Задорожна О.М., Чоботарський В.А.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

 

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ БАСЕЙНУ РІЧКИ ГІРСЬКИЙ ТІКИЧ

 

Кінець XX початок XXI століття характеризується стрімким розвитком науки і техніки, що зумовило більш інтенсивне та нераціональне природокористування, яке, в свою чергу, призводить до зниження рівня екологічної рівноваги та виникнення екологічних проблем. Екологічними проблемами вважаються відхилення параметрів екологічного стану середовища від певних якісних і кількісних стандартів, що відображають фоновий стан довкілля [1].

Саме такі відхилення параметрів екологічного стану стосуються всіх компонентів природних ресурсів, і зокрема,  водних. Означеною проблемою займалися науковці А.Б. Авакян, В.І. Вишневський, І.П. Ковальчук, О.Д. Лаврик, С.Л. Лендров, В.П. Салтанкін, А.В. Яцик [4,6], які зазначають, що: «Основними причинами забруднення поверхневих вод України є скидання неочищених та недостатньо очищених господарсько-побутових і виробничих стічних вод, надходження забруднюючих речовин з поверхневим стоком із забудованих територій та сільськогосподарських угідь, ерозія ґрунтів на водозбірній площі. Внаслідок незадовільного стану комунікацій, спрацювання та несвоєчасної заміни обладнання, виникають аварійні ситуації на каналізаційних системах населених пунктів, що призводить до скидання у водні об’єкти неочищених стічних вод. Дренажно-скидні води фільтруються через ґрунти, які містять значну кількість добрив, пестицидів і важких металів, насичуються ними та виносяться у водоприймачі, забруднюючи ґрунтові й поверхневі води» [6, с.7-8].

В.М. Бровдій [1], Г.Є. Гончаренко [3], С.В. Совгіра [5], А.В. Яцик [4,6], та багато інших науковців-практиків дійшли висновку, що: «Розв’язання проблем водозабезпечення  є умовою сталого розвитку  країни, основними принципами якого є органічне і доцільне поєднання соціально-економічних проблем з екологічними, узгоджене розв’язання яких сприяє переходу суспільного розвитку на якісно новий рівень» [ 6, с.21-24].

В зв’язку з актуальністю даної проблеми нами проведено дослідження екологічного стану річок на прикладі Тальнівщини, яка характеризується великою різноманітністю природних умов, різною спеціалізацією господарства і рівнем перетворення природного середовища.

На території Тальнівського району основною водною артерією є річка Гірський Тікич (довжина річки 167 км, площа басейну становить 3525 км2), що протікає центральною лісостеповою областю Придніпровської височини. Бере початок в с. Юшківці Вінницької області, площа басейну займає територію Оратівського району (Вінницька область), Монастирищенського, Жашківського, Маньківського та Тальнівського районів Черкаської області. Сама назва вказує на гірський тип річки: береги її підвищені, кам’янисті і в деяких місцях утворюють великі мальовничі скелі. Подекуди Гірський Тікич утворює водоспади і нагадує гірську порожнисту річку. Високий скелястий берег круто обривається до річки. У кількох місцях вона перегорожена греблями, які утворюють ставки і водосховища гідроелектростанцій.

У басейні р. Гірський Тікич на 1 км2 території припадає понад 1 га водного дзеркала штучних водойм, тобто понад 1% площі перебуває під водою [2].

Наші дослідження екологічного стану басейну річки Гірський Тікич проведені упродовж 2009-2010 рр. на репрезентативних водних антропогенних об’єктах: 4 водосховищах, 6 ставах, загальною площею 1044,2 га та глибиною 1,5м – 5,8 м із яких, за призначенням: 3 – рибницьких, 2– рекреаційних, 1 – водопійний.

Нами визначалися наступні параметри: кольоровість, прозорість, рівень pH, окислюваність, загальна твердість, вміст хлоридів і сульфатів, біохімічне споживання кисню (БСК) та перманганатна окислюваність.

За результатами дослідження встановлено, що найвищі показники кольоровості води притаманні для водопійних ставів ― 1240, найнижчі в рекреаційних ― 430. Прозорість (за Снеленом) найвища у водосховищах, складає 27 см, найнижча у рибницьких ставах ― 22 см. За рівнем pH найвищий показник належить водопійним ставам ― 8,45, найнижчий у рибницьких ― 7,4. Окислюваність (за методом Вінклера) найвища у водопійних ставах ― 12,12 мг/дм3, найнижча у рекреаційних ― 6,85 мг/дм3. Показники загальної твердості води найвищого рівня із досліджуваних об’єктів  належать водопійним ставам ― 6,85 мг.екв/дм3, найнижчі у рекреаційних ставах ― 4,55 мг.екв/дм3. Вміст хлоридів в середньому становив 60,6 Сl мг/дм3, сульфатів ― 45,3 мг/дм3. Біохімічне споживання кисню на даних об’єктах станом на п’яту добу (БСК5) в середньому склало 4,9 мгО2/дм3. Перманганатна окиснюваність води змінювалася від 4,8 до 11,84 мгО2/дм3 .

Таким чином, аналіз результатів дослідження показує перевищення ГДК за кольоровістю води у 2,7-6,2 раз. Вміст розчиненого кисню (за методом Вінклера) у цих ставках вдень (до 12 год.) зростає до 10,44 мгО2/дм3, але вночі та рано вранці рівень кисню у воді спадав до 2,08 мгО2/дм3, що вдвічі менше за ГДК.

Аналіз отриманих даних показав, що практично весь досліджуваний період пермаганатна окиснюваність води була більшою за БСК5, що свідчить про забруднення водойм органічними речовинами.

За вмістом хлоридів і сульфатів показники результатів даного дослідження теж перевищують норму.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновки, що водні екосистеми басейну річки Гірський Тікич відзначаються несприятливим гідрологічним режимом, отримуючи основне антропогенне навантаження (значні об’єми скидів стічних вод, змив з урбанізованих територій у поєднанні зі зменшенням водності, як водних екосистем так і малих річок, на яких їх створено, а отже і їх здатності до самоочищення). Це зумовлює зниження якості води водних екосистем.

Аналіз стану навколишнього середовища басейну річки Гірський Тікич в межах Тальнівського району станом на 2009-2010 рр. свідчить про погіршення екологічної ситуації у цілому. Спад економічного розвитку району протягом минулих років призвів до того, що побудови багатьох очисних споруд залишилися не виконані, і навіть деякі вже діючі перестали працювати. У Тальнівському районі 518 джерел забруднення довкілля (на 25 підприємствах).

Найбільше шкідливих викидів здійснюють Тальнівський цукровий завод, газокомпресорна станція, міська пральня, комбінат хлібопродуктів.

У Тальному майже всі підприємства перейшли з вугільних на газові котельні, крім щебеневого, цукрового, молоко-консервного заводів, комбінат хлібопродуктів, заводу мінеральної води. Частка забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами міста Тального складає: щебеневий завод (9284,926 г/м3), цукровий завод (30,699 г/м3), молоко-консервний завод (37,985 г/м3), комбінат хлібопродуктів (147,113 г/м3), завод мін. води (93,509 г/м3).

На 1 км2 території басейну р. Гірський Тікич викинуто від стаціонарних джерел м. Тальне  2,4 т, 53 кг шкідливих забруднюючих речовин.

Таким чином, при сучасному інтенсивному господарському використанні території річкового басейну, збереження його ландшафту необхідно розглядати як комплексну проблему річок з існуючими на них водними екосистемами.

Отже, на основі аналізу екологічного стану басейну річки Гірський Тікич можна стверджувати, про забруднення водойм органічними речовинами та в цілому, про низький рівень якості води в екосистемах.

Для забезпечення поліпшення екологічної ситуації, охорони водних екосистем важлива роль відводиться розробленню та впровадженню басейнового принципу управління водними ресурсами, запровадження заходів захисту на законодавчому рівні, посилення виховання екологічної культури і, в першу чергу, підростаючого покоління.

 

Література:

1.                      Бровдій В. М. Екологічні проблеми України (проблеми ноогеніки): Навч. посібн. / В.М. Бровдій, О.О. Гаца – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2000. – 111 с.

2.                      Бурдіян Б.Г. Навколишнє середовище та його охорона./ Б.Г.Бурдіян, В.О. Дерев’янко, А.І. Кривульченко – К.: Вища шк., 1993. – 227 с.

3.                      Гончаренко Г.Є. Гідробіологічна оцінка якості води р. Південий Буг/ Г.Є. Гончаренко, С.П. Білоус /  Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ. − Вип. 9. − К: Наук.світ, 2006. – С. 59-63.

4.                      Малі річки України: довідник / за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 294 с.

5.                      Совгіра С.В. Експедиційні дослідження в системі сучасної освіти. Малі річки Уманщини / С.В. Совгіра, О.В. Тімець: Монографія. – К.: Науковий світ, 2005. – 250 с.

6.                      Яцик А.В. Водні ресурси в контексті екологічної безпеки та збалансованого розвитку держави // Екологічний вісник. – 2007. − № 7. – С. 21-24.