УДК 330.131.5:061.5

Харчук А.І.

Факультет менеджменту, спеціальність- менеджмент підприємств і організацій в АПК, 4 курс,

науковий керівник- ас. Салтан М.П.

Вінницький національний аграрний університет

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМ

У статті розглянуто поняття економічної і соціальної результативності діяльності фірм та виявлено проблеми, що виникають при їх оцінці.

Ключові слова: ефективність, економічна та соціальна результативність.

Постановка проблеми. Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку.

Аналіз останніх досліджень. Проблемою дослідження займались Авдющенко А.С.,Ворона О.В.,Колесниченко А. Ю., Ляліна Н.С.,Мамонова В. та Мазурок П.П. Цими авторами було проведено дослідження по даній проблемі: здійснено моделювання узагальнюючих показників соціально економічної ефективності функціонування підприємства- Колесниченко А.Ю., обгунтовано, що соціальна відповідальність є сучасною концепцією бізнесу - Ворона О.В. та запропоновано механізм вдосконалення соціальної відповідальності бізнесу, чим займались Мамонова В. та Озерова К.

Актуальність теми. На даний час важливим є дослідження не лише досягнених фірмою економічних результатів, а й соціального ефекту, що вона несе для організації та для суспільства в цілому. Саме тому вибрана мною тема є актуальною і потребує подальшого дослідження.

Виклад основного матеріалу. У великому економічному словнику подано такі визначення: “результат – вихід системи, вплив її функціонування на зовнішнє середовище” та “фінансовий результат – виражений у грошовій формі економічний результат господарської діяльності підприємства, об’єднання, організації в цілому чи його окремих підрозділів”.

Існує думка, що поняття “ефект” і “результат” можна сприймати як тотожні й орієнтувати на них побудову конкління, яке здобуло в міжнародній практиці назву “управління результатами”, спрямоване на кількісне зростання результуючих показників. Ефективність же, на відміну від ефекту, не тільки враховує результат діяльності (прогнозований, плановий, досягнутий, бажаний), а й розглядає умови, за яких він був досягнутий. Також зазначено, що “ефективність є порівняльною оцінкою результату діяльності а “ефект є одним з компонентів, що співвідносяться між собою в процесі вирішення завдань оптимізації”.

Отже, поняття “ефект” та “результат” можна сприймати як тотожні [1].

Сукупність показників, які здатні всебічно охарактеризувати ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, охоплює кілька груп: перша – показники прибутковості; друга – показники ліквідності та платоспроможності; третя – показники стійкості; четверта – показники стану акціонерного капіталу.

До загальних показників економічної ефективності діяльності суб'єкта господарювання відносять прибутковість, рентабельність та рівень задоволення потреб ринку. Народногосподарський ефект використання одиниці продукції,як узагальнюючий показник ефективності виробництва, обчислюється як приріст чистого прибутку, тобто як приріст загального ефекту за відрахуванням вартості придбаної продукції виробничо-технічного призначення.

Норма прибутковості і рентабельність як головні показники ефективності підприємництва лише частково відображають результативність бізнесу. Повніше це можна зробити на основі встановлення різних фінансових пропорцій у балансі підприємства на певну дату.

Досягнення позитивного, збалансованого з потребами фінансового результату забезпечується цілеспрямованим управлінням процесом формування прибутку на основі комплексного урахування всіх зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на виробництво та реалізацію товарів, робіт, послуг.

Прибуток – головна мета підприємницької діяльності, основний узагальнювальний показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів, незалежно від їх організаційно-правової форми [3].

Поширений підхід, за яким пропонується здійснювати розрахунки прибутку за об’єктами визначення:

– у цілому підприємство – чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку;

– окремі сфери діяльності – операційної, фінансової, інвестиційної;

– структурні підрозділи (центри відповідальності);

– окремі операції, пов’язані з короткостроковими фінансовими вкладеннями,

окремими інвестиційними проектами;

– окремі види продукції – як різниця між ціною й собівартістю

Враховуючи наявність великої кількості різновидів прибутку та необхідність обрання одного з них для визначення рівня прибутковості виробництва продукції як окремих видів, так і в цілому по галузі, необхідно з’ясувати, який з них найбільш придатний для цих цілей.

У результаті практичного опрацювання публікацій з цієї проблематики було зроблено висновок про доцільність приєднатися до такої позиції: на рівні окремих галузей найбільш придатним різновидом прибутку слід вважати той, що визначається як різниця між виручкою та повною собівартістю реалізованої продукції. Оскільки виробництво продукції сільського господарства нерідко супроводжується збитками, для більшої зручності при опрацюванні інформації доцільно використовувати показник окупності витрат як відношення між виручкою та собівартістю реалізованої продукції [4].

Отримання фінансового результату (прибутку) промисловим підприємством є визначальним критерієм ефективності його діяльності. Величина фінансового результату (прибутку) діяльності підприємства залежить як від зовнішніх факторів (природних, транспортних та соціально-економічних умов, рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, цін на виробничі ресурси), так і внутрішніх факторів.

В отриманні високого фінансового результату діяльності зацікавлені всі суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності, оскільки прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї праці [5].

Проте, крім економічної ефективності, яку має підприємство вирізняють ще й соціальну, так як функціонуючи усі суб’єкти господарювання вимушені пристосовуватися до вимог розвитку суспільства, враховувати суспільні інтереси. Як зазначають економісти, таке пристосування відбувається в постійній протидії інтересів суспільства та бізнесу, що в кінцевому рахунку призводить до встановлення балансу інтересів та їх рівновазі.

Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних показників) [6].

Неухильне зростання соціальної ефективності є кінцевою метою діяльності підприємств та організацій. З огляду на це економічну ефективність відносно соціальної треба вважати проміжною. Рівень економічної результативності діяльності суб'єктів господарювання служить матеріально-фінансовою базою для розв'язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням саме цієї важливої обставини кожному підприємству треба постійно оцінювати соціальну ефективність своєї діяльності.

Щоправда, об'єктивне оцінювання соціальної ефективності наражається на істотні труднощі, оскільки й досі бракує науково обґрунтованої і загальновизнаної методики її визначення. Відтак допустимо спиратися на дещо інтуїтивне та емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності.

• По-перше, соціальну ефективність треба визначати на двох рівнях:

1) локальному (на підприємстві та в організації стосовно міри задоволення конкретних соціальних потреб працівників);

2) муніципальному та загальнодержавному (стосовно міри соціального захисту людей і забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів влади та держави в цілому).

• По-друге, важливе практичне значення має визначення рівня задоволення соціальних потреб працівників за рахунок фінансових коштів самого підприємства. До соціальних потреб працівників, які може певною мірою задовольнити підприємство, зокрема належать: збільшення розміру оплати праці понад встановлений державою мінімальний рівень заробітної плати; оплата значної частини вартості або надання безкоштовних путівок до лікувально-оздоровчих закладів; дотації закладам громадського харчування підприємства; забезпечення нормальних (безпечних для здоров'я) умов праці та належної охорони довкілля; стажування керівників і спеціалістів у зарубіжних фірмах; створення підсобних сільськогосподарських підприємств (цехів) тощо.

• По-третє, оцінюючи соціальну ефективність, треба враховувати соціальні заходи, здійснювані за рахунок муніципального (місцевого) і загальнодержавного бюджетів, розмір яких формується під безпосереднім впливом податкових надходжень від суб'єктів господарювання. Основними з таких заходів є: установлення й регулювання мінімальної заробітної плати працівникам державних підприємств та організацій; встановлення й виплата пенсій, стипендій, допомоги багатодітним сім'ям, бюджетне фінансування державних підприємств та організацій невиробничої сфери; реалізація муніципальних, регіональних і загальнодержавних соціальних програм тощо.

По-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефективності має охоплювати не тільки ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а й ті, щодо яких кількісне вимірювання прямого ефекту є неможливим. Стосовно таких заходів вимірювання соціальної ефективності полягає в обчисленні непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним їх порівнянням, а також у якісній характеристиці, тобто більш-менш детальному словесному описі їхнього реального (можливого) впливу на результативність виробництва і життєвий рівень населення [2].

Головним механізмом підвищення рівня соціальної відповідальності бізнесу є ефективне функціонування інституту соціального партнерства. Першочергову роль в цьому з метою активізації соціальної діяльності бізнесу має відігравати держава. Таким чином, доцільним є створення механізму сприяння розвитку соціальної відповідальності.

Висновки: Отже, підприємство незалежно вiд форм власності i галузевої приналежності є першою ланкою i економічною основою народного господарстві країни. Від рівня ефективності роботи підприємств, в остаточному підсумку, залежить рівень розвитку всього народного господарства. Виходячи з цього можна зробити висновок, що чим ефективнішою, прибутковішою, є діяльність підприємства, тим вищий рівень розвитку країни.

Крім досягення економічної результативності бізнес повинен враховувати широкий спектр факторів, які визначають соціальну результативність, а отже, прагнути більш гнучко, порівняно з конкурентами, адаптуватися до переліку потреб суспільства та формувати «соціальну якість» продукції, що оцінюється ступенем сприйняття її суспільством.

Об'єктивне оцінювання соціальної ефективності наражається на труднощі, оскільки бракує науково обґрунтованої і загальновизнаної методики її визначення. Тому потрібно спиратися на інтуїтивне та емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності.

Література:

1. Авдющенко А.С. Визначення результативності діяльності підприємств: Роль та підходи / Авдющенко А.С.//Держава і регіони: Серія економіка і підприємство./- 2010./- №2- 42-45с.

2. Ворона О.В. Соціальна відповідальність як сучасна концепція бізнесу / О.В. Ворона//Вісник економіки транспорту і промисловості./-2010./- №29.- 410-417с.

3. Колесниченко А. Ю. Моделювання узагальнюючих показників соціально економічної ефективності функціонування підприємства/А.Ю. Колесниченко //.- Науковий вісник українського державного лісотехнічного університету .- 2005/- вип. 15.2.- 156-163с.

4. Ляліна Н.С. Теоретико-методичні підходи до визначення прибутковості/Н.С. Ляліна//.- Держава і регіони: Серія економіка і підприємство.- 2010.- №3.- 73-76с.

5. Мазурок П.П. Аналітичне оцінювання фінансових результатів діяльності промислових підприємств в Україні www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2009_5

6. Мамонова В., Озерова К. Механізм вдосконалення соціальної відповідальності бізнесу в Україні/ В. Мамонова, К. Озерова //.- Держава і ринок.- 2010.- №2 .-120-124с.