Бондарь Олена Анатоліївна

Борозенцева Олена Миколаївна

Коледж Сумського національного аграрного університету

Відмінні риси договорів договорів комісії та консигнації

На практиці договір консигнації часто ототожнюють з договором комісії. Через відсутність нормативного врегулювання, при вирішенні спірних питань застосовують норми законодавства, що регулюють комісійні відносини, тому першою відмінною ознакою договорів комісії і консигнації є їх визначення в законодавстві. Договору Комісії присвячена глава 69 Цивільного Кодексу України, де в статті 1011 міститься таке визначення договору: "За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або декілька правочинів від свого імені за рахунок комітента".

В сучасних умовах сфера застосування договору комісії має відносно вузькі рамки. Це, як правило, відносини, що складаються між громадянами та комісійними магазинами по продажу предметів побутового споживання, як нових, так і тих. що перебували у вжитку. Підтвердженням цьому с регулювання договору комісії, поряд з Цивільним кодексом, такими нормативними актами, як Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, що затверджені наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України(МЗЕЗіТ) від 13 березня 1995 року №37, Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими наказом МЗЕЗіТ від 18 ірудня 1995р. № 168 ".

Ці нормативні акти детально регламентують такі істотні умови договору як строк комісії (для промислових товарів він не повинен перевищувати 60 календарних днів), ціну товару (націнка товару не повинна перевищувати 55% від закупівельної ціни), розмір комісійної винагороди (не більше 20%), порядок та строки переоцінки товару.

Таке "втручання" в консигнаційні відносини, на нашу думку деяких юристів є неприпустимим, а звідси - необхідність нормативного регулювання договору консигнації.

Норми чинного законодавства України такий вид операцій, як "консигнація", не визначають взагалі (єдине визначення було наведене в п. 1.16 старої редакції Закону про прибуток, чинної до 01.07.97 р.), хоча посилання на цей вид операцій є у деяких законодавчих актах, зокрема в Законі про ЗЕД та в Законі №185. Єдине нормативне тлумачення консигнації наведено в Порядку №445 - це операція "реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту". В юридичній літературі дається таке визначення договору консигнації. Консигнація - це реалізація товару посереднику з метою наступного продажу його споживачеві Під реалізацією тут розуміють поставку товарів гуртовим та роздрібним підприємствам-посередникам.

Далі необхідно порівняти таку важливу ознаку договорів комісії та консигнації, як визначення їх предмета.

Предметом договору комісії є надання посередницької послуги, яка полягає у вчиненні комісіонером одного або кількох правочинів в інтересах комітента та за його рахунок (ст. 1011 ЦК). Комісіонер здійснює виключно юридичні дії. Комітент визначає зміст доручення, яке він надає комісіонерові. З урахуванням сутності договору комісії це насамперед може бути купівля або продаж певного товару. Якщо має місце саме такий договір, комітент може визначити асортимент товару, його кількість, якість, ціну тощо. Відповідно до ч. 3 ст. 1012 ЦК істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. ЦК не містить обмежень щодо ціни майна, за яку воно буде продано комісіонером, тому сторони визначають її вільно за взаємною домовленістю. Комітент може визначити територію, у межах якої комісіонер має здійснювати виконання зобов'язання (наприклад, надати комісіонерові виключне право представляти його інтереси з реалізації певного майна (обладнання, продуктів харчування, аудіо-відео апаратури тощо) на конкретно визначеній території («договірна територія»). Таким чином, комітент задає певні параметри, у межах яких належить діяти комісіонерові. Разом із тим для забезпечення інтересів комісіонера, який діє як підприємець, комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами (ч. 2 ст. 1012 ЦК). Такі обмеження можуть стосуватися певного виду товарів, їх асортименту, території здійснення доручення тощо. Це зменшує можливість виникнення конкуренції у тій сфері, де діє комісіонер, і дає йому змогу більш результативно виконувати доручення комітента.

На відміну від предмету договору комісії предмет договору консигнації має істотну різницю. Предметом договору консигнації є надання посередницьких послуг у сфері торгового обороту, які трансформуються в укладення з третіми особами угод по оплатиш передачі майна. Такі угоди набувають форми договору купівлі-продажу, поставки, міни тощо. Крім того, не існує обмежень для того, щоб консигнатор виступав посередником консигнанта в якості не тільки продавця але й покупця товару для консигнанта.

Діяльність консигнатора не обмежується тільки процедурою укладення угод. Аналізуючи консигнаційне правовідношення, ми говоримо про діяльність консигнатора, яка включає в себе обов'язки виставити товар для продажу, проводити рекламу, виявити контрагентів майбутніх угод, при необхідності, застрахувати товар тощо. Консигнаційні відносини передбачають виконання консигнатором чітко визначених як юридичних, так і фактичних дій, які б забезпечували якнайвигідніщу реалізацію товару зі складу шляхом укладення договорів з покупцями про оплатну реалізацію майна. Такі відносини консигнатора з третіми особами не обмежуються формою договору купівлі-продажу. Саме поняття "реалізація майна" включає в себе весь спектр договорів по оплатному відчуженні майна, в т.ч. договорів поставки, міни, субконсигнації.

Доручення у внутрішніх право відношеннях сторін займає лише ключове положення. З метою досягнення мети договору консигнатор укладає цілий ряд допоміжних угод, які є субсидіарними до основного зобов'язання. їх укладення зумовлене наявністю консигнаційної угоди. На виконання доручення укладаються договори оренди складських приміщень, холодильного обладнання, найму працівників, укладення договору охорони складських приміщень, договору про надання рекламних послуг, договорів перевезення тощо. Укладення допоміжних угод може передбачатись в договорі консигнації, або укладатись із власних міркувань консигнатора, до яких призводить бажання якнайкраще надати послугу. Всі такі угоди є похідними від основного зобов'язання, хоча консигнатор завжди виступає в них незалежною та самостійною стороною.

На визначення предмету договору консигнації має вплив предмет та зміст угод, яку консигнатор уклав з третіми особами. Безпосереднє укладення угоди не є результатом діяльності консигнатора. Важливою є вся посередницька послуга, виконання всіх умов договору, які направлені на досягнення позитивного результату від угоди, а не тільки угода як результат діяльності. Отже таким чином ми визначили в чому полягає істотна відмінність договору консигнації від договору комісії, де комісіонер вчиняє за дорученням комітента одну або декілька угод (ст. 1011 ЦК України)

Ще одна відмінність полягає в визначенні такої ознаки договорів, як строковість. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку (ч. 1 ст.1012 ЦК). У зв'язку з тим, що комісія не є різновидом відносин прямого представництва й комісіонер діє від власного імені, його відносини з контрагентами за договором не потребують пред'явлення довіреності. Тому питання щодо співвідношення строку дії довіреності та договору, які актуальні для договору доручення, в даному випадку не мають значення. Строк дії договору комісії, якщо він є визначеним, встановлюється тільки у самому договорі. На від міну від комісії договір консигнації є обов’язково строковим договором, адже в ньому зазначається строк, в межах якого є чинним право повіреного.