Редько І.А., Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми визначення сутності об’єкта адміністративного правопорушення у сфері фінансової діяльності

Сфера фінансових відносин є однією з найважливіших у суспільстві, тому порушення в ній негативно впливають на весь процес його життєдіяльності. Органи державної влади спрямовують свою діяльність на запобігання адміністративним правопорушенням у фінансовій сфері, виявленню і усуненню причин та умов, які сприяють їх вчиненню. У свою чергу, адміністративне регулювання відповідальності за скоєння правопорушень із фінансових питань з боку держави визначає об’єкти таких порушень через закріплення їх у національному законодавстві. Відповідно до гл.12 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) [1] об’єктом такого адміністративного правопорушення, як порушення законодавства з фінансових питань (ст. 164 КУпАП), є врегульовані законом відносини у галузі фінансів і підприємницької діяльності, яким завдається шкода або створюється загроза спричинення шкоди, за нанесення якої стягується штраф.

Багато провідних науковців, таких, як В.Колпаков, Ю.Битяк, І.Тимошенко та ін. займалися аналізом об’єкта адміністративного правопорушення (проступку), та досі не дійшли згоди щодо його сутності. Наприклад, О.Остапенко зробив висновок, що єдиного об’єкта адміністративного делікту не існує, а цим поняттям охоплюється все те, відносно чого суб’єкт формує діалектичні зв’язки [2, с.178-179]. Тож метою даної статті є визначення та аналіз сутності об’єкта адміністративного правопорушення у сфері фінансових правовідносин.

Загальний об’єкт адміністративного правопорушення при порушенні норм законодавства із фінансових питань – це вся сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави і регулюються нормами адміністративного та фінансового права, і за порушення яких настає адміністративна відповідальність відповідно до ст. 164² КУпАП. Родовим об’єктом тут виступають відносини в галузі фінансів та підприємницької діяльності. Видовим об’єктом адміністративних правопорушень, описаних у ст. 164² КУпАП, є відносини, які виникають із приводу адміністративної відповідальності у разі порушення законодавства із фінансових питань [3, с.184].

Об’єкт як елемент (сторона) складу проступку має власні ознаки, названі у відповідній нормі [4, с.234]. Дуже часто серед ознак об’єкта називаються засоби здійснення проступку – книга обліку, фінансова звітність як документ та ін. Правильне визначення безпосереднього об’єкта адміністративного проступку у сфері фінансів має значення для точної кваліфікації та відмежування від суміжних правопорушень. Але у ст. 164² КУпАП описано кілька правопорушень із фінансових питань, а отже, і безпосередніх об’єктів кілька.

Згідно ст. 164² КУпАП можна виділити відносини, які є об’єктом протиправних посягань у сфері фінансових правовідносин:

1. Приховування від обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків (заниження в обліку обсягу реалізації продукції чи послуг; несвоєчасне відображення в обліку надходжень грошових коштів; завищення собівартості (видатків) продукції, робіт, послуг; заниження прибутку; приховування кредиторської чи дебіторської заборгованості).

2. Відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку (відсутність або неналежне оформлення бухгалтерських облікових документів: головної книги, первинних облікових документів, карточок і книг складського обліку; неповне чи несвоєчасне відображення в облікових документах господарських операцій; неправильне нарахування і видача заробітної плати, надбавок, допомог, відпускних; неправильне відображення в обліку розрахунків із бюджетом; внесення недостовірних даних до регістрів бухгалтерського обліку і первинних документів та/або несвоєчасне їх складання). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» безпосереднім об’єктом будуть відносини, які виникатимуть у процесі виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень [5, с.511].

3. Внесення неправдивих даних до фінансової звітності та неподання фінансової звітності. Наприклад, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, не склали та не подали фінансову звітність щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління. У такому разі об’єктом посягання буде не фінансова звітність, а відносини, які виникли внаслідок неподання такої звітності, що призведуть до притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення норм ст. 164² КУпАП. Це пояснюється тим, що та сама фінансова звітність відображає лише фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів, і може бути документальним доказом внесення неправдивих даних до неї.

4. Несвоєчасного або неякісного проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей. Порушуються відносини щодо проведення інвентаризації після закінчення встановлених чинним законодавством строків; неповної інвентаризації; неналежного документального оформлення інвентаризації.

5. Порушення правил ведення касових операцій (відсутність або неналежне ведення касової книги; неправильне оформлення касових документів; завищення ліміту готівки в касі; використання готівки не за цільовим призначенням, несвоєчасне здавання готівки в установи банку; непроведення раптових ревізій каси тощо). Відповідно до Постанови Правління НБУ «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 9 лютого 2005 р. №32 та ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» Правління Національного банку України встановило граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 10000 грн. Безпосереднім об’єктом посягання будуть відносини щодо перевищення встановленої граничної суми.

6. Перешкоджання працівникам контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок. Об’єктом посягання є відносини, які виникають у процесі ненадання на вимогу осіб, які проводять ревізію, необхідних для проведення ревізії бухгалтерських та інших документів, недопущення до проведення ревізії (перевірки) передбачених законодавством контрольних органів та їх представників відповідно до статей 2 та 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». На нашу думку, необхідно змінити та доповнити пункт «перешкоджання працівникам контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок» ст. 164² КУпАП такими словами «перешкоджання працівникам контрольно-ревізійної служби у проведенні державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування».

7. Невжиття заходів щодо стягнення з винних осіб відшкодування збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності (несвоєчасне відшкодування збитків, невідшкодування збитків до закінчення строку позовної давності, невжиття заходів щодо відшкодування таких збитків у встановленому законодавством порядку (наказом керівника, через суд) від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності тощо). Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою КМУ від 2 березня 1993 р. №158, керівник буде посягати на суспільні відносини, які виникають у разі невжиття ним заходів щодо відшкодування збитків, викликаних у результаті недостач, розтрати, крадіжок і безгосподарності [5, с.153].

Виділення безпосереднього об’єкта має значення в адміністративному провадженні на етапі порушення справи, коли встановлюються фактичні обставини справи. Правильна оцінка доказів (ст.252 КУпАП) (головної книги, первинних облікових документів, карточок і книг складського обліку), тобто фактичних даних, у сукупності створює підстави для достовірних висновків. Тільки тоді фактичні обставини справи, а саме суспільні відносини, що виникли, наприклад,за відсутності або неналежному оформленні бухгалтерських облікових документів; неповному чи несвоєчасному відображенні в облікових документах господарських операцій; внесенні недостовірних даних до регістрів бухгалтерського обліку і первинних документів та/або несвоєчасне їх складання (внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності тощо) матимуть вирішальне значення для винесення об’єктивного і неупередженого рішення у справі.

Визначення безпосереднього об’єкта також має значення при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, коли відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) вирішує питання, чи належить до його компетенції розгляд справи.

Внаслідок такого детального дослідження об’єкта адміністративного правопорушення з фінансових питань ми можемо зробити висновок, що необхідно внести певні зміни до КУпАП. Необхідно створити окрему главу з назвою «Адміністративні правопорушення у фінансовій сфері», в якій передбачити всі фінансові правопорушення, за які настає адміністративна відповідальність. До цієї глави слід включити статті, створені на основі класифікації кожного безпосереднього об’єкта зі ст. 164² КУпАП: «Порушення правил ведення бухгалтерського обліку», «Порушення правил обліку доходів і видатків підприємства», «Порушення правил порядку проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей», «Порушення правил порядку проведення перевірок, ревізій», «Порушення правил ведення касових операцій», «Порушення правил ліквідації наслідків від вчинення фінансових протиправних діянь».

Треба звернути увагу на те, що норми викладених вище статей повинні стати нормами прямої дії для того, щоб зручніше їх застосовувати при притягненні винних осіб до адміністративної відповідальності, та щоб постійно не звертатись до норм спеціальних нормативно-правових актів, наприклад, до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, дослідження сутності поняття об’єкта порушення законодавства з фінансових питань призвело до висновку, що необхідно розмежовувати об’єкти, що входять до складу правопорушень, описаних у ст. 164² КУпАП, та їх деталізацію. Це можна зробити лише через внесення змін до норм КУпАП, а саме – згрупування адміністративних правопорушень у фінансовій сфері в окрему главу, що суттєво вплине на якість здійснення організації державного і корпоративного контролю за фінансовими операціями; зменшить кількість правопорушень у фінансовій сфері, що сприятиме збільшенню надходжень до бюджетів всіх рівнів.

Література:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х

2. Остапенко О. Адміністративна деліктологія. – Львів: Вид. Львів.ін-ту внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 312 с.

3. Учебник для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец. / Ю.Битяк, В. Богуцкий, В. Гарашук и др./ Под ред. проф. Ю.Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.

4. Колпаков В. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юриінком Інтер, 2004. – 528 с.

5. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 1008 с.