К.е.н. Ступнікер Г. Л.
Особливості
економічної діагностики інтелектуального капіталу
В умовах
поширення постіндустріального спрямування сучасної економіки значної
актуальності набувають питання розробки і обґрунтування теоретичних підходів до
формування та методів оцінки інтелектуального капіталу (ІК). Вирішення такого завдання дозволяє здійснити
вагомий внесок у розвиток теорії і методології економічного аналізу й має
важливе значення для удосконалення процесу стратегічного управління на
вітчизняних промислових підприємствах.
Важливо
зазначити, що провідна роль у підвищенні інноваційності національної економіки
належить великим корпоративним структурам, які є найбільш сприйнятливими до впровадження технологічних,
інформаційних і організаційних нововведень. При цьому
ефективність використання інтелектуальних ресурсів пов’язана з реалізацією на
підприємстві інноваційно-інвестиційної стратегії, результатом впровадження якої
є формування людської, технологічної та ринкової складових інтелектуального капіталу.
Узагальнення
теоретичних підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу доводить,
що дана економічна категорія або розглядається переважно з соціально-правової
точки зору, або вченими досліджуються характеристики лише його окремих
складових, у той час як питання
економічної діагностики інтелектуального капіталу промислових підприємств як у
науковому, так і у виробничо-господарському аспекті до теперішнього часу
практично не вирішувалися. У той же час, за умов постіндустріальної економіки інтелектуальний
капітал виступає самостійним чинником виробництва, який здійснює свій внесок в
процес створення доданої вартості разом із фізичним капіталом. Більш того, він є фактором зростання обсягу загального
капіталу, в структурі якого слід виокремлювати фізичну та інтелектуальну
складові. Отже, інтелектуальний капітал підприємства
пропонується визначати як
величину капіталізованого наднормативного прибутку, що отримує підприємство в
процесі виробничо-господарської діяльності за рахунок наявності у нього конкурентних
переваг, обумовлених людською, технологічною та ринковою складовими цього
капіталу.
У контексті
актуалізації концепції інтелектуального капіталу особливе значення має
удосконалення саме аналітично-оціночних процедур формування та використання
інтелектуальних ресурсів вітчизняними підприємствами. Це пов’язано з тим, що
власники капіталу потребують отримання найбільш повної інформації для оцінки
прибутковості власного капіталу, потенційних можливостей її збільшення та
пошуку засобів утримання своїх конкурентних позицій як на вітчизняному, так й
на світовому ринках. На нашу думку,
досить обмеженим
є застосування коефіцієнтних методів оцінки інтелектуального капіталу, які базуються на
використанні величини ринкової
вартості, що лише опосередковано вказує на його наявність та має високий рівень
мінливості і суб’єктивності.
Вартісну
оцінку величини інтелектуального капіталу пропонується здійснювати на основі
методу капіталізації наднормативного прибутку, що дозволяє поєднати переваги
двох основних оціночних підходів – як дохідного, так і ринкового. Аналіз структури інтелектуального капіталу
свідчить про те, що його більша частина розподілена між людською та ринковою складовою,
капіталовкладення в які, на відміну від технологічного капіталу, не мають
формальних підстав для визнання їх інвестиціями, тому обліковуються за
витратним принципом та не відображаються
у фінансовій звітності у якості активів.
Аналіз й
оцінку процесів формування інтелектуального капіталу промислового підприємства пропонується
здійснювати на основі моделі економічної діагностики, застосування якої
дозволяє розробити організаційно-інформаційне забезпечення для управління ІК. Для
відображення в системі звітності підприємства складових інтелектуального
капіталу розроблено форму управлінського аналітичного балансу, застосування
якого дозволяє вирішити завдання кількісної оцінки інтелектуальних активів, оскільки
їх традиційний облік є досить обмеженим і тому потребує певних доповнень,
джерело яких міститься в управлінській звітності підприємства.
Розроблені теоретичні та методичні
положення щодо оцінки та розкриття особливостей формування інтелектуального
капіталу через дослідження факторів впливу, а також визначення показників його
формування і використання, можуть бути використані як у загальному менеджменті промислових
підприємств, так і у процесі прийняття рішень їх потенційними інвесторами.