Економічні науки/10 Економіка підприємства

Мельник Т.О.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Короткий огляд факторів та шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства та продукції

Конкурентоспроможність – це сукупність споживчих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу. Конкурентоспроможність – це відносна величина, адже товар даного рівня якості може бути цілком конкурентоспроможний на одному ринку і неконкурентоспроможний на іншому [1].

Найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:

1. Конкурентоспроможність товару, тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними.

2. Конкурентоспроможність підприємства – це рівень її компетенції відносно інших фірм-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу.

Цих два аспекти тісно пов’язані між собою, оскільки конкурентоспроможні товари – це результат функціонування конкурентоспроможного підприємства, здатного їх виготовити і забезпечити необхідний рівень споживання у замовників.

На сьогодні, з ряду об’єктивних та суб’єктивних причин, продукція багатьох підприємств різних галузей є неконкурентоспроможною. Головною причиною такого стану є недостатній науково-технічний рівень промислових підприємств, відсутність або низькі показники впровадження досягнень науки у виробництво [2].

В управлінні конкурентоспроможністю підприємства виділяють такі фактори її підвищення:

1. За сферами впливу фактори поділяються на дві групи: внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх факторів можна віднести: діяльність державних владних структур (фіскальна, кредитно-грошова політика, законодавство); розвиток суміжних та забезпечуючих галузей; характеристику попиту; господарську кон’юнктуру, яка характеризується станом ринків сировини та матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, засобів виробництва, фінансових ресурсів та ін.

До внутрішніх факторів відносяться: діяльність керівництва та апарату управління підприємством; система технологічного оснащення; кадрове забезпечення; забезпеченість сировиною, матеріалами та напівфабрикатами тощо. Особлива роль в сучасних умовах відводиться інноваційній діяльності на підприємствах – впровадженню інноваційних процесів у виробництво, сфери управління кадрами, матеріально-технічним забезпеченням, збутом тощо.

2. За змістом та способами впливу на конкурентоспроможність, виділяють також наступні фактори: ринкові, маркетингові, технологічні, фінансово-економічні, організаційно-економічні, соціальні тощо. Крім цього, дослідниками виокремлюється такі фактори як: охорона навколишнього середовища; імідж підприємства на світовому та внутрішньому ринках; географічне положення; зовнішньоекономічна діяльність підприємства.

Окремо виділяється в системі факторів конкурентоспроможності підприємства – конкурентоспроможність його продукції. Значну роль у підвищенні конкурентоспроможності підприємства, просуванні його продукції на ринок відіграє реклама: телереклама, преса, проведення виставок тощо [2].

Оскільки головною причиною неконкурентоспроможності багатьох підприємств різних галузей є недостатній науково-технічний рівень промислових підприємств, то саме в цьому напрямку перш за все потрібно працювати.

Здійснення стратегії інноваційного розвитку можливе лише через створення сприятливих умов для формування, використання та розвитку інтелектуального потенціалу як на рівні окремої людини, так і – підприємства, регіону, суспільства в цілому. Основою такої стратегії має бути створення правових, організаційних та економічних умов для підвищення рівня використання та розвитку інтелектуального та інноваційного потенціалу.

Основні напрямки розвитку інтелектуального потенціалу та інноваційної діяльності для підвищення конкурентоспроможності:

- підвищення державного фінансування галузевої, вузівської та заводської науки;

- підтримання розвитку малих форм інвестиційної діяльності;

- створення сприятливих умови для вітчизняного та іноземного інвестування в пріоритетні наукоємні галузі (податкові пільги: зниження бази оподаткування, податкові кредити, зниження ставок податків; державні замовлення; пільгове кредитування; пільгова митна політика; цільове фінансування досліджень; державні гарантії щодо захисту авторських прав);

- сприяння створенню організацій для сприяння винахідництву, стимулювання інтелектуальної творчості на зразок міжкорпораційних кооперативних науково-технічних інститутів (США), Регіонального фонду розвитку (Швеція), Національного агентства сприяння науковим дослідженням (Франція); Центрів передачі інновацій (Фінляндія) тощо;

- стимулювання створення нової інноваційної інфраструктури: бізнес-інкубаторів, технополісів, технопарків (на базі університетів, наукових лабораторій тощо); консорціумів промислових компаній, освітніх установ і наукових лабораторій; спеціалізованих інформаційно-консультативних центрів з питань науки і техніки, наукових парків та інноваційних центрів;

- доповнення форми стимулювання інноваційної діяльності такими заходами як безоплатні патентні послуги, звільнення від сплати мита, зниження державного мита для індивідуальних винаходів, створення фондів упровадження інновацій з урахуванням можливого ризику [2].

Оскільки конкурентоспроможні товари – це результат функціонування конкурентоспроможного підприємства, то підвищення конкурентоздатності продукції теж є дуже важливим для підприємства.

Підвищення конкурентоспроможності продукції можна досягти наступними шляхами:

- зміною складу, асортименту, структурою застосовуваних матеріалів, що комплектують виріб або конструкції продукції;

- зміною порядку проектування продукції; технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, збереження, упакування, транспортування, монтажу;

- зміною цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на запасні частини; порядку реалізації продукції на ринку;

- зміною структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;

- зміною структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

- зміною системи стимулювання постачальників;

- зміною структури імпорту і видів імпортованої продукції [3].

Отже, для підвищення конкурентоспроможності, як продукції, так і підприємства загалом необхідно, перш за все, створити в державі сприятливі умови для ведення бізнесу та здійснювати інноваційну діяльність.

Література

1. Мороз Л.А., Чухрай H.I. Маркетинг: Підручник/За редакцією Л.А. Мороз. – 2-е вид. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка", „Інтелект-Захід" 2002. — 244 с.

2.Біркентале В.В., Зима А.О. Інноваційна діяльність як основа підвищення конкурентоспроможності підприємств та регіонів // Вісник донецького національного університету, сер. В: економіка і право. – 2009. – Вип.1. – с.53-59

3.Небава М.І., Адлер О.О., Козловський В.О., Лесько О.Й., Мокіна Ю.В. Економіка та організація виробничої діяльності підприємства. – Вінниця: ВНТУ. – 2010.