Чайковська Т.В.,

Науковий керівник – Томаш Л.В.,

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Суб’єкти злочинних посягань у фінансовій сфері

Центральне місце серед елементів криміналістичної характеристики займає особистість суб'єкта кредитно-фінансових злочинів. Особа, що вчинила злочин, розглядається в кримінології і криміналістиці як особистість, із властивими їй соціальними, психологічними, психофізичними, етичними якостями. Саме особисті якості людини і зовнішнє середовище у взаємодії послідовно визначають мотивацію прийняття рішення про об'єднання з іншими особами для спільної злочинної діяльності у сфері економічних відносин і виконання прийнятого рішення, що є актуальним питанням на сьогодні.

Дослідженям в різних аспектах суб’єктів злочинних посягань у фінансово-кредитній сфері займались такі вчені, як А.В.Наумов, С.Г.Келіна, А.С.Нікіфоров, С.О. Лук’яненко, Ю.М. Антонян, А.І. Долгова, А.Ф. Зелінський, А.Б. Сахаровий, Б.С. Волков та ін.

Метою написання даної роботи є визначення груп осіб, що вчинили кримінальний злочин в системі фінансового права, вивчення основних характеристик про даного суб’єкта.

Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою вини. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, утворять злочин за наявності спеціальної мети — розголошення чи іншого використання таких відомостей. Мотив злочинної поведінки, вважають кримінологи, потрібно розглядати як внутрішнє спонукання до дії; бажання, визначене потребами, інтересами, почуттями, які виникають і загострилися під впливом зовнішнього середовища, конкретної ситуації. Мотив злочинної поведінки формується під впливом соціального оточення, життєвого досвіду особистості, спонукання є внутрішньою безпосередньою причиною злочинної діяльності і виражає особисте ставлення до того, на що направлена злочинна діяльність.

Суб’єктом злочину за кримінальним правом України є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа. Таке визначення суб’єкта злочину, яке зараз отримало законодавче закріплення у ст.18 нового Кримінального кодексу України, є результатом багаторічних досліджень науки кримінального права [1]. Суб'єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. Кримінальне право, визнаючи суб’єктом злочину лише фізичну особу, розглядає злочин як соціальне явище, а тому послідовно проводить лінію, що суб’єктом злочину може бути лише особа, яка має розум і відносну свободу волі [3].

Найбільш поширеним в кримінології є виділення наступних ознак особи:

1) соціально-демографічні;

2) кримінально-правові;

3) етичні властивості;

4) психологічні ознаки;

5) фізичні (біологічні).

Ці ознаки загальні для вивчення особистості злочинця. З’ясування вказаних обставин дозволить отримати повну характеристику особистості суб’єкта фінансових злочинів. Однак їх недостатньо для отримання кримінологічної, соціально-психологічної інформації про внутрішнє життя суб’єктного складу кредитно-фінансових злочинів, їх типологічні особливості [4]. Ці питання майже не досліджені в криміналістиці, кримінології. У зв'язку з цим вважаємо, що для всіх наук кримінально-правового, криміналістичного циклу та кримінальної психології пріоритетними повинні стати за допомогою спеціальних методик цілеспрямовані професійні дослідження структури, групової динаміки (взаємодія підструктур, міжособистих внутрішньогрупових і міжгрупових відносин), рольових функцій окремих учасників, їх суб’єктно-особисті властивості, функції в організованій злочинній групі.

Узагальнення слідчої, судової практики, соціологічні дослідження дозволили виділити коло суб'єктів злочинів у кредитно-фінансовій сфері, яких можна згрупувати відповідно до способів вчинення злочинів. У зв'язку з цим можна виділити п'ять груп суб'єктів злочинного посягання на кредитні, фінансові кошти:

1. Посадові особи органів управління, які безпосередньо розподіляють бюджетні кредитні кошти, що виділяються урядом на реалізацію різних соціальних, економічних програм і що видаються у вигляді пільгових кредитів безпосереднім виконавцям цих програм. Вони наділені широкими повноваженнями за розподілом кредитів. І, як правило, в обстановці повної безконтрольності за їх розподілом, цільовим використанням та поверненням, вказані посадові особи привласнюють кредити або допускають розтрату, інші фінансові зловживання.

2. Розподільники бюджетних кредитів з числа посадових осіб виконавчих органів, міністерств, регіональних відділень фондів, тощо, які здійснюють подальший розподіл бюджетних коштів поміж користувачами кредитів.

3. Одержувачі кредитних коштів. Їх можна поділити на п’ять підгруп: одержувачі пільгових кредитів –це посадові особи державних підприємств, комерційних банків, небанківських кредитно-фінансових установ,допускають наступні злочинні посягання: привласнення кредиту, його, розтрату, фінансове шахрайство, інші фінансові зловживання; громадяни – суб'єктів підприємницької діяльності (фізичних осіб); засновники суб'єкта підприємницької діяльності; власники суб'єкта підприємницької діяльності; посадові особи суб'єкта підприємницької діяльності.

4. Посадові особи, службовці банківських установ, що вчинювали посягання на фінансові ресурси, шляхом використання банківських рахунків лжефірм, через які згодом вилучали гроші або незаконно видавали пільгові централізовані кредити за хабарі комерційним структурам.

5. Кіберзлочинці, тобто електронні шахраї. Одні з них спеціалізуються у кримінальному посяганні на грошові кошти шляхом несанкціонованого проникнення в комп'ютерні мережі банківських установ, інші – з використанням пластикових платіжних документів [2].

Висновок. Посадове становище злочинця та його можливості, доступ до бюджетних кредитних коштів, інших видів кредиту і фінансової діяльності впливають на вибір ним способу злочину. У свою чергу, знання способу фінансового злочину визначає обсяг інформації як про вчинений злочин, так і про осіб, що його вчинили.

Приведена класифікація суб’єктного складу злочинів в кредитно-банківській сфері не є вичерпною, як і способи вчинення злочинного посягання. З урахуванням приведеної класифікації суб'єктів злочинного посягання на кредитні, фінансові кошти, особливостей вказаних типів суб’єктів і способів вчинення ними злочинів слідчий будує методику і тактику розслідування.

Література:

1. Кримінальний кодекс України / Закон України від 05.04.2001р.,
№ 2341-ІІІ / відомості Верховної Ради України, 2001, №25-26, ст.131.

2. Лук’яненко С.О. Аспекти систематизації злочинів в кредитно-фінансовій сфері // Проблеми кодифікації законодавства України. – Матеріали науково-практичної конференції. За загальною редакцією члена-кореспондента АПрН України В.П. Нагребельного, к.ю.н. Пархоменко Н.М. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 214-216.

3. Наумов А.В. Уголовный закон в условиях перехода к рыночной экономике // Советское государство и право, 1991, № 2.

4. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления // Государство и право, 2000, № 8.