Барилко І.В., Сегеда С.А.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

розвиток теорії суспільного добробуту

Визначення суспільного добробуту є основною проблемою в галузі дослідження загальної рівноваги. Питання щодо критеріїв, за якими можна зробити висновок про добробут суспільства і осіб, які повинні приймати рішення, що впливають на суспільний добробут, вимагають вирішення ключової для даної області дослідження проблеми, а саме, міжособистісного порівняння корисності й агрегування індивідуальних переваг.

Існує досить багато критеріїв визначення теорії суспільного добробуту, але жоден з них не має цілісного підходу до вирішення проблем, які забезпечують суспільству максимізацію багатства. Варто відзначити внесок кожної індивідуальної функції корисності в суспільну корисність для підвищення ефективності функціонування економічної системи. Саме тому проаналізовані різноманітні підходи до даної проблеми і запропоновані шляхи її вирішення.

Найбільш відомим в області дослідження теорії добробуту є критерій І. Бентама, відповідно до якого добробут визначається щастям найбільшого числа людей, тобто, підсумовуючи задоволення членів суспільства й максимізуючи цю суму, ми одержимо найбільший добробут. У зв'язку з використанням цього критерію виникають проблеми як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру. До першої групи проблем належить те, що різні люди по-різному оцінюють ті самі явища життя: що для одного добре, то для іншого погано. Об'єктивною ж проблемою є розходження в положенні різних членів суспільства при тих самих економічних умовах [1].

Новий підхід був розвинений італо-швейцарським економістом В. Парето. Критерій добробуту Парето свідчить, що оптимальним є такий стан економіки, при якому неможливе поліпшення одних членів суспільства без погіршення положення інших. Відповідно, будь-яка зміна економічних умов, що створює вигоди для якої-небудь групи індивідів і не наносить ніякого збитку, збільшує суспільний добробут. Даний підхід не вимагає виміру або міжособистісного порівняння корисності, однак його слабкістю є обмежена сфера можливого застосування. У реальному житті майже будь-яка зміна умов створює вигоди для одних осіб і збиток для інших. Критерій Парето не дає відповіді на питання оцінки змін з щодо впливу на суспільний добробут, а отже, не дозволяє повністю впорядкувати по перевазі альтернативні економічні ситуації.

Економісти А. Бергсон і П. Самуельсон, спробували ввести функцію суспільного добробуту, яка стала відомою в науці як функція Бергсона-Самуельсона. Основою даної функції є індивідуалістична філософія, відповідно до якої суспільний добробут визначається добробутом окремо взятих членів суспільства. До даної функції пред'являється дві загальних вимоги. По-перше, вона повинна відповідати критерію Парето, тобто якщо корисність одних членів суспільства зростає, а інших не убуває, функція повинна зростати. Друга вимога (вимога симетрії) полягає в тому, що значення функції не повинне залежати від перестановки її аргументів, що означає рівну значимість всіх членів суспільства. Однак дана функція, однаково, не усуває головну проблему економіки добробуту.

Критикуючи ідею побудови функції суспільного добробуту, важливий внесок у цю область вніс К. Ерроу. Він, зокрема, показав, що агрегування індивідуальних переваг, швидше за все, не дасть оптимального рішення, оскільки суспільні, тобто сумарні, переваги не мають властивості транзитивності, необхідної для знаходження оптимуму. Іншим важливим результатом, отриманим К. Ерроу в рамках економіки добробуту, є так звана теорема неможливості Ерроу, відповідно до якої будь-який колективний вибір, що задовольняє вимогам повної впорядкованості й транзитивності, універсальності, Парето-сумісності й незалежності від сторонніх альтернатив, перетворює одного індивіда в диктатора, тобто суспільний вибір не може бути одночасно і раціональним, і демократичним [3].

У результаті економічна теорія добробуту стала поступово трансформуватися в теорію суспільного вибору, у рамках якої здійснюється позитивний аналіз того, як складаються й реалізуються різні суспільні переваги. В Україні теорія суспільного добробуту майже не досліджена, її вивчення дає цілісне уявлення про функціонування мікросистеми, допомагає визначити, як зміна ситуації на одному ринку впливає на зміни на інших ринках. Потребує додаткового вивчення також перерозподіл ресурсів між окремими частинами загального ринку та досягнення найвищої загальної ефективності функціонування економічної системи.

Необхідно погоджувати проблеми економіки добробуту з етичними принципами, подальший розвиток теорії добробуту вимагає використання більш багатої, у порівнянні з утилітаризмом, філософської традиції, пов'язаної з поняттями волі, прав, загальної взаємозалежності й визнання множинності етично значимих стверджень. Ця теорія може бути використана українськими ученими при подальшому дослідженні стану ринкової рівноваги і теорії корисності, які становлять основу теорії суспільного добробуту [1].

Література:

1. Патріна Є.А., Норкіна Т.П. Розвиток теорії суспільного добробуту / Є.А. Патріна, Т.П. Норкіна // Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури. – 2010. - № 5 (79). – С. 192-194.

2. Фертікова Т.М. Дослідження динаміки добробуту населення України / Т.М. Ферднікова // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2010. – № 1 (3). Том 2. – С. 338 - 345.

3. Фертікова Т.М. Добробут як об’єкт соціально-економічної політики держави / Т.М. Фертікова // Економічні науки. – 2010. - № 2. – С. 24-31.