішені проблеми, пов’язані з діяльністю так званих фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності.

Зокрема, на даний момент жодним нормативно-правовим актом України не визначено поняття «фіктивного підприємства» та ознак фіктивності. Як наслідок – протидія цьому явищу не має системного характеру.

На практиці поки що є три тлумачення цього питання, і, відповідно, можна спрогнозувати три варіанти подальшого розвитку подій.

Перше – суто фіскальне. Так як брак чітких ознак фіктивного підприємства у податковому законодавстві дає перевіряючим змогу трактувати поняття на власний розсуд, тому у практиці перевірок такими ознаками вважається: неподання підприємством протягом тривалого часу звітності, передбаченої чинним законодавством; відсутність самого підприємства за юридичною адресою; неможливість знайти директора; хронічна несплата податків у комплексі з попередніми ознаками.

Друге визначення сформувалося у Ліцензійній палаті України, де фіктивними підприємствами вважаються ті, що створюються "за фіктивними даними". Йдеться про подання на державну реєстрацію суб’єкта підприємництва документів, що містять недостовірні дані про засновників: вкрадені паспорти або документи на підставних осіб, на померлих тощо. До такої ж думки схиляються і судді арбітражних судів, на думку яких фіктивним підприємство можна визнати лише після скасування у судовому порядку його державної реєстрації. Цікаво, що судова практика не визнає за податковими органами права на подібні позови [6].

Третє являє собою застосування так званої аналогії закону, тобто звернення до ст. 205 Кримінального кодексу України. Тут «фіктивне підприємництво» визначається як створення  або  придбання суб'єктів  підприємницької  діяльності  (юридичних  осіб)  з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення  видів  діяльності, щодо яких є заборона [1].

Дана стаття є однією із проблемних статей, що як ніяка інша стаття кримінального зако­ну не викликає скільки суперечностей і непорозумінь при її практичному застосуванні. На мові практичних працівників правоохоронних органів її називають «мертвою» або «лежачою» через складність у практичному застосуванні. Вона має ряд невизначеностей і суперечностей у самому понятті фіктивного підприємництва, адже у статті не точно визначено фіктивне підприємництво, пов’язане зі створенням або придбанням суб’єктів підприєм­ницт­ва з юридичною особою, не названо його ознаки, що ускладнює її виявлення право­охо­роннимими органами і судове розслідування.

У цій статті суб’єктами кримінальної відповідальності є винятково юридичні особи, що, на значним чином обмежує коло суб’єктів злочину, звужує її застосування. Так, ст. 205 не охоплює фіктивне підприємництво, яке може прикриватись організаційно-правовою формою індивідуального підприємництва, коли суб’єктом підприємницької діяльності виступає фізична особа, яка діє без створення юридичної особи.

Не можуть кваліфікуватися за ст. 205 і дії особи, яка підробила установчі документи, документи про державну реєстрацію юридичної особи або документи податкових органів, оскільки у такому разі суб’єкт підприємницької діяльності не створюється.

Існування багаточисельних термінів, визначень і понять, які неоднозначно тлумачать явище фіктивного підприємництва, що часто протилежні за змістом і відповідністю кримінальному поняттю, а також невизначе­ність кримінального законодавства щодо створення фіктивних підприємств значним чином призводить саме до розширення вчинення подібних правопорушень та збільшення кількості злочинів, що вчиняються з використанням фіктивних суб’єктів господарювання.

Ще однією зі значних прогалин є недосконалість законодавства щодо порядку державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Зокрема, при передачі (купівлі) підприємств на право володіння іншій особі укладаються договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо, які після засвідчення нотаріальними конторами дають право володіти і розпоряджати­ся власністю юридичної особи на свій розсуд. Але якщо особа, яка придбала підприємство з юридичною особою у свою власність, не переоформила його (не перереєструвала) в органах державної влади, а потім використала своє підприємство із злочинною метою,  виникає багато проблем щодо кваліфікації кримінального діяння. Формально, суб’єктом цієї статті (якщо не здійснена перереєстрація СПД в органах державної влади) може визнаватися колишній власник суб’єкта підприємницької діяльності, але в той же час він фактично вже не є власни­ком суб’єкта підприємництва, так як він передав право розпорядження підприємством новому власнику, який використав підприємство з злочинною метою, умисно не перереєстрував його в державних органах влади [5].

Згідно з законодавством перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється в місячний строк. Крім реєстрації в державних органах влади, новий власник повинен стати на облік у податкових органах, відкрити на своє ім’я банківські рахунки та дотриматись інших нормативних процедур. Саме цей термін і використовується злочинцями для вчинення протиправних дій. Злочинці придбавають (купують) підприємства з юридичною особою, не перереєстровують в органах влади або в податкових органах, відкривають розрахункові рахунки в банках на підставних осіб, а потім використовують підприємство як прикриття для здійснення незаконної діяльності.

Вагомою проблемою, що значно ускладнює діяльність контролюючих та правоохоронних органів з виявлення правопорушень, що аналізуються, є велика кількість суб’єктів, які беруть участь у скоєнні протиправних діянь із використанням фіктивних підприємств.

Найбільшим недоліком є те, що в умовах сьогодення реально існуючим суб’єктам підприємницької діяльності економічно вигідно співпрацювати з фіктивними фірмами. Саме тому, часто до таких протиправних діянь мають причетність працівники як контролюючих, так і правоохоронних органів. Активною є участь банківських працівників у створенні фіктивних фірм, які вони використовують для конвертації грошових коштів та ухилення від сплати податків шляхом відкриття рахунків таким юридичним особам.

Чинне законодавство та існуючий порядок визнання угод такими, що укладені всупереч інтересам держави, не дають можливості контролюючим органам, i зокрема Державній податковій адміністрації, наповнювати бюджет України за рахунок припинення правопорушень, пов’язаних з діяльністю фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності. Згідно зі статистичними даними сьогодні у господарських судах задовольняється невелика кількість позовів на користь держави. В ДПА, наприклад, ця цифра становить приблизно 27%. Для порівняння, в Нідерландах даний показник рівняється 90% [4].

Таким чином, фіктивне підприємництво має місце як на державних підприємствах, так і на підприємствах інших форм власності, причому у різних сферах господарювання, що є головною причиною обороту більше 50% капіталу держави саме у «тіньовому» секторі і являє собою одну з найактуальніших проблем сьогодення.

Наявні недоліки існування фіктивного підприємництва потребують якнайшвидшого перш за все законодавчого врегулювання, зокрема:

1)          Нормативного визначення поняття «фіктивне підприємництво» та «фіктивна фірма». Правове закріплення поняття фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності є першим кроком, після якого необхідно систематизувати інші законодавчі акти, які регламентують фінансово-господарську діяльність підприємств.

2)          Законодавчої передачі органам державної податкової служби функції державної реєстрації i ведення реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.

3)          Надання правоохоронним та контролюючим органам права щодо здійснення контролю над державною реєстрацією суб’єктів підприємництва, зокрема щодо перевірки достовірності наданої інформації.

4)          Запровадження відповідальності посадових осіб, що проводять державну реєстрацію фіктивних підприємств та допускають порушення встановленого порядку реєстрації.

5)          Передбачення у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінального Кодексу України  норми про адміністративну і кримінальну відповідальність за подання для державної реєстрації документів, що містять недостовірні дані.

6)          Внесення змін до Закону України “Про банки та банківську діяльність” та визначення права податкової служби у випадках визнання підприємства фіктивним отримувати від установ банків відомості про рух коштів по будь-якому його рахунку з наданням інформації про призначення платежів та інших даних про контрагентів.

7)          Створення єдиних автоматизованих баз даних суб’єктів підприємництва, фіктивних фірм та загублених паспортів, які були б доступні для правоохоронних, контролюючих органів та суб’єктів підприємництва.

Висновки. Отже, проблеми існування фіктивного підприємництва потребують якнайшвидшого законодавчого врегулювання, адже саме через існуючі невирішені проблеми, пов’язані з діяльністю так званих фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності спостерігається зростання злочинів та їх укриття у системі оподаткування. Суспільна небезпека фіктивного підприємництва полягає в заподіянні майнової шкоди юридичним і фізичним особам, а також державі, що виражається в розширенні масштабів недобросовісної конкуренції, незаконній конвертації безготівкових коштів у готівку, у сприянні легалізації (відмиванню) коштів, здобутих злочинним шляхом, приховування фактів заняття забороненими видами діяльності, створенні передумов для ухилення від оподаткування і для досягнення інших протиправних цілей. Фіктивне підприємництво викликає у законослухняних громадян і організацій, а також державних підприємств побоювання щодо вступу у правовідносини з будь-якими комерційними структурами, тим самим порушує стабільність господарського обороту, дискредитує підприємницьку діяльність.

Кримінальне законодавство сьогодні не забезпечує можливості ефективно притягувати винних до кримінальної відповідальності за соціально небезпечні для суспільства і держави дії, пов’язані з фіктивною діяльністю суб’єктів підприємництва, ні в сфері підприємницької діяльності, ні господарської діяльності загалом. Саме тому, першочерговим завданням у сучасних умовах господарювання повинно бути вжиття необхідних заходів для усунення низки факторів, що створюють умови для вчинення різних зловживань у сфері економіки.

Література:

1.            Кримінальний кодекс України // zakon.rada.gov.ua.

2.           Воробей П.А., Опалінський Ю.В. Фіктивне підприємництво у системі економічних злочинів. // УАВС, Науковий вісник. – К., 2006. – Вип.2. – С.188-190.

3.           Дудров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – Київ: Атіка, 2007. – 608 с.

4.           Фіктивні підприємства в Україні: причини виникнення і шляхи протидії // Методичні матеріали з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців // www.vlasnasprava.info/ua/business_az/how_to_start.

5.            Платонов Олександр. Проблема підставних осіб у підприємницькій діяльності // Юр.Газета // http://www.yur-gazeta.com/article/1418.

6.            Фіктивність фірми доводять у суді // Всеукраїниський центр сприяння підприємницької діяльності // http://acba.com.ua/node/14.