Право/10. Господарське право

Магістр Гринюк Л.В.

Національний університет державної податкової служби України

Правове регулювання перевезень залізничним транспортом України

Залізничний транспорт є основним видом транспорту України, оскільки здійснює перевезення значної кількості вантажів, пасажирів та пошти. Відповідно до ст.1 Закону України “Про залізничний транспорт” залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо. Залізниці, з’єднуючи економічні регіони між собою, мають важливе значення для життя всієї країни. Протягом всього періоду проведення в країні економічних перетворень залізниці працюють стабільно, для багатьох регіонів вони є практично єдиними транспортними комунікаціями [ 1 ].

Перевезення в Україні виконують 6 залізниць – Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська, в складі яких функціонує 1552 станції, 458 лінійних підприємств, є необхідний парк вагонів, локомотивів, резерви пропускної спроможності лінії і переробної потужності станції. Залізниці виконують всі обов’язки по відправленню вантажів і мають значний потенціал по збільшенню обсягів перевезень. [ 3].

Правове регулювання перевезення здійснюється за допомогою досить великої кількості нормативних актів, всю сукупність яких за критерієм предмета регулювання можна поділити на дві великі групи: перша – акти загальної дії (загальне законодавство), акти спеціальної дії (спеціальне законодавство).

Перша група включає в себе нормативні акти, які регулюють діяльність всіх суб’єктів підприємницької діяльності, транспортних організацій в тому числі. До них відносяться: Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України “ Про транспорт ”, “Про перевезення небезпечних вантажів ” і інші, підзаконні нормативні акти: постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, законодавчі акти Міністерств та відомств.

Дані нормативні акти встановлюють основні правові засади підприємництва, державного регулювання підприємницької діяльності, компетенції органів державної влади щодо регулювання підприємницької діяльності, врегульовують господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, в тому числі і в сфері перевезення вантажів, зокрема залізничним транспортом.

Спеціальне законодавство включає в себе нормативні акти щодо регулювання діяльності саме залізничного транспорту, До нього, зокрема, відносяться: Закон України “Про залізничний транспорт ”, Статут залізниць України, нормативні акти Міністерства транспорту України стосовно залізничних перевезень, нормативні акти Укрзалізниці (Наказ Міністерства транспорту України “Про затвердження правил користування вагонами та контейнерами, Наказ Міністерства транспорту України “Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України тощо, локальні нормативні акти управлінь залізниць з питань перевезень вантажів.

Законодавство, яке регулює саме залізничні перевезення, за сферою дії, можна розподілити на:

1. загальне законодавство про залізничні перевезення, включаючи всі їх види;

2. спеціальне законодавство щодо залізничного перевезення вантажів.

До першої групи можна віднести:

1. Нормативні акти Верховної Ради України (Закон України “Про залізничний транспорт ”);

2. Постанови Кабінету Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Статуту залізниць України)[ 2 ];

3. Нормативні акти Міністерства транспорту України (Наказ Міністерства транспорту України “Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України, Наказ МТУ “Про внесення змін та доповнень до Правил технічної експлуатації залізниць України ”);

4. Відомчі акти Укрзалізниці (Наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України “Про заходи щодо покрашення договірної роботи на залізницях України ”).

5. Локальні нормативні акти управлінь залізниць щодо перевезень пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти.

До другої групи можна віднести:

1. Нормативні акти Міністерства транспорту України ( Накази Міністерства транспорту України “Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів;

2.Нормативні акти Укрзалізниці (Наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України “Про затвердження тарифів на перевезення вантажів залізничними під’їзними коліями, вантажно-розвантажувальної роботи та інші послуги, що надаються міжгалузевими підприємствами промислового залізничного транспорту );

3. Акти залізниць з питань перевезення вантажів.

Таким чином, законодавство України щодо діяльності залізничного транспорту множинне, охоплює велику кількість актів, що викликає труднощі у практичному застосуванні. Відомчі нормативні акти з цих питань мають розбіжності з законодавством загальним. Законодавство щодо залізничних перевезень вантажів – суперечливе і розпорошене. Відомчі акти не полегшують застосування законів, повторюючи і примножуючи їх недоліки. Ці недоліки нормативних актів якнайповніше виявляються в процесі розв’язання суперечок між суб’єктами правовідносин та розгляду господарських спорів з залізничних перевезень.

Література:

1. Закон України від 4 липня 1996 року “Про залізничний транспорт” // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№40.-Ст.183.

2. Про затвердження Статуту залізниць України: постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. зі змінами і доповненнями // Офіційний вісник України –2002. – № 52. – Ст. 2391.

3. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Сафончик О.І. та ін. Правове регулювання перевезень в Україні: Навчальний посібник / За ред. Є.О. Харитонова. – Харків: Одіссей, 2006. – 560 с.