УДК 631.164.6

Харчук А.І.

Факультет менеджменту, спеціальність- менеджмент підприємств і організацій в АПК, 4 курс,

науковий керівник- к.е.н. доц. О. Д. Шевчук

Вінницький національний аграрний університет

СУЧАСНА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ РЕСУРСОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У статті розглянуто основні методи аналізу забезпеченості підприємства ресурсами та проаналізовано їх недоліки

Ключові слова: ресурси, ресурсозабезпеченість підприємства, ресурсоозброєність, якісний склад ресурсів, інтенсивність виробництва, концентрація ресурсів.

Постановка проблеми. Забезпечення рентабельного сільськогосподарського виробництва та підвищення рівня продовольчої безпеки країни залежать від наявності, ефективності використання і відтворення ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Ефективне використання ресурсного потенціалу агроформувань є об’єктивною необхідністю і важливою передумовою розвитку аграрного сектора економіки.

Саме тому, аналіз ресурсозабезпеченості підприємства є надзвичайно важливим, адже він допомагає виявити нестачу в одних ресурсах та надлишок в інших, що потребують подальшого збалансування.

Аналіз останніх досліджень. Велика увага приділялася дослідженню питань оцінки ресурсного забезпечення багатьма вітчизняними науковцями, серед яких відзначимо: Якубів В.М., Тарасова В.В., Попов А.С., Липкань О.В., та Коваленко А.С. В сучасних умовах господарювання методика аналізу ресурсозабезпеченості підприємств потребує постійного перегляду і вдосконалення.

Виклад основного матеріалу. Становлення та розвиток сільськогосподарських підприємств різних типів тісно пов’язані з розв’язанням організаційно-економічних завдань щодо підвищення віддачі з кожної затраченої одиниці ресурсного потенціалу, його розширеного відтворення, удосконалення структури, покращання результативності діяльності агроформувань.

Вирішення проблеми підвищення ефективності використання ресурсів аграрних підприємств вимагає розробки системного соціально-економічного підходу до всебічного опрацювання кожного окремого спектру питань збалансованого формування ресурсного потенціалу та його віддачі [5].

Ресурсний потенціал розглядається як сукупність взаємопов'язаних ресурсів, що використовуються чи можуть бути використані для досягнення поставлених цілей [1].

Сільськогосподарське виробництво поєднує організаційні та технологічні ресурси, що виділяє його у специфічну галузь виробництва. Забезпечення ефективності сільськогосподарського виробництва можливе лише за умови раціонального використання його виробничих ресурсів, пізнання законів їх формування та відтворення. У сільському господарстві більшість предметів та засобів праці мають біологічну основу.

Більшість науковців поділяють ресурси, які використовуються в сільському господарстві, і класифікують їх наступним чином: природні (земля, вода, рослина, тварина, температура, клімат і т.д.); промислові (трактори, машини, міндобрива, гербіциди тощо); сільськогосподарські (насіння, молодняк тварин, саджанці, розсада та ін.); людські (основні працівники, сезонні та наймані працівники, спеціалісти, підприємницький талант); фінансові (власний капітал, прибуток, кредити, пайові внески, дивіденди) [2].

За характером впливу на кінцевий результат, усі виробничі ресурси сільського господарства поділяються на чотири класи: матеріальні (які здатні безпосередньо перетворюватись у складові частини кінцевого продукту); нематеріальні (які не мають властивості безпосередньо перетворюватись на урожай та тваринницьку продукцію); фінансові; трудові [2].

У процесі формування ресурсного потенціалу АПК та визначення ефективних методів його вдосконалення необхідно керуватися такими принципами:

- технологічність і універсальність технічних засобів виробництва;

- екологічність виробництва сільськогосподарської продукції;

- зниження матеріало- і енергоємності виробництва, підвищення продуктивності праці і зростання ефективності використання ресурсів.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця – вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва .

Людський капітал є провідною складовою ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Людина була і залишається визначальною рушійною силою суспільного виробництва в цілому. Від рівня забезпеченості робочою силою, її якісних характеристик значною мірою залежить і ефективність використання інших елементів ресурсного потенціалу – землі, основних та оборотних засобів [1].

До економічних показників ефективності використання аграрного ресурсного потенціалу в сільському господарстві можна віднести:

· показники використання землі (площа сільськогосподарських угідь, їх співвідношення в загальній площі, ґрунтовий покрив і його структура; землезабезпеченість населення, продуктивність сільськогосподарських угідь, якісна оцінка та ін.);

· показники якісно-кількісної характеристики земель;

· показники економічної оцінки і ефективності використання земель;

· показники основних засобів виробництва (рівень фондоозброєності сільськогосподарських підприємств, фондозабезпеченість, продуктивність і ефективність використання виробничих фондів та ін.);

· показники рівня енергозабезпеченості сільськогосподарських підприємств;

· показники рівня забезпечення господарств виробничим обладнанням (наявність сільськогосподарських машин і обладнання, кількості тракторів; зернозбиральних комбайнів та інших сільськогосподарських машин на 1000 га певної площі та ін.);

· показники ефективності капітальних вкладень і їх обсягів;

· показники використання трудового потенціалу (загальна кількість трудових ресурсів, працезабезпеченість господарств, площа сільськогосподарських угідь, в тому числі на одного працездатного, продуктивність і кількість праці та ін.) [3].

Існує значна кількість методичних підходів щодо визначення ресурсозабезпеченості та ресурсовіддачі сільськогосподарського підприємства. Якщо під ресурсозабезпеченістю розуміти рівень насичення виробництва необхідними ресурсами, у цьому випадку слід використати такі показники, як ресурсозабезпеченість (відношення сумарної величини ресурсів до площі сільськогосподарських угідь) та ресурсоозброєність (відношення сумарної величини ресурсів до кількості працівників), які можна

визначити за формулами (1) і (2):

Р_з= (1)

Р_о= (2)

де Р_з – ресурсозабезпеченість підприємства;

Р – сумарна величина ресурсів;

З – площа сільськогосподарських угідь;

Р_о – ресурсоозброєність праці;

Пр – кількість працівників.

Сумарна величина ресурсів поєднує в собі земельні й трудові ресурси, основні та оборотні фонди, тобто ті фактори виробництва та елементи виробничого потенціалу, які наявні в розпорядженні будь-якого аграрного підприємства. Зважаючи на наведене вище, можна відмітити, що сумарна величина ресурсів розраховується за формулою (3):

Р= З+ П_р+ О_сФ+ О_бФ (3)

де З – площа сільськогосподарських угідь, яка множиться на ціну 1 га;

П_р – трудовий ресурс як сума річного фонду оплати праці;

О_сФ і О_бФ – середньорічна вартість відповідно до основних та оборотних фондів.

Ресурсовіддача, що є результатом ефективного чи неефективного функціонування виробничого потенціалу, визначається двома показниками: окупність виробничого потенціалу; питомої ресурсомісткості виробництва.

З метою визначення окупності можна скористатися величиною валової продукції чи прибутку, які розраховуються таким чином:

Ор= (4)

Ор= (5)

де Ор – окупність ресурсів;

ВП – валова продукція;

П – прибуток.

Показник питомої ресурсомісткості розраховується, як правило, для сукупності підприємств (чи інших структурних однотипних підрозділів) і дещо іншим способом. Для цього спочатку необхідно виділити усі ті ресурси, які використовуються у виробничому процесі і оцінити так:(земельні ресурси – у гектарах, трудові ресурси – у середньорічній кількості чоловік або фонді оплати праці, основні та оборотні фонди – у вартісній оцінці). Сумарний обсяг кожного окремого ресурсу по всій сукупності господарств приймається за одиницю, щодо якої визначається питоме значення того ж ресурсу кожного окремого господарства. Сума всіх питомих значень сукупності господарств по кожному ресурсу має дорівнювати одиниці. Отже,

ресурсомісткість (загальна чи сукупна) визначається діленням питомого значення сукупних ресурсів на питоме значення валової продукції (розраховане аналогічно до питомого значення кожного ресурсу) і показує, скільки одиниць ресурсів припадає на одиницю продукції. Сукупна (загальна) ресурсомісткість може бути деталізована (розкладена) на часткові ресурсомісткості відповідно до обраних ресурсів (у нашому випадку це будуть: землемісткість, трудомісткість, фондомісткість і матеріаломісткість). Для цього необхідно питоме значення кожного окремого ресурсу поділити на питоме значення валової продукції.

За допомогою питомої ресурсомісткості можна визначити й інші показники, що характеризують ефективність сільськогосподарського виробництва.

Показник якісного складу ресурсів обраховується так:

Р″_k = P′_k / P′ * 100 (6)

P″_k –відсоток k–го ресурсу в сукупних ресурсах;

Між рівнем ресурсозабезпеченості і якісним складом ресурсів існує безпосередній взаємозв'язок. Якісний склад ресурсів оцінюється показниками структури (Р_k). Величина ресурсозабезпеченості прямо залежить від співвідношення між матеріально-трудовими ресурсами у складі сукупних ресурсів. У той же час, чим вища ресурсозабезпеченість Тим більша питома вага матеріально-трудових ресурсів у складі сукупних ресурсів, тим кращий їх якісний склад і навпаки [4].

Також можна визначити і інші показники. Якщо на питоме значення землемісткості поділити суму питомих значень усіх інших ресурсів, то можна одержати показник рівня інтенсивності виробництва. Коли ж суму всіх питомих значень ресурсів, тобто сукупну ресурсомісткість, поділити на чотири, то одержимо показник рівня концентрації ресурсів. Нарешті, якщо показник концентрації ресурсів помножити на фізичну площу сільськогосподарських угідь, то можна одержати показник, що називається «зіставні угіддя як основа об’єктивної оцінки».

На основі показника питомої ресурсомісткості можна обчислити нормативну ресурсомісткість, скориставшись бальною оцінкою землі, рівнем концентрацїі ресурсів та інтенсифікації виробництва. Зіставлення фактичної і нормативної ресурсомісткості свідчить про можливості господарства щодо ефективнішого використання ресурсів.

Запропонований вище методичний підхід до оцінки ресурсного забезпечення характеризує вартість ресурсів і його доцільно використовувати для встановлення надлишку одного ресурсу або нестачі іншого. У подальших дослідженнях доцільно обґрунтувати методику оцінки раціонального поєднання ресурсів різних видів у сільськогосподарському виробництві, що сприятиме підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалу суб’єктів господарювання та в цілому їх конкурентоспроможності [2].

Висновки: Кожне аграрне підприємство характеризується різним співвідношенням й об'єднанням земельних, матеріальних і трудових ресурсів. В умовах сучасної загальної фінансово-економічної кризи ресурсний потенціал АПК постійно втрачає свої можливості, зношується, а досягнення науково-технічного прогресу практично не впроваджуються.

Проблема раціонального ресурсного забезпечення усіх агропромислових підприємств в умовах становлення ринкової економіки потребує особливої уваги з боку держави, владних структур та органів місцевого самоврядування .

Література:

1. Коваленко А.С. Сучасні тенденції ресурсного забезпечення сільськогосподарського виробництва [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.nbuv.gov.uaportalChem_BiolVkhnau_ekon2009...14_07.pdf

2. Липкань О.В. Методичні підходи до оцінки ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств[Електронний ресурс].- Режим доступу:

www.btsau.kiev.ua/ua/edition.php?read=1332

3. Попов А.С. Економічна ефективність використання аграрного ресурсного потенціалу сільськогосподарськими підприємствами /Попов А.С. //Інноваційна економіка./- 2010./- №4.-71-75c.

4. Тарасова В.В. Сукупні ресурси − корисний аналітичний інструмент/ В.В. Тарасова //Облік і фінанси АПК ./- 2010./- №4.-122-125с.

5. Якубів В.М. Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств 2006р./ В.М.Якубів// Автореф. дис. канд. екон. наук: Держ. агроекол. ун-т. - Житомир, 2006.- 20 с.