Науковий керівник: Богач Б.М.
Аналіз
дебіторської заборгованості в системі управління підприємством
Ключові
слова:
Зобов'язання, дебіторська
заборгованість, сума погашення, дебітори, безнадійна дебіторська заборгованість, довгострокова дебіторська
заборгованість, поточна
дебіторська заборгованість, сумнівний борг, резерв сумнівних боргів, чиста реалізаційна вартість,
дисконтована вартість майбутніх платежів.
Постановка
проблеми. В сучасних
умовах у процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими
підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням
робіт, наданням послуг тощо. У зв’язку з цим у нього виникає дебіторська
заборгованість. Сьогодні в період глобальних змін в різних сферах діяльності
суспільства питання дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже
фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та
ефективного управління цим видом заборгованості. На сучасному етапі
економічного розвитку вітчизняні підприємства неспроможні ефективно управляти
дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що
спричиняє кризу взаємонеплатежів. Більшість підприємств практично не мають
можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської
заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо
зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її
повернення та попередження виникнення безнадійних боргів. Саме тому одним з
етапів вирішення нагальної проблеми є розробка дієвого алгоритму щодо
управління дебіторською заборгованістю.
Аналіз
досліджень та публікацій. Вагомий внесок у сучасну теорію і практику
обліку дебіторської заборгованості зробили такі вчені-економісти, як: Сопко В.,
Бутинець Ф., Городянська Л., Білик М. та ін. Проведені ними дослідження проблем
мають загальний теоретичний характер щодо відображення дебіторської
заборгованості в обліку, при цьому в них майже повністю відсутня система
комплексного аналізу дебіторської заборгованості підприємства. Тому визначення
основних етапів аналізу дебіторської заборгованості в умовах кризи неплатежів
набувають чинності і є актуальними.
Мета
статті. Мета статті
полягає в визначенні послідовності аналізу дебіторської заборгованості,
основних факторів та чинників, які на неї впливають, що сприятиме підвищенню
ефективності управління цією складовою оборотних активів суб’єкта
підприємницької діяльності.
Виклад
основного матеріалу. Дебіторська заборгованість – це складова
оборотного капіталу, яка передбачає певні вимоги до фізичних чи юридичних осіб
щодо оплати товарів, продукції, послуг. Дебіторська заборгованість є
невід’ємною складовою збутової діяльності будь-якого підприємства. Велика
частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує
ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових
збитків підприємства. Ефективне управління дебіторською заборгованістю на
сучасному етапі є актуальною проблемою для багатьох вітчизняних підприємств,
адже збільшення або зменшення дебіторської заборгованості здійснює великий
вплив на фінансовий стан підприємства, рівень ризикованості. При цьому можуть
використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю,
які можна класифікувати на такі групи:
1. юридичні – претензійна робота, подача
позову до суду.
2. економічні – фінансові санкції (штраф,
пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення
постачань продукції.
3. психологічні – нагадування по
телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних
постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу.
4. фізичні – арешт майна боржника,
вироблений органами державної виконавчої служби [4, с.156].
Для ефективного використання оборотних
активів необхідно застосовувати інструменти аналізу дебіторської заборгованості
та за їх допомогою розробляти внутрішні стандарти підприємства, які визначають
умови, правила та обмеження щодо термінів та обсягів дебіторської
заборгованості. При цьому можна визначити комплекс завдань та послідовність їх
проведення наступним чином:
1 етап - збір та обробка інформації, що
відображає кредитну історію дебітора;
2 етап - аналіз фінансового стану
партнерів;
3 етап - проведення розрахунку кредитного
ліміту, визначення базових кредитних умов і форм погашення заборгованості для
кожного дебітора;
4 етап - здійснення контролю
відповідності термінів надання товарного кредиту, а також дотримання ліміту в
кожному конкретному випадку реалізації;
5 етап - здійснення моніторингу платежів
контрагентів;
6 етап - проведення аналізу та контролю
довгострокових зобов’язань дебіторів;
7 етап - проведення процедур з повернення
дебіторської заборгованості, по якій минув строк сплати;
8 етап - аналіз безнадійної
заборгованості та прийняття управлінських рішень щодо компенсація цих збитків
із фонду компенсації безнадійних боргів [6, с. 114].
Оцінка кредитної історії дебітора
заснована на зборі та аналізі інформації, що дає змогу мінімізувати кредитні
позики. Передусім, для проведення такого аналізу необхідно мати у розпорядженні
дані, які дозволяють скласти характеристику потенційного дебітора, а саме:
форму організації підприємства; дату реєстрації та термін його існування;
інформацію про відкриття справи про банкрутство в минулих періодах; сферу
діяльності; дані про виробничі потужності, наявність збутової мережі,
інформацію про відкриття або закриття нових напрямів діяльності; інформацію про
вище керівництво та кількість років його перебування на посаді; опис пов’язаних
підприємств; наявність гарантій; обсяги закупівлі виробничих запасів; іншу
інформацію. Для підприємств, що вже мають кредитні відносини, метод потребує
застосування аналізу дотримання платіжної дисципліни протягом минулих періодів
з обов’язковим виділенням суми заборгованості, термін сплати якої минув, та
проведення аналізу сплати цієї заборгованості. Крім цього, необхідно оцінити
динаміку основних абсолютних та відносних показників фінансової звітності, які
допоможуть встановити спроможність дебітора швидко погасити заборгованість;
визначити, наскільки успішна діяльність підприємства з точки зору можливості
генерувати доходи, які будуть спрямовані на сплату заборгованості в
майбутньому; проаналізувати структуру джерел фінансування діяльності з метою
визначення залежності дебітора від зовнішнього кредитування; оцінити ризик
несплати заборгованості [3, с. 351].
Далі на основі зібраних даних доцільно
згрупувати покупців за рівнем кредитоспроможності:
1 група - покупці, яким кредит може бути
наданий в максимальному обсязі;
2 група - покупці, яким кредит може бути
наданий в обмеженому обсязі визначеному з урахуванням припустимого ризику
неповернення боргу;
3 група - покупці, яким кредит не
надається. [5, с. 24]
Для оцінки дебіторської заборгованості на
підприємстві застосовується декілька видів оцінок:
1. Дисконтована вартість майбутніх
платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості. Оцінка за
дисконтованою вартістю майбутніх платежів застосовується орендодавцями для
відображення платежів за договорами фінансової оренди. Інакше кажучи, сума
таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, що
дорівнює загальній сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої
ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу. У
міжнародній практиці широко застосовується така оцінка. Що стосується
українського бухгалтерського обліку, то до прийняття П(С)БО 14
"Оренда" застосування цієї оцінки неможливе.
2. Чиста реалізаційна вартість. Чиста
реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної
дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву
сумнівних боргів. За чистою реалізаційною вартістю поточна дебіторська
заборгованість включається до підсумку балансу. Оцінка за чистою реалізаційною
вартістю застосовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію,
товари, роботи і послуги, значення цієї оцінки полягає в наступному.
Підприємство, відвантажуючи продукцію або товари, виконуючи роботи або надаючи
послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно
змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг своєї реалізації в
умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний
кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від
покупця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент
відвантаження товарів (продукції), виконання робіт або надання послуг
підприємство повинне визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також
борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що
реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необґрунтовано
завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації
його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип
обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.
Для оцінки суми сумнівних боргів існує
спеціальна методика, відповідно до якої підприємство формує резерв сумнівних
боргів.
Таким чином, поточна дебіторська
заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги в момент визнання її
активом збільшує дохід від реалізації та оцінюється за первинною вартістю. Але
на дату балансу її сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних
боргів. До підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною
вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської
заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.
3. Первісна вартість. Оцінка за первісною
вартістю застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської
заборгованості, які не є заборгованістю за продукцію, товари, роботи чи
послуги, або очікуваними платежами за договорами фінансової оренди. Для цих
видів заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється [2].
Процедура стягнення дебіторської
заборгованості має включати такі дії:
1) телефонний дзвінок в бухгалтерію
покупця з метою нагадати про суму заборгованості та період її прострочення, а
також поцікавитися причиною затримки платежу та дізнатися можливий строк оплати
рахунка;
2) направлення боржнику акта звіряння
разом з листом, який містить прохання погасити наявну заборгованість;
3) направлення боржнику вимоги про сплату
боргу протягом певного строку;
4) направлення боржнику листа,
підписаного юристом підприємства про наміри звернутися до суду з метою
стягнення боргу;
5) звернення до суду (при значних сумах
заборгованості) [7, с. 36].
Всі розглянуті дії сприятимуть управлінню дебіторською заборгованістю.
Висновок. Інформація, яка отримана
при проведені аналізу дебіторської заборгованості, є підставою для розробки і
прийняття управлінських рішень щодо управління цими оборотними активами. При
цьому доцільно використовувати гнучкі прийоми управління, а саме: диверсифікувати
клієнтів з метою зменшення ризику несплати; виключати з переліку партнерів,
яким продукція може бути реалізована на кредитних умовах, з високим ступенем
ризику; забезпечувати періодичний перегляд граничної суми кредиту;
використовувати такий засіб можливої оплати дебіторської заборгованості , як
вексель; використовувати сучасні форми рефінансування заборгованості;
сформувати умови забезпечення стягнення заборгованості; сформувати принципи
розрахунків підприємства з контрагентами на майбутні періоди.
Викладені можливості дають підставу
стверджувати, що запропонована методика аналізу максимально адаптована до вимог
сьогодення та може бути використана як суттєвий інструмент підвищення
ефективності управляння дебіторською заборгованістю на підприємстві.
Використана література:
1.
Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні (зі змінами і
доповненнями) - Закон України від 16.07.99 р.
2.
П(с)БО
10 «Дебіторська заборгованість» (зі змінами і доповненнями) - Затверджене
Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237.
3.
Бухгалтерський
фінансовий облік: Підручник / Ф.Ф.Бутинець, А.М.Герасимович / За ред. Ф.Ф.
Бутинця. - 7-е вид., доп. і перероб.- Ж.:Рута, 2006.- 832с.
4.
Іванілов
О.С., Смачило В.В., Дубровська Є.В. Механізм управління дебіторською
заборгованістю підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №1. -
С.156-163.
5.
Кисельова
О. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості / Бухгалтерський
облік і аудит. - 2003. - №4. - с.24-29.
6.
Лищенко
О.Г., Г.М.Бескоста. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління
підприємством// Держава та регіони. Серія. Економіка та підприємництво. – 2009
- №1 – с. 114-117
7.
Тучак
О. Політика управління дебіторською заборгованістю // Баланс. – 2009. – №82. –
С.36-40.