Меленко Оксана Володимирівна,

Купріянов Олександр Олександрович,

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

Застосування застави в господарському процесі

Постановка проблеми. Наприкінці червня 2003 р. набули чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК), якими запроваджено новий для процесуального права України інститут: запобіжні заходи.

Введення поняття «запобіжні заходи» є однією з найважливіших новел господарського процесуального законодавства, оскільки господарському судові вперше надано можливість застосовувати такі заходи до моменту пред’явлення позову та порушення провадження у справі.

Господарський суд може зобов’язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоби запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду.

Застава як запобіжний захід, – нова для сприйняття. Тому органи досудового слідства і суди дуже обережно ставляться до цього заходу. Але як свідчить судова практика, слід більш ретельно вивчити питання застосування застави. Оскільки з впевненістю можу сказати, що майже 95% осіб, до яких застосований запобіжний захід, не порушують правил [6].

Сьогодні Верховний Суд України вже обговорює внесення змін до нашого законодавства. Наприклад, пропонується можливість застосування, крім грошової застави, ще й застави майна.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами вдосконалення господарського процесуального законодавства займаються багато вітчизняних вчених, які прагнуть спростити та здійснити більш ефективне використання запобіжних заходів у веденні господарських справ. До них належать: Чупрун О., Грек Б, Пізик І., Куйбіда Р., Бублик В., Григорьєв В., Притика Д. та багато ін.

Більшість вчених підкреслюють позитивне значення використання запобіжних заходів та застави, зокрема, в господарському судочинстві, так як це забезпечить превентивну дію та зменшення ухилення від законослухняності під час ведення справи в господарському процесі.

Вже й на даний момент широко впроваджується в законодавчу практику та використовується в самих нормативних актах сукупність запобіжних заходів А застава, в свою чергу, повинна стати основним регулятором попереджувальної поведінки суб’єктів господарювання.

Постановка завдання. Так як використання запобіжних заходів і застави є новим для судочинства в Україні, то існує низка завдань, що потребують вирішення. Зокрема, до них належіть і те, що саме використання застави набуло поки лише законної сили без фактичного розуміння процесу його здійснення як самими провозахисниками так і суб’єктами господарювання. Тому цьому питання належить провідне місце. Також поьрібно чітко розмежовувати поняття застави, щоб воно не стало черговим корумпованим засобом у веденні судочинства, а виключно правовим механізмом здійснення господарської відповідальності.

Виклад основного матеріалу. Запобіжні заходи – це термінові тимчасові заходи, які застосовуються господарським судом до моменту пред’явлення позову та спрямовані на забезпечення майнових інтересів заявника в тому випадку, якщо є достатньо підстав вважати, що їх незастосування може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення [9].

Введення окремого розділу господарського процесуального кодексу про запобіжні заходи передбачає певні особливості порядку розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів.

Щонайперше, встановлено скорочені процесуальні строки розгляду заяви, яку слід розглянути не пізніше двох днів від дня її подання господарським судом.

У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про вжиття запобіжних заходів розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої необхідно вжити запобіжних заходів.

Господарський суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-який наявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення його прав.

Однією з новел господарського процесу є право суду зобов’язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню запобіжними заходами. Така застава вноситься на депозит господарського суду, а її розмір визначається господарським судом з урахуванням обставин справи та не повинен бути більшим від розміру заявленої шкоди (відповідно до ч. 4 ст. 43-4 ГПК) [1].

На жаль, ГПК не розкриває механізму застосування такої застави, що може призвести до певних труднощів у практичній реалізації наведеної норми.

Суди просто не знають, що робити із внесеними у заставу коштами. Іншими словами, суддям не відомий механізм розпорядження цими коштами. Тому проект запропонував внести до законодавства нашої держави відповідні зміни. Судді мають добре зрозуміти механізми реалізації такого запобіжного заходу, як застава, і використовувати його якнайчастіше [8].

На нашу думку, брак законодавства не є причиною побоювання з боку суддів застосовувати заставу. Закон все передбачає, і у внесенні змін немає потреби. Треба лише розписати процедуру і механізм застосування застави, та донести її до судів України [6].

Безперечно, введення такого засобу забезпечення заявлених вимог як застава певним чином стимулюватиме заявника, що звертається до господарського суду, діяти виважено та обґрунтовувати правомірність своїх дій наявною загрозою порушення його прав або неможливістю витребувати докази, що їх може надати лише відповідач.

Проблема застосування застави буде виникати насамперед у частині визначення її розміру, незважаючи на те, що законодавець обмежив граничний розмір застави, прирівнявши її до розміру заявленої заявником шкоди.

Мета застосування застави полягає в тому, що у випадку набрання законної сили рішенням господарського суду щодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжних заходів, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цих заходів.

У разі внесення заявником застави компенсація завданої відповідачеві шкоди, що сталася через вжиття запобіжних заходів, підлягає виплаті за рахунок цієї застави.

Тому постає питання щодо відповідності зазначеної заявником вартості майна та розміру шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів, заявленої контрагентом (не слід відкидати, що обидві сторони можуть, оцінюючи завдану шкоду в межах вартості майна, виходити з різних визначень його вартості (наприклад, одна сторона – за висновком експертної оцінки, інша – за балансовою вартістю майна) [7].

За результатами розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів господарський суд, окрім загально встановлених реквізитів, має зазначити обрані запобіжні заходи, підстави для їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо таку призначено.

Окремо слід звернути увагу, що господарський суд має зазначити строк, протягом якого заявник повинен подати до господарського суду позовну заяву відповідно до вимог, стосовно до яких вжито запобіжних заходів. Цей строк не може перевищувати 10 днів і відраховується від дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Позовна заява має бути подана до господарського суду з дотриманням вимог територіальної підсудності справ господарським судам. Разом із позовом заявник має подати до господарського суду копію ухвали про прийняття позовної заяви до провадження.

За умови пред’явлення позову вжиті господарським судом запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.

Відмова господарського суду щодо вжиття запобіжних заходів не позбавляє заявника права повторно звернутися до господарського суду з аналогічними вимогами в разі виникнення підстав для вжиття запобіжних заходів, наприклад, виявлення майна, на яке може бути звернуто стягнення [9].

Вжиття певного запобіжного заходу (декількох заходів) або заміна одного заходу іншим має визначатися судовою інстанцією з врахуванням призначення, характеру оспорюваного зобов’язання та властивостей спірного майна.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Таким чином, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення має бути конкретно визначеною та відповідати нормам, які регулюють питання виконання судових рішень. Тому в резолютивній частині ухвали господарській суд має чітко визначити коло суб’єктів, зобов’язаних здійснити певні дії або утриматись від виконання певних дій. Така вимога направлена на реальне виконання судового акту.

Висновки. Враховуючи все вищесказане можна зрозуміти, що введення запобіжних заходів, в числі яких знаходиться і застава, є досить логічним та ефективним способом удосконалення нормативного регулювання. Практичне ж застосування застави і більш широке його розповсюдження під час вирішення справ значно би спростило процес забезпечення інтересів сторін і дотримання ними норм законодавства. Та все ж існує низка перешкод, які потрібно усунути перш ніж повною мірою використовувати дані норми процесуального права, а саме:

· більш широко розкрити сам процес застосування такого запобіжного засобу як застава, механізм його стягнення;

· забезпечення доступності розуміння даної правової норми всіма учасниками господарського процесу та поінформованості суб’єктів господарювання про можливість застосування застави;

· в обов'язковому перевіряти законність походження внесених грошових сум чи інших цінностей, внесених під заставу.

· документальне засвідчення та використання у господарському судді об’єктів застави та ефектима система правочинного контролю за здійсненням цього процесу.

Тому, можна зробити висновок, що застава, яка полягає у внесенні на депозитний рахунок судових органів суб’єктами господарювання грошей, або передачі їм інших матеріальних цінностей є важливим елементом запобігання господарських правопорушень і комплексне врегулювання даної правової норми з усуненням всіх названих перешкод дасть змогу вивести процес судочинства на значно вищий рівень розвитку та гармонійності здійснення господарського правопорядку.

Список використаних джерел :

1. Господарський процесуальний кодекс України вiд 06.11.1991 № 1798-XII. Із змінами та доповненнями.

2. Про заставу: Закон України прийнятий Верховною Радою від 02.10.92

3. Бублик В. Залоговое право: практика применения. // Хозяйство и право. - 2004. - № 3, 4.

4. Григорьев В. Совершенствование нормативного регулирования залога в качестве меры пресечения по уголовным делам как одно из направлений в борьбе с отмыванием денежных средств, приобретенных незаконным путем – М.: Магистр-S, 1995.

5. Куйбіда Р. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи. -- К., Атіка, 2004. - 287с

6. Пізик І. Судді, не бійтеся застосовувати заставу. // Юридична Газета. – 2007. - №9 (93). – С. 01 .

7. Притика Д. Про стан здійснення судочинства господарськими судами // Право України. - 2006. – №. 1. - С. 5-8.

8. Чупрун О. Знайомтесь: запобіжні заходи. // Юридична Газета. – 2003. - №5 (5). – С. 20 .

9. www.justinian.com.ua/article.php?id=809 – Юридичний журнал „Юстіаніан”.