Аспірант, Шамрай М.І.

Житомирський національний агроекологічний університет

Фінансове забезпечення сільськогосподарських підприємств в контексті їх економічної безпеки

В сучасному конкурентному середовищі важливого значення має економічна безпека суб’єктів підприємницької діяльності, що є основною передумовою ефективного функціонування, забезпечення їх конкурентоспроможності та реалізації власних інтересів. Особливої уваги в таких умовах набуває фінансова складова економічної безпеки сільськогосподарських виробників, оскільки їх діяльність характеризується підвищеною ризикованістю, що пов’язана з сезонністю, тривалістю та характером виробничого процесу, умовами і термінами постачання сировини й матеріалів тощо. Проблеми економічної безпеки підприємства та її фінансової складової знайшли своє відображення у наукових працях відомих дослідників, зокрема О.Л. Груніна, В.І. Кириленка, А.В. Козаченка, В.П. Пономарьова, О.М. Ляшенка, В.В. Шликова, В.І. Ярочкіна та інших. Однак, фінансова складова економічної безпеки сільськогосподарських підприємств потребує більш детального вивчення.

В контексті недосконалості ринку фінансових послуг для сільськогосподарських підприємств та обмеженості їх власних фінансових ресурсів найважливішою складовою економічної безпеки є фінансова, оскільки являється основою для усіх інших складових. Фінансова безпека сільськогосподарського підприємства характеризується достатніми обсягами фінансових ресурсів, необхідних для відтворення виробництва та підтримки конкурентоспроможності підприємства. Фінансовий стан підприємства визначає його спроможність адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі, зокрема до сформованого ринкового механізму. Умовою формування високого рівня фінансової безпеки є оптимальне поєднання можливих джерел фінансування сільськогосподарських підприємств, що поділяються на такі групи: власні фінансові ресурси суб’єктів господарювання, кредитні ресурси та інвестиції, державне фінансування.

Власні кошти підприємств залишаються одним з основних джерел фінансування сільськогосподарського виробництва. Однак, економічно невигідно акумулювати значну кількість коштів для покриття сезонних витрат, оскільки це обмежує можливості підприємства щодо підвищення його рентабельності та нарощування обсягів виробництва.

Сільське господарство – фінансовомістка галузь, але результати досліджень свідчать, що нині банківські кредити для аграрних підприємств недоступні, оскільки вони не є привабливими клієнтами для банків. Потреба сільськогосподарських виробників у кредитних ресурсах не задовольняється в повному обсязі, зокрема сума отриманих кредитів підприємствами аграрного сектора Житомирської області у 2009 р. зменшилася на 86% та 92% порівняно з 2008 та 2005 рр. відповідно, що засвідчує кризу взаємовідносин сільськогосподарських підприємств з банківськими структурами України (рис.1).

Рис. 1. Обсяги кредитних ресурсів в аграрний сектор Житомирської області у 2000-2009 рр.

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики в  Житомирській області.

У 2009 р. кредитування сільськогосподарських виробників здійснювалося із застосуванням відсоткових ставок на рівні 16-30 % річних, що робить його економічно невигідним для господарств. Так, підприємства аграрного сектора Житомирської області у 2009 р. отримали 22300 тис. грн. кредитних ресурсів. Найбільша частина коштів припала на підприємства Попільнянського (7200 тис. грн.), Чуднівського (4000 тис. грн.) та Новоград-Волинського (3100 тис. грн.) району. Кредиторами аграрних підприємств Житомирської області є Райффайзен банк Аваль, Кредитпромбанк, Індекс банк, Укрексімбанк, Ощадний банк та Діапазон-Банк.

Поряд з високою ціною кредитних ресурсів важливим чинником, що стримує розвиток кредитування, є неможливість використання землі як об’єкта застави. Крім того, через обмеженість інформації про стан сільськогосподарських підприємств, неврахування банками специфіки аграрного виробництва (зокрема, фактору сезонності) перевага надається короткостроковим кредитам, які приносять швидкий економічний результат.

Альтернативним джерелом фінансування аграрного сектору є прямі інвестиції, в тому числі – іноземні, які можуть суттєво покращити ситуацію щодо фінансового забезпечення розвитку аграрних підприємств з обмеженими фінансовими ресурсами. Однак, перешкодою входження на український ринок великих іноземних інвесторів є складні бюрократичні процедури, повільна реформа ринку землі, недосконалі цінові механізми на ринках сільськогосподарської продукції та пов’язані з цим економічні ризики [2].

Обмеженість власних коштів та недоступність кредитних ресурсів зумовлює необхідність підтримки з боку держави, яка здійснюється для забезпечення необхідного рівня доходності сільськогосподарських підприємств в умовах несприятливої ринкової кон’юнктури та матеріальної заінтересованості у виробництві продукції такого обсягу, асортименту та якості, яке здатне забезпечити належний рівень продовольчої безпеки країни.

Так, для підтримки аграрних підприємств Житомирської області у 2009 р. держава виділила 59,7 млн. грн. (рис. 2). Найбільша частина припала на Олевський (7878,8 тис. грн.), Житомирський (10079,0 тис. грн.) та Бердичівський (8470,3 тис. грн.) райони.

Рис. 2. Бюджетне фінансування підприємств

аграрного сектора Житомирської області в 2009 р.

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики в  Житомирській області.

Низький рівень доходів та обмеженість інвестиційних ресурсів у сільське господарство не дозволяє вести виробництво на розширеній основі, підтримувати та поновлювати матеріально-технічну базу, своєчасно розраховуватися з постачальниками, підрядниками, банками, працівниками. Більшість підприємств зазнали суттєвих збитків і опинилися на межі банкрутства. Так, спостерігається збільшення частки збиткових сільськогосподарських підприємств Житомирської області, найбільша питома вага яких досягла 79,8 % у 2002 р. (рис. 3).

Рис. 3. Питома вага збиткових сільськогосподарських підприємств Житомирської області

Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики в  Житомирській області.

Надалі становище покращилося завдяки сприятливій для виробників ситуації на ринку та частково заходам аграрної політики, що зумовило зменшення збиткових підприємств до рівня 46,8 % у 2009 р.

В цілому така частка збиткових підприємств є негативним явищем, оскільки їх функціонування призводить до погіршення економічної ситуації в Україні. Вирішення проблеми низького рівня фінансової безпеки вимагає значних зусиль держави та суб’єктів господарювання. Насамперед варто створити сприятливий економічний клімат для ведення підприємницької діяльності. Нормальне функціонування сільськогосподарських підприємств неможливе без залучення кредитних ресурсів як короткострокових, так і довгострокових на прийнятних умовах. Важливим чинником є використання різних форм забезпечення повернення позикових коштів. В свою чергу, керівникам підприємств необхідно систематично контролювати рівень економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, зокрема її фінансової складової для своєчасного виявлення загроз та здійснення відповідних заходів по їх усуненню з найменшими втратами.

Література

1. Бондарук Т. Г. Вплив бюджетного фінансування на розвиток сільськогосподарського виробництва: зб. наук. праць / Т. Г. Бондарук. – Луганськ, 2004. – № 37 (49). – С.17–21.

2. Ґудзь О. Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: монографія / О. Є. Ґудзь. – К.: ННЦ „Інститут аграрної економіки”, 2007. – 578 с.

3. Козаченко А. В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: монографія / А. В. Козаченко, В. П. Пономарьов, О. М. Ляшенко. – К: Лібра, 2003. – 280 с.

4. Свіцька С. Б. Основні проблеми та напрями подолання кризи фінансових ресурсів сільськогосподарськими підприємствами: зб. наук. праць / С. Б. Свіцька. – Хмельницький, 2010. – №2, Т. 3. – С. 186–190.