Руденко В. В.

Василенко Ю. В.

 

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

 

Особливості та передумови провадження санаційних процесів на підприємствах

Сучасний стан розвитку України характеризується гострими кризами галузей та окремих підприємств. Труднощі в проведенні економічних реформ загострили проблему неплатоспроможності та банкрутства підприємств. Це, у свою чергу, впливає на управління ними, вимагає розвитку інноваційних технологій менеджменту, адекватних ринку, перегляду його концепцій з орієнтацією на стратегічне управління  та моніторинг появи кризових явищ.

Масове банкрутство та ліквідація підприємств може зруйнувати створені господарські відносини, що призведе до дестабілізації національної економіки. В зв’язку з цим набуває актуальності проблема санації як системи заходів, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з фінансової кризи.

Вагомий внесок у вирішення окремих аспектів даної проблематики зробили такі українські та закордонні вченні, як А. Бланк, С. Довбня, Д. Долюк, В. Герасимчук,  О. Градов, М. Коваленко, Н. Лобанова, А. Сокіл, О. Терещенко, М. Титов, Е. Уткін, О. Щербина та інші. Однак, окремі аспекти здійснення санаційних процедур на підприємствах залишаються недостатньо дослідженими і потребують подальших розробок.

Метою даного дослідження є комплексний розгляд санаційних процесів на підприємствах та визначення передумов провадження процесу санації з урахуванням особливостей сучасних економічних умов.

 Санація підприємств – це комплекс послідовних, взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді. Метою санації є оптимізація фінансових потоків підприємства: покриття поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відтворення і збереження ліквідності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури обігового капіталу і формування фондів фінансових ресурсів для проведення заходів виробничо-технічного та організаційного характеру. Санація здійснюється в декілька етапів і має певний порядок проведення [3, с. 124].

 У процесі впровадження санації перед підприємством найчастіше постає комплекс проблем, які обмежують чи позбавляють його можливості виконати поставлену задачу досягнення ефективності. Насамперед, дані проблеми пов'язані з особами, які беруть участь у процесі оздоровлення підприємства, а також нечітко обкресленими часовими межами здійснення процедури.

Тривалість процедури санації - 12 місяців і може бути подовжена не більш ніж на 6 місяців. Основним документом, який регламентує процедуру, є план санації, що складається арбітражним керуючим протягом 3 місяців з моменту введення процедури санації. Потім план санації підлягає розгляду на засіданні комітету кредиторів. Скликати його керуючий санацією зобов'язаний у чоти­рьохмісячний термін з дня впровадження процедури санації [4, с. 144].

Санація в залеж­ності від глибини кризи підприємства може бути спрямована на реорганізацію підприємства або на рефінансу­вання боргів підприємства.

Перший напрямок застосовується у випадках виникнення глибокої фінансової кризи і оздоровчі заходи передбачають зміну організаційно-право­вої форми, власності або і перше і друге. Такий напрямок санації може мати наступні форми: злиття, поглинання, перетворення, приєднання підприємства, передача підприємства в оренду, приватизація підприємства.

Другий напрямок санації застосовується на підприємствах, де виникає легка фінансова криза чи є її ознаки. Такий напрямок оздоровлення підприємства не супроводжується зміною статусу юридичної особи  підприємства. Такий напрямок санації може мати наступні форми: по­гашення боргу підприємства за рахунок коштів бюджету, санаційні заходи за рахунок коштів кре­диторів (надання цільового банківського кредиту, пролонгація кредиту, переказ боргу на іншу юри­дичну чи фізичну особу, випуск облігацій під га­рантію санатора).

Проте, застосування того чи іншого напрямку не дає 100% гарантії оздоровлення, адже існують різні причини кризових явищ на підприємстві і неврахування того чи іншого фактору може не призвести до очікуваного результату санації. Та­кож, варто зазначити, що санаційні процедури проводяться не на всіх підприємствах, що потра­пили у кризу, адже існують певні   передумови, на­явність яких дозволяє проводити фінансове оздо­ровлення [1, c. 17].

 В загальному, передумови провадження санаційних процесів можна представити у вигляді наступних груп: перша гру­па - правові (нормативно-законодавчі); друга група - загальноекономічні; третя група - ре­сурсні; четверта група - фінансово-економічні передумови.

Щодо першої групи передумов, то відповідно до чинного законодавства суддя госпо­дарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юри­дичної особи;

3) стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

4) вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

До другої групи передумов проведення санації належать: стратегічна важливість підприємства для держави; наявність попиту та можливість збільшення обсягу реалізації. Пе­релічені загальноекономічні передумови прове­дення санації є дуже важливими. Адже, якщо в економіці країни підприємство не відіграє особ­ливої ролі або, якщо продукція підприємства не користується попитом, то і особливої необхідності в його оздоровленні немає.

Суть третьої групи передумов полягає у тому, що вихід підприємства з кризового стану можливий, якщо існує забезпе­ченість трьома типами ресурсів: перший тип передбачає достатність часу на вирішення са­наційних завдань; другий тип пов'язаний з дос­татнім обсягом повноважень кризових управляю­чих стосовно вибору методів оздоровлення підприємства; третій тип передбачає формування достатнього обсягу фінансових ресурсів.

Крім цього, для забезпечення виходу підприємства з кризового стану необхідне дотри­мання двох типів обмежень:

перша гранична умова - жоден з ресурсів не повинен дорівнювати нулю;

друга гранична умова - нестача одного ресурсу поповнюється збільшенням двох інших; нестача двох ресурсів поповнюється збільшенням решти.

Стосовно ресурсного забезпечення варто та­кож зазначити,  що для здійснення виробничої діяльності, а отже, і для досягнення пос­тавлених цілей, підприємству необхідні такі ос­новні фактори виробництва: трудові ресурси, капітал, природні ресурси та фінансові ресурси.

Згідно четвертої групи передумов проведення санації, важливою є наявність хоча б мінімального набору фінансово-економічних передумов, а саме: здатність підприємства до забезпечення ліквідності; здатність до відновлення прибутковості; здатність до одержання конкурентних переваг [3, c. 94].

Звичайно, даний  список передумов можна продовжити залежно від специфіки діяльності підприємства. Але наявність наведе­них основних складових санаційної спромож­ності, тобто наявність у підприємства, що пере­буває у кризі фінансових, правових та інших можливостей для проведення фінансового оз­доровлення, є необхідним для досягнення пози­тивних результатів. Для виявлення таких спроможностей проводиться так званий санаційний аудит, на підставі даних якого розробляються висновки щодо доцільності або недоцільності санації підприємства.

Отже, основною ідеєю санації підприємства є його фінансове оздоровлення, ліквідація ж передбачена тільки в тому випадку, коли в підприємства вже немає шансів відновити свою платоспроможність, а подальше функціонування спричиняє тільки зростання боргів.

Література

1. Мар’яненко Л. В. Санаційні процеси на підприємствах України // Економіка, фінанси, право / Л. В. Мар’яненко. – К. 2007. –  № 10. – С. 14-21.

2. Коваленко Д. І. Санація як форма реструктуризаційних процесів на промислових підприємствах // Актуальні проблеми економіки. – К. 2008. – №12.                – С. 92-98.

3.  Мозенко О. В. Механізм управління процесом санації // Актуальні проблеми економіки. – 2009. –  №6. – С. 122-125.

4. Івженко А. С. Основні напрями удосконалення механізму санації підприємств за сучасних економічних умов // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №4.               – С.142-147.