Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Аспірант Пінькас С.В.

Херсонський державний університет, Україна

Вдосконалення управління землекористуванням сільських територій

Основою сільського розвитку в Україні є наявність земельних ресурсів та організація землекористування. Саме земельні ресурси, їх структура та розміщення є основою формування сільської системи розселення, формування типів поселень, розвитку та концентрації тих або інших видів діяльності та спеціалізації сільського господарства як найважливішого з них. З іншої сторони, саме сільські поселення та наявні в них підприємства визначають характер землекористування територій розміщення, екологічну безпеку довкілля та якість елементів природно-ресурсного потенціалу території. Тому питання вдосконалення управління земельними ресурсами сільських територій набувають особливої актуальності і в наукових дослідженнях, і в практиці господарювання.

Відзначимо, що у процесі землекористування задіяні різні суб’єкти господарювання (фізичні та юридичні особи), сільські громади, зовнішні землекористувачі (що не проживають постійно, але пов’язані діяльністю із сільськими територіями). У процесі їх взаємодії виникають складні земельні відносини, що регулюються нормативними актами, відносинами власності.

З метою вирішення проблем землекористування регіону, обґрунтуємо стратегічні напрями їх вдосконалення: удосконалення регулювання земельних відносин на основі Земельного кодексу України: забезпечення права власності на земельні ділянки та земельні частки (паї) шляхом видачі державних актів на майнові паї членам колишніх сільськогосподарських підприємств, довести їх питому вагу в 2010 р. до 98,0 %; сприяння подальшому формуванню та розвитку ринку земель несільськогосподарського призначення для підприємницької діяльності, зокрема на землях оздоровчого і рекреаційного призначення, як ефективного джерела наповнення місцевих бюджетів; пріоритетного напрямку розвитку ринкових відносин, поліпшення інвестиційного клімату в області; проведення інвентаризації земель населених пунктів та за їх межами; сприяння формуванню землеволодінь і землекористувань новотвореними сільськогосподарськими підприємствами та виконанню землевпорядних робіт щодо реорганізації територій новостворених підприємств з урахуванням екологічних вимог; сприяння укрупненню аграрних формувань та розвитку спільної власності на меліоровані землі і багаторічні насадження; сприяння розвитку земельних та майнових орендних відносин шляхом запровадження розрахунків у грошовій формі, виходячи з експертної грошової оцінки землі та майна; збільшення розміру орендної плати за використання земельних ділянок (паїв) для забезпечення підвищення соціального захисту сільського населення.

Найбільше значення мають розробка та введення в дію: механізму стимулювання товаровиробників за ефективне використання зрошуваних земель, збереження родючості ґрунтів та довкілля, а також санкцій за погіршення еколого-меліоративного стану сільськогосподарських угідь; механізму компенсаційних виплат сільськогосподарським товаровиробникам за проведення заходів з будівництва та реконструкції зрошувальних систем; механізму бюджетної компенсації сільськогосподарським товаровиробникам вартості засобів поливу; механізм пільгового середньо- та довгострокового кредитування заходів з будівництва та реконструкції зрошувальних систем, придбання засобів поливу та здешевлення кредитів на основі їх часткового погашення за рахунок бюджетних коштів; порядку передачі меліоративних фондів у концесію, та умови їх використання.

Для попередження негативних соціально-економічних наслідків зниження ефективності використання земельних ресурсів, ми рекомендуємо провести комплекс заходів: надання екологічному напряму пріоритету при вирішенні господарських завдань на землі; охорона земельних ресурсів та забезпечення умов для розширеного відтворення ґрунтової родючості; оптимізація системи удобрення ґрунту, в т.ч. співвідношення між елементами живлення у внесених добривах; недопущення перевищення гранично допустимих концентрацій нітратів, залишків пестицидів та радіонуклідів в товарній продукції та продуктах харчування.

Раціональна структура землекористування, впровадження прогресивних ґрунтозахисних та вологозберігаючих технологій, застосування найновіших екологічних систем в рослинництві є ще не повністю вичерпаними резервами по відновленню до ґрунтів. Економічна доцільність на перспективу повинна бути пріоритетною при проведенні екологічних землеохоронних заходів.

Так, широке впровадження сучасних досягнень науки і техніки служить підвищенню еколого-економічної ефективності землекористування. Наприклад, при застосуванні контурно-меліоративної системи землеробства, в результаті впровадження ґрунтозахисних та вологозберігаючих технологій зростає як продуктивність угідь, так і їх родючість. Впровадження екологічного моніторингу ґрунтів – альтернативний напрям у землекористуванні в сучасних економічних відносинах, який в обов'язковому порядку повинен враховувати екологічну частину загальної господарської ефективності використання земельних угідь.

В умовах наближення екологічної кризи в землекористуванні боротьба з водною ерозією та дефляцією набуває пріоритетного значення, куди входить і впровадження контурно-меліоративної системи землеробства. Однією з причин екологічної кризи на землі є безвідповідальний тип ведення сільськогосподарського виробництва, коли, не враховуються еколого-економічні фактори. Ґрунти виснажуються на поживні речовини, особливо на гумус, відбувається їх хімічне забруднення та погіршення якості продукції рослинництва. Зменшення втрат ґрунту від ерозії створить основу для додаткового виробництва товарної продукції а це формуватиме приріст прибутку землекористування, тобто сприятиме зростання соціально-економічної ефективності ґрунтоохоронних заходів.

Одним з актуальних питань ефективності землекористування є зростання об'ємів виробництва екологічно чистої продукції, розширення її асортименту. Покращення стану екосистеми ґрунту, шляхом зменшення антропогенного навантаження, позитивно впливатиме на економічну ефективність рослинницької галузі. Розвиток та практичне використання принципово нових в еколого-економічному відношенні видів техніки та технологій виробництва продукції різних галузей сільського господарства дозволить сформувати і реалізувати ресурсозберігаючі типи розширеного відтворення родючості землі. Таким чином, розгляд використання і збереження земель, а також заходів по їх охороні як одного нерозривного цілого, передбачає раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу території області, зокрема земельних ресурсів.

Екологічний напрям відтворення земельних ресурсів передбачає досягнення екологічної рівноваги між вирощуванням сільськогосподарських культур на інтенсивній основі з однієї сторони та ступенем безпеки навколишнього середовища з іншої сторони. Вдосконалення виробництва шляхом раціоналізації системи землеробства, застосування екологічно чистих технологій сприятиме стабілізації агробіогеоценозу. Порушення природного стану лісів, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, садів, ягідників та ін. земель, водних ресурсів спричиняє деградацію ґрунтів, а в цілому і всього агробіогеоценозу.

Таким чином, необхідність радикального поліпшення охорони земель та докорінної перебудови землекористування в Херсонській області вимагає зміни напрямів у розвитку і структури землеробства, впровадження ґрунтозахисних сівозмін з урахуванням еколого-економічних критеріїв і вимог.

Література

1. 1. Мармуль Л.О. Регіональне управління та регулювання використання земельних ресурсів: Монографія / Л.О. Мармуль, В.А. Романова – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 192 с.

2. Ігнатенко М.М. Ефективність використання земельних ресурсів сільських територій / М.М. Ігнатенко // Вісник ХНТУСГ // Наук. вид.: Економічні науки. – Вип. 98. – Харків: ХНТУСГ, 2010. – С. 295-299.