Пілявський В.І. здобувач, Полтавська державна аграрна академія

Система планування в інтегрованих формуваннях договірного типу

Зберігаючи принципи і функції управлінської діяльності, планування в інтеґрованих формуваннях істотно розширює сферу своєї дії на виробництво, використовуючи більш змістовну форму і систему планового бюджетування господарюючих суб’єктів об’єднання. Така спрямованість в плануванні на даному етапі розвитку інтегрованого процесу обумовлює характер економічних взаємостосунків з суб’єктами інтегрованого формування, створює єдиний виробничий процес від виробництва сільськогосподарської продукції до її переробки і реалізації в готовому вигляді споживачу.

У зв’язку з цим система планування повинна забезпечувати сувору пропорційність розвитку всіх складових елементів інтеґрованого виробництва. Це повинно супроводжуватися відповідною конкретністю плану, як на рівні об’єднання, так і його суб’єктів. Об’єктивною основою цієї спрямованості виступає бюджетування в розвитку економічних взаємостосунків, що забезпечує реальні можливості для раціонального розподілу інвестицій і кредитів, а також матеріально-технічних ресурсів, що виділяються, по суб’єктах інтегрованого формування.

Доцільно виділити основні принципи на яких має базуватися система планування

Принцип напруженості планових рішень особливе значення має в розвитку внутрішньогосподарських відносин. Визначення оптимального рівня напруженості плану особливо актуальним може бути в інтегрованих формуваннях майнового типу як один із способів ефективного управління і дії на товаровиробників, переробників управляючої компанії об’єднання.

Принцип пропорційності в плануванні інтегрованого виробництва повинен неухильно дотримуватися, а плани, що доводяться управляючою компанією, для кожного суб’єкта – визначати відповідну мотивацію збільшення виробництва продукції, її переробки і реалізації в готовому до споживання вигляді. Ці положення в плануванні усилюють розвиток економічних відносин, дозволяючи уникнути диспропорцій в інтегрованому виробництві.

Принцип комплексності в плануванні виробничої діяльності інтеґрованих формувань враховує повною мірою чинники взаємозв’язку виробничо-соціальних структур інтегрованої системи і такі ринкові критерії, як конкурентоспроможність продукції, що виробляється тією або іншою виробничою структурою системи. Цей принцип планування ефективний за умови якнайповнішого поєднання інтересів управляючої компанії з інтересами колективів її суб’єктів.

Важливим моментом діяльності інтеґрованих формувань є розширення господарської самостійності кожного суб’єкта формування і особливо сільськогосподарського підприємства. Це дозволить інтеґрованим формуванням поступово перейти до принципів індикативного планування (рекомендаційного планування), що забезпечить право вибору товаровиробниками тих напрямів і методів своєї діяльності, які для них є найефективнішими в умовах сумісного виробництва.

Ця система планування передбачає разом з кількісними показниками розвитку виробництва і якісні, що відображають найдоцільніші рівні виробництва та забезпечують не тільки конкурентоспроможність продукції, але і зростання продуктивності праці, зниження матеріально-грошових і інших витрат. Для розвитку індикативного планування потрібна максимальна свобода діяльності суб’єктів корпоративного формування, що характерно для інтегрованих структур договірного типу.

В інтегрованих формуваннях договірного типу планова робота па рівні господарюючих суб’єктів набуває особливого значення, оскільки їх ефективність визначає загальну ефективність при поєднанні інтересів управляючої компанії і всіх учасників об’єднання. Проте пріоритет в плановій роботі повинен належати управляючій компанії, яка розробляє стратегію спільної роботи в об'єднанні в умовах господарської самостійності, особливо сільськогосподарських підприємств. Це дозволяє широко використовувати принципи індикативного планування.

Перехід на індикативну форму планування агропромислового виробництва в інтегрованих формуваннях повинен супроводжуватися ув’язкою з колективно прийнятими моделями управління і економічними взаємостосунками при різному ступені господарської самостійності структурних складових. При цьому планування в умовах відносин, що складаються, між суб’єктами і управляючою компанією повинне забезпечувати їм рівність при отриманні інвестицій і розподілі результатів діяльності. Цього можна досягти тільки при умові, якщо планування охоплюватиме в певній динаміці всі сфери сумісного виробництва: виробництво продукції (сировини), переробку і реалізацію.

По кожному виду сільськогосподарської продукції (рослинництва, тваринницької) планом має визначатися консолідована економічна ефективність, розрахована па кінцеву ціну реалізованої продукції. Причому, кожна стадія проходження продукту (вона проходить в різних підприємствах) повинна представлятися певними показниками – витрати, собівартість, ціна, рентабельність і т.д. Такий прийом планування забезпечить не тільки прозорість плану, але і дозволить визначити частку кожного колективу у вартості кінцевого продукту і відповідно отримання винагороди з урахуванням вкладеної праці і засобів.

Список використаних джерел:

1. Ситник В.П. Трансформація АПК України в ринкові умови / В.П. Ситник. – К.: Ін-т аграр. економіки УААН, 2002. – 518 с.

2. Саблук П.Т. Фрмування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та методології / П.Т. Саблук, М.Й. Малік, В.Л. Валентинов. – К.: ІАЕ, 2002. – 294 с.