Економіка/Економіка підприємства

Юшков Євгеній

Харківський національний економічний університет

Роль фінансового потоку в формуванні фінансових

ресурсів підприємства

Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. Не потребує доведення той факт, що розвиток підприємництва неможливий без надходження фінансових ресурсів, які формуються з різних джерел.

При формуванні фінансових ресурсів підприємства необхідно враховувати велику кількість як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які впливають на його функціонування. Будь-яке підприємство залежить від взаємовідносин зі своїми партнерами, попиту на продукцію, тенденцій розвитку галузі, економіки країни та інших незалежних безпосередньо від самого підприємства чинників. Окрім того, внутрішні фактори, до числа яких входять стан основних засобів підприємства і рівень їх механізації, обмеженість виробничої потужності, рівень кваліфікації працюючих та інші теж вимагатимуть врахування певних особливостей при формуванні величини та структури фінансових ресурсів.

Розуміння механізму формування джерел фінансових ресурсів передбачає аналітичний підхід до показників структури капіталу з точки зору ціни, яку повинно платити підприємство за його залучення та використання. Зазначена ціна виражається у сплаті дивідендів при формуванні статутного капіталу; в ринковій вартості майна, внесеного до статутного капіталу підприємства; у відсотках при умові використання банківського кредиту. Прибуток також має свою ціну, оскільки при його відсутності для розвитку підприємства потрібно було б залучати кошти шляхом випуску акцій.

Оптимальне співвідношення між власним та позиковим капіталом не можна визначати, не враховуючи при цьому їхню вартість. Якщо вартість позикового капіталу нижча від вартості власного капіталу, то в цьому разі ефект фінансової діяльності буде тим вищим, чим більшою буде в загальній сумі капіталу частка позикового капіталу, і навпаки.

Важливим напрямком роботи суб’єктів господарювання в галузі розподільних відносин є фінансове забезпечення процесу відтворення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів, попередньо необхідною процедурою для чого є аналіз фінансового стану підприємства в цілому та аналіз формування та використання фінансових ресурсів зокрема.

Організація процесів формування, акумуляції, використання, руху та спрямування фінансових ресурсів є невід’ємною і необхідною складовою їх успішної фінансової діяльності будь-якого підприємства. З розвитком ринкових відносин, вагомість цих процесів підвищується, оскільки трансформаційна здатність фінансових ресурсів зумовлює їх універсальність, унікальність та значущість у площині економічного середовища підприємств. Нестача фінансових ресурсів спричиняє виникнення, формування та зростання заборгованостей перед партнерами, інвесторами, працівниками, фінансовими інституціями, що негативно впливає на імідж, функціонування та можливості розширення подальшого економічного горизонту сільськогосподарських підприємств, оскільки при цьому скорочуються обсяги та ускладнюються умови їх фінансування. Зазначене вимагає вдумливого детального вивчення теоретичного підґрунтя, системного копіткого аналізу практики та відпрацювання пропозицій щодо шляхів удосконалення процесів організації формування, акумуляції та спрямування фінансових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах [3]. Фінансові ресурси це – важливий вид ресурсів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид ресурсів. Віддаючи належне дослідженням учених-економістів у цій сфері, зауважимо, що на сьогодні ще не повною мірою розв’язано питання щодо розкриття економічної природи і категоріальної сутності фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, недостатньо досліджуваною залишається питання формування фінансових потоків. Усе це об’єктивно потребує нових підходів до формування та використання фінансових ресурсів як з погляду теорії, так і практики.

У вітчизняній економічній літературі немає однозначного визначення та тлумачення поняття “фінансові ресурси”, що вживається як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.. В науковій літературі відсутня єдина думка щодо трактування поняття “фінансові ресурси”.

Погоджуючись з Безус Р. М. [1], автор вважає за доцільне розглядати фінансові ресурси з двох точок зору:

1) як сукупність інструментів, що використовуються для залучення фінансових ресурсів, необхідних для обслуговування виробничих та інших витрат організації;

2) сукупність способів фінансового забезпечення діяльності організації, потенційно доступних і фактично використаних в процесі створення, становлення і розвитку організації, що забезпечують певну величину фінансових ресурсів.

Також важливе значення має оптимальне визначення їхньої структури, що сприяє мінімізації залучення додаткових фінансових ресурсів за рахунок кредитів. Необхідно враховувати, що висока питома вага залучених ресурсів ускладнює фінансову діяльність підприємств і потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, процентів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємств. Це обумовлює необхідність у кожному конкретному випадку глибоко обгрунтовувати доцільність залучення запозичених фінансових ресурсів у господарську діяльність підприємств. Для забезпечення економічного зростання як на макро-, так і на мікрорівні, підприємство повинно виважено управляти фінансовими ресурсами, зокрема ефективно їх формувати та використовувати. Адже саме від цього залежить фінансова стабільність держави. За сучасних умов значно підвищуються вимоги до ефективного управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно і доцільно вони трансформуються в основні засоби і оборотні активи, залежить фінансова успішність підприємства в цілому, його власників і працівників [3].

Важливе теоретичне і практичне значення для процесів формування й ефективного використання фінансових ресурсів підприємств має визначення їх складових у взаємозв’язку з їх класифікацією, оскільки створюється можливість відстежувати рух кожного з елементів і відповідно контролювати та своєчасно впливати на ці процеси. У процесі формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів підприємств виникає широкий спектр фінансових відносин, які відображають економічний зміст сфери фінансів.

Грошові відносини звужують роль фінансових ресурсів як матеріальних носіїв фінансових відносин до формування і спрямування грошових фондів та нагромаджень, тобто розподілу виручки від реалізації, оскільки їх роль значно ширша. Фінансові ресурси лише набувають грошової форми, супроводжуючи ці відносини.

Активами підприємства, що входять до складу фінансових ресурсів є: грошові кошти, поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість та готова продукція, як потенційний фінансовий ресурс. Із позиції руху фінансових ресурсів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безперервної трансформації одних ресурсів в інші. На кожний момент часу одна частина фінансових ресурсів знаходиться у матеріальних цінностях, інша – в авансових платежах і розрахунках, фінансових активах і тільки деяка кількість ресурсів (іноді зовсім мала частка) – у грошовій формі.

Сукупність відносин, що супроводжує процес формування та використання фінансових ресурсів, їх рух визначає фінансовий потік. Зважаючи на те, що “фінансові потоки” – багатогранне поняття, яке характеризується різновидами фінансових ресурсів та різноаспектністю економічних відносин, що виникають внаслідок їх формування і використання, необхідною є їх систематизація.

Аналітичне узагальнення дало змогу виділити такі властивості фінансового потоку [3]: швидкість руху, термін (період) руху, обсяг, щільність.

Крім того, формування і спрямування фінансових ресурсів на підприємствах різної галузевої приналежності має ґрунтуватися на певній методологічній основі, одним з елементів якої виступають особливості функціонування підприємств, тісно взаємопов’язані з галузевими особливостями, що взаємозумовлюють та взаємодоповнюють одна одну. Неврахування цих особливостей призводить до неадекватного прояву дії фінансових ресурсів, спотворення їх функцій і впливу на економічні процеси сільськогосподарських підприємств.

Головним завданням оптимізації руху фінансових ресурсів підприємств є їх збалансованість за напрямами руху, розмірами, щільністю, швидкістю, термінами, що забезпечить максимізацію прибутковості та віддачі від їх використання.

Список використаних джерел:

1). Безус Р. М. Управління фінансовими ресурсами відкритих акціонерних товариств елеваторної промисловості: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.04 / ДДАУ. – Дніпропетровськ, 2008. – 23 с.

2). Вовк В. М. Методика та організація аналізу формування і використання фінансових ресурсів підприємства: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Тернопільська академія народного господарства. – Тернопіль, 2004. – 22 с.

3). Зуєва О. І. Фінансові ресурси: формування та ефективне використання в сільськогосподарських підприємствах : Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / ННЦ „ІАЕ” УААН. – Київ, 2009. - 18 с.

4). Марченко А. А. Формування та використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання в умовах трансформації економіки України: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / КНЕУ. — К., 2003. — 17 с.

5). Тамарян Г. Визначення особливостей формування та аналізу фінансових ресурсів підприємства. Фінанси очима студентів: Збірник матеріалів Студентської науково-практичної конференції (23-26 березня 2010 р). – Том IV. – Харків: модель Всесвіту, 2010. – С.65-67.