К.е.н. Ступнікер Г. Л.

Особливості економічної діагностики інтелектуального капіталу

В умовах поширення постіндустріального спрямування сучасної економіки значної актуальності набувають питання розробки і обґрунтування теоретичних підходів до формування та методів оцінки інтелектуального капіталу (ІК). Вирішення такого завдання дозволяє здійснити вагомий внесок у розвиток теорії і методології економічного аналізу й має важливе значення для удосконалення процесу стратегічного управління на вітчизняних промислових підприємствах.

Важливо зазначити, що провідна роль у підвищенні інноваційності національної економіки належить великим корпоративним структурам, які є найбільш сприйнятливими до впровадження технологічних, інформаційних і організаційних нововведень. При цьому ефективність використання інтелектуальних ресурсів пов’язана з реалізацією на підприємстві інноваційно-інвестиційної стратегії, результатом впровадження якої є формування людської, технологічної та ринкової складових інтелектуального капіталу.

Узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу доводить, що дана економічна категорія або розглядається переважно з соціально-правової точки зору, або вченими досліджуються характеристики лише його окремих складових, у той час як питання економічної діагностики інтелектуального капіталу промислових підприємств як у науковому, так і у виробничо-господарському аспекті до теперішнього часу практично не вирішувалися. У той же час, за умов постіндустріальної економіки інтелектуальний капітал виступає самостійним чинником виробництва, який здійснює свій внесок в процес створення доданої вартості разом із фізичним капіталом. Більш того, він є фактором зростання обсягу загального капіталу, в структурі якого слід виокремлювати фізичну та інтелектуальну складові. Отже, інтелектуальний капітал підприємства пропонується визначати як величину капіталізованого наднормативного прибутку, що отримує підприємство в процесі виробничо-господарської діяльності за рахунок наявності у нього конкурентних переваг, обумовлених людською, технологічною та ринковою складовими цього капіталу.

У контексті актуалізації концепції інтелектуального капіталу особливе значення має удосконалення саме аналітично-оціночних процедур формування та використання інтелектуальних ресурсів вітчизняними підприємствами. Це пов’язано з тим, що власники капіталу потребують отримання найбільш повної інформації для оцінки прибутковості власного капіталу, потенційних можливостей її збільшення та пошуку засобів утримання своїх конкурентних позицій як на вітчизняному, так й на світовому ринках. На нашу думку, досить обмеженим є застосування коефіцієнтних методів оцінки інтелектуального капіталу, які базуються на використанні величини ринкової вартості, що лише опосередковано вказує на його наявність та має високий рівень мінливості і суб’єктивності.

Вартісну оцінку величини інтелектуального капіталу пропонується здійснювати на основі методу капіталізації наднормативного прибутку, що дозволяє поєднати переваги двох основних оціночних підходів – як дохідного, так і ринкового. Аналіз структури інтелектуального капіталу свідчить про те, що його більша частина розподілена між людською та ринковою складовою, капіталовкладення в які, на відміну від технологічного капіталу, не мають формальних підстав для визнання їх інвестиціями, тому обліковуються за витратним принципом та не відображаються у фінансовій звітності у якості активів.

Аналіз й оцінку процесів формування інтелектуального капіталу промислового підприємства пропонується здійснювати на основі моделі економічної діагностики, застосування якої дозволяє розробити організаційно-інформаційне забезпечення для управління ІК. Для відображення в системі звітності підприємства складових інтелектуального капіталу розроблено форму управлінського аналітичного балансу, застосування якого дозволяє вирішити завдання кількісної оцінки інтелектуальних активів, оскільки їх традиційний облік є досить обмеженим і тому потребує певних доповнень, джерело яких міститься в управлінській звітності підприємства.

Розроблені теоретичні та методичні положення щодо оцінки та розкриття особливостей формування інтелектуального капіталу через дослідження факторів впливу, а також визначення показників його формування і використання, можуть бути використані як у загальному менеджменті промислових підприємств, так і у процесі прийняття рішень їх потенційними інвесторами.