Потяк Ю.І., Гончарук Н.С., наук. керівник: Єрмійчук Н.І.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Форми фінансування акціонерних товариств в Україні.

Вступ. Акціонерне товариство - юридична особа, один із видів господарських товариств. Особливістю АТ є формування статутного капі­талу шляхом випуску (емісії) акцій. Учасники АТ несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного їм майна.  Якщо говорити про роль АТ в економіці країни, то можна зазначити, що вони створюють значну частину її валового внутрішнього продукту та багатства. У розвинутих країнах, незважаючи на те, що акціонерні компанії становлять лише 10-15 % загальної кількості підприємств, їм належить більш як 80% вартості активів, продажу та обсягу прибутку.[2]

Актуальність теми Фінансове забезпечення акціонерних товариств здійснюється з метою отримання прибутку. Для того, щоб досягнути поставленої мети АТ, повинно формувати раціональну структуру джерел фінансування, що в свою чергу сприятиме зростанню виробництва за рахунок залучення як традиційних, так і додаткових фінансових ресурсів на вигідних умовах. Ось чому все більшої актуальності набуває проблема виявлення оптимальних джерел фінансування акціонерних товариств. Отже, розглядаючи структуру фінансування акціонерних товариств в умовах ринку, можна виділити такі основні джерела формування фінансових ресурсів: емісія цінних паперів, банківське кредитування, а також джерела самофінансування.

Мета статті полягає у дослідженні процесу формування і підтримання акціонерними товариствами України стабільної фінансової діяльності АТ.

Будь яке акціонерне това­риство успішно функціонує на ринку за наявності  збалансо­ваної системи фінансування. Успіх АТ полягає в тому , щоб правильно скоординувати сукупність управлінських відносин для того щоб безперебійно здійснювати як зовнішнє так і внутрішнє залучення фінансових ресурсів. На сьогодні в Україні зареєстровано приблизно 36 тис. акціонерних товариств, але на жаль більшість з яких перебуває у фінансово-економічній скруті.

На сьогоднішній день спостерігається ситуація, коли формування акціонерного капіталу в Україні ускладнюється дією низки чинників, а саме:

— вільні кошти  у ринкових суб'єктів є обмеженими для їхнього інвестування в акції створюваних акціонерних товариств або тих, що функціонують;

— зростання інвестиційних ризиків, що пов’язане з економічною, політичною нестабільністю і недосконалістю нормативно-правової бази, що регулює процес створення й функціонування акціонерних підприємств України;

— відсутністю розвиненого і ліквідного вторинного ринку цінних паперів;

— обмеженість  інформації про фінансовий стан діючих акціонерних підприємств;

— більшість населення не довіряє прибутковості акцій, як однієї із форм розміщення вільних коштів з метою отримання доходів;

— низький рівень економічної грамотності переважної частини  суб'єктів, які функціонують на ринку;

— інститут андерайтерів нерозвинений , що не дає змогу забезпечити професійне  розміщення випуску акцій на ринку;

— нестабільність  системи оподаткування доходів за акціями тощо.

Велике значення для АТ має питання залучення інвестицій для технічної модернізації. Адже частина прибутків АТ вилучається контролюючим акціонером, а це позбавляє підприємство фінансових ресурсів, які є необхідними для розвитку та модернізації. А це в свою чергу призвело до того, що виробничі фонди переважної більшості підприємств є зношеними та застарілими, а продукція, що ними виробляється, швидко втрачає конкурентоспроможність навіть на внутрішньому ринку попри масштабні протекціоністські заходи, що фактично прирікає більшість АТ  на неминуче банкрутство у майбутньому. Також несприятливий інвестиційний клімат України та високі політичні ризики спонукають все більшу частину підприємців інвестувати виведені кошти за кордоном, знекровлюючи українську економіку.

Якщо розглядати форму зовнішнього фінансування, а саме банківське кредитування то відсотки за користування коштами включатимуть компенсацію додаткових ризиків, пов'язаних із нестабільним фінансовим станом позичальника, отже українські підприємства змушені позичати гроші значно дорожче за своїх іноземних конкурентів.

Для того, щоб забезпечити фінансову стійкість АТ потрібно забезпечити оптимальний розмір обігового капіталу і структури пасивів для цього треба підвищувати мобільність виробничих запасів та здійснити заходи, щодо безперервності  надходження коштів. Збільшення розміру робочого капіталу призводить до скорочення фінансового розриву, тобто різниці між необхідними і наявними капіталами, що забезпечує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування

За рахунок підвищення загальної рентабельності виробництва, рентабельності продукції  яка вже реалізована, балансового прибутку та його частини, що спрямовується на відрахування в резервний фонд, фонд економічного стимулювання акціонерні товариства збільшують розміри власних коштів. Але на жаль більшість АТ через неефективний рівень не сплачують дивіденди по акціях  і є найбільшими боржниками по заробітній платі, перед своїм персоналом, не виконують зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами. Вилучення прибутків призводить також до скорочення податкової бази як на рівні самих акціонерних товариств, так і доходів акціонерів, які не отримують дивідендів, це призводить до скорочення видатків (інвестицій) держави наприклад у соціальну інфраструктуру.  Найпростіший засіб вирішення цієї проблеми бачиться в подальшому розвитку стимулюючої функції податку на прибуток за рахунок зниження фіскальної функції. Це б дозволило повернутися до практики прискореного нарахування амортизації, що дозволило б в короткостроковій перспективі частково вирішити проблему збільшення власних ресурсів акціонерних товариств інвестиційного спрямування [5, 70].

Власники значних пакетів акцій мають набагато сильніші позиції, ніж дрібні акціонери і, як правило домовляються між собою щодо спільного управління товариством та розподілу прибутків.Ось чому акціонери формують між собою ситуативні коаліції та намагаються отримати перевагу одне над одним через встановлення корупційних зв'язків із правоохоронними органами чи державними службовцями, які здійснюють управління державними пакетами акцій в таких товариствах.

Розглядаючи практику іноземних компаній то бачимо, що для них акціонерна форма — це привілей, що дозволяє отримати дешеві ресурси за рахунок продажу власних акцій на біржі, за який компанія «платить» дотриманням обтяжливих вимог щодо структури управління, ведення звітності, розкриття інформації, зовнішнім аудитом, — то для переважної більшості українських акціонерних товариств акціонерна форма — єдиний можливий спосіб співіснування з численними конкуруючими акціонерами, отриманими у спадок від ваучерної приватизації, які розглядаються керівництвом більшості акціонерних товариств як зайвий тягар та джерело проблем. Спостерігається ситуація коли відбувається нехтування інтересами малих акціонерів, а контролюючий акціонер може без жодних обмежень керуватися власними цілями, які суперечать  інтересам малих акціонерів та товариства. Саме неприпустимість такої поведінки контролюючого акціонера і лежить в основі більшості правових механізмів законів про корпорації іноземних країн. Утім, розробники Закону «Про акціонерні товариства» захопилися зовнішньою стороною, запозичуючи іноземні норми, і не врахували їхніх суті та призначення.

Важливе значення в економічному розвитку АТ має фонд виплати дивідендів. Товариству треба розробити оптимальну та довгострокову дивідендну політику, наперед визначивши її тип, враховуючи такі особливості функціонування підприємства, як сфера діяльності, тривалість кругообігу коштів, коливання доходів та інші, а головне врахувати інтереси акціонерів [6, 27] . Зазвичай інтереси великих та дрібних акціонерів мають різний характер. Дрібні акціонери зацікавлені у  максимальних дивідендах, а великий інвестор прагне більше вкласти у розвиток, збільшуючи показник внутрішніх темпів зростання. Перевагою великих інвестор над дрібними є те що перші отримують більші прибутки, продаючи акції на фондовому ринку.

За розвитком ринкових відносин суттєво зростає значення фондового ринку як джерела фінансових ресурсів акціонерних товариств. Первинне розміщення акцій на фондовому ринку як основного напрямку формування власних фінансових ресурсів акціонерних товариств України перебуває на етапі розвитку. Тому потрібно зменшити ризики випуску акцій первинної емісії, головними серед яких визначено ризики нерозміщення акцій та недооцінки вартості компанії, обґрунтовано сукупність ціноутворюючих факторів, що дозволить акціонерним товариствам у подальшому виявити ті внутрішні процеси, покращення яких дозволить цілеспрямовано впливати на свою ринкову вартість і реалізувати її у справедливій ціні розміщення акцій. Зовнішні фактори в основному оцінюють ситуацію на фондовому ринку за період, що передує розміщенню акцій.

Висновок. Акціонерні товариства в економіці нашої держави відіграють важливу роль, адже саме цей вид господарських товариств створює найбільшу частку ВВП країни. Ось чому потрібно удосконалювати форми фінансування їхньої діяльності. Це в свою чергу буде стимулом розбудови ринкових відносин і значною мірою визначатиме успішність інтеграції України до системи світових господарських зв'язків, залучення іноземних інвестицій. Тому потрібно посилити захист прав акціонерів як великих, так і дрібних і водночас зменшити можливості для зловживань із боку несумлінних акціонерів, а також потрібне впровадження антикризової стратегії управління фінансовими ресурсами, насамперед, прийняття комплексу фінансово-економічних заходів щодо виявлення резервів підвищення платоспроможності, фінансової стійкості та поліпшення ліквідності, оптимізації структури дебіторської та кредиторської заборгованості на основі її аналізу та причин виникнення, забезпечення своєчасності розрахунків щодо погашення кредитів, збільшення прибутковості та поліпшення формування і використання прибутку з метою стимулювання їх виробничого та соціального розвитку, підвищення рівня ліквідності балансу, поліпшення ефективності використання основних засобів, прискорення обороту обігових коштів і підвищення ефективності їх використання.

Література:

1.Губар Є. Народження акціонерного товариства: від "А" до "Я" / Є. Губар // Все про бухгалтерський облік. - 2009. - №34. - С. 8-13.

 2. Євтушевська О. В. Управління акціонерними товариствами України в умовах економічної нестабільності/ О. В. Євтушевська // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2010. - №2. - С. 85-89

3. Єфименко А.  Законодавча основа діяльності акціонерних товариств: нові можливості та питання / А. Єфименко // Фінансовий ринок України. - 2010. - №2. - С. 18-21.

4.Ковальська К. В. Роль власників у формуванні та реалізації стратегії розвитку акціонерного товариства / К. В. Ковальська, Р. В. Рак // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №10. - С. 28-31.

5.Кострицька А. В.Реформування відносин власності у акціонерних товариствах України / А. В. Кострицька, В. Г. Параска, О. А. Фрадинський // Сучасні підходи, методи і моделі в управлінні фінансами: економічний і соціальний аспекти : зб. ст. та доп. ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, 14-15 травня 2009 р. / МОНУ, Хмельницький нац. ун-т, Ін-т економіки та упр-ня. - Хмельницький, 2009. - Т.2. - С. 70-72.

6. Пойда-Носик Н. Дивідентна політика акціонерних товариств / Н. Пойда-Носик, Г. Ємець // Ринок цінних паперів України. - 2010. - №3-4. - С. 27-32.