К.е.н., доц. Ткачук Л.М., Натовська Є.Ю.

Вінницький національний технічний університет, Україна

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Світовий досвід переконує, що за умов відкритої ринкової економіки все більшого значення набувають фактори, які обумовлюють можливість досягнення і забезпечення якості продукції як необхідної умови виживання товаровиробників і водночас критерію результативності господарської діяльності, добробуту суспільства в цілому.

За всієї різноманітності концептуальних підходів до визначення категорії „якість”, слід підкреслити її визначальну роль у розвитку суспільства загалом і сучасного підприємництва зокрема. Традиційна відсутність комплексного підходу до дефініції категорії якості змінилася активними науковими пошуками в теорії менеджменту починаючи з 60-70-х рр. ХХ ст., формуванням на цій основі цілого ряду наукових напрямків, які з власних позицій розкривали сутність і значення фактора якості.

Принциповою особливістю визначення якості в ринковій економіці є, на наш погляд, означення якості продукції як сукупності функціональних, естетичних і економічних властивостей, які відповідають конкретним і передбачуваним потребам споживачів. Принциповою особливістю визначення якості є врахування проявлення властивостей продукції. Такий підхід у сучасному його трактуванні передбачає потребу формування активної позиції щодо не просто задоволення вимог споживача, а й вивчення та прогнозування їх, формуючи тим самим культуру споживання. Звідси правомірно ідентифікувати категорію „система якості” як сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення загального керівництва якістю [1].

Історичні аспекти формування менеджменту якості віддзеркалюють загальні закономірності становлення сучасного підприємництва. Розвиток світової економіки на основі неперервного зростання якості став наслідком глобалізації світової економіки в епоху постіндустріального суспільства, що правомірно розглядати як визначальну тенденцію становлення і вітчизняної економіки по мірі становлення і поглиблення ринкової економіки в Україні. Проблема забезпечення якості знайшла своє відображення у загальній теорії менеджменту, сфокусувавшись в окрему його галузь – менеджмент якості. Історичність еволюції менеджменту якості полягає у послідовній зміні таких етапів: індивідуальний контроль якості, цеховий, приймальний, статистичний контролі якості, комплексне управління якістю та – як останній етап – забезпечення якості на базі стандартів ISO 9000. Управління якістю з точки зору світових стандартів систем якості – це одна з визначальних функцій управління підприємством, що дозволяє реально забезпечувати високий рівень якості продукції і послуг за рахунок перш за все організаційних аспектів ефективного управління виробництвом і обслуговуванням. Саме тому система управління якістю організована у відповідності зі специфікою і задачами конкретного підприємства.

Слід підкреслити системний, комплексний зміст поняття „якість” як сукупності різних факторів підприємництва: економічних, організаційних, техніко-технологічних, соціальних, психологічних та інших. Роль кожного з них представляється унікальною і незамінною. Поєднання цих факторів є основою для формування і ефективної моделі менеджменту якості.

Теорія сучасного менеджменту припускає домінуючу роль філософії загального управління якістю на стратегічно орієнтованому підприємстві [2], коли організація приймає на себе зобов'язання по безупинному удосконаленню своєї діяльності, а увага менеджменту фокусуєтся на командній праці, підвищенні задоволеності споживачів і зниженні витрат. Загальне управління якістю функціонує на принципах горизонтального співробітництва функціональних служб і підрозділів, аж до включення в нього споживачів і постачальників. Впровадження подібної системи управління якості припускає використання менеджментом специфічних прийомів і методів, таких як гуртки якості, наділення владою, контрольні порівняння, залучення зовнішніх джерел і безупинні удосконалення. Контроль тотальної якості означає перехід від методів бюрократичного контролю до децентралізованих методів. Згідно з останніми участь співробітників організації в контролі над якістю вимагає докорінної зміни цінностей корпоративної культури, світоглядних зрушень у свідомості як менеджерів, так і рядових працівників.

Основні принципи загального управління якістю знайшли своє відображення у міжнародних стандартах з управління якістю ISO 9000 [3], призначення яких – сприяти підприємствам незалежно від їхнього типу і форми власності у впровадженні і функціонуванні ефективних систем управління якістю. В даний час в Україні стандарти ISO серії 9000 введені методом прямого впровадження і затверджені в якості національних. Поширення і визнання такої форми регулювання суспільних економічних відносин полягає в особливій формі реалізації теорії трансакційних витрат, яка проявляється переважно у контрактній формі правового забезпечення якості при укладанні договорів між фірмами саме на основі стандартів ISO 9000.

Таким чином, важливе місце у сучасній теорії управління якістю займає концептуальна схема організаційного розвитку як систематичного процесу, за допомогою якого регулюється діяльність та ефективність організації, забезпечуючи її відповідність щодо філософії, цілей та завдань розвитку на основі зростання якості.

Література:

1. Мороз О. В., Ткачук Л. М. Організаційно-економічні фактори управління якістю на підприємствах. Монографія. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. – 137 с.

2. Feigenbaum А. Total Quality Control. – New York: McGrow-Hill, 1991. – 219 p.

3. ДСТУ ІSО 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник. – На заміну ДСТУ 3230-95; Введ. 27.06.2001 р. – К. : Держстандарт України, 2001. – 26 с.