Потравка Л.О. к.е.н., доцент

Херсонський державний аграрний університет

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

В процесі досліджень встановлено, що прогресивні структурні зрушення, структурні деформації або структурна криза формуються під впливом історичних тенденцій структурної еволюції економіки. Критерієм структурної ефективність економіки є підвищення рівня ефективності виробництва. Основними проблемами дослідження ефективності економічної структури й ефективності структурних зрушень є відсутність можливості кількісного визначення параметрів економічної структури та їх порівняння (наприклад, ступінь задоволення суспільних потреб). З методологічної й практичної точок зору необхідно здійснювати детальну оцінку ефективності структурних зрушень, оскільки певна їх частина можуть негативно впливати на народне господарство, оскільки в процесі їх здійснення спостерігається підвищення ефективності функціонування одних її елементів за рахунок інших.

Структурні зрушення можуть характеризуватися різними якісними й кількісними показниками. Маса структурного зрушення, виражається кількістю економічних елементів, що їх здійснюють в натуральному, вартісному вираженні, а вимірюється в абсолютних та відносних величинах (відсотках або частках). Вимір маси зрушень у відносних величинах є найбільш значущим показником, оскільки дозволяє порівнювати різні, іноді прямо не зв'язані, зрушення в економічній структурі. З огляду на проведені дослідження можна визначити масу структурних зрушень таким чином:

,

де М – маса структурного зрушення в економіці в натуральнім або вартіснім вираженні;

Р – значення кількісного показника в поточному періоді;

Р₀ – значення кількісного показника в базовому періоді.

Маса структурних зрушень постійно змінюються в міру розвитку економічної структури. Тому наступним показником, що відображають динаміку економічної структури, є індекс структурних зрушень, що показує зміну маси структурного зрушення за певний проміжок часу, виражену в частках або відсотках.

,

де I – індекс структурного зрушення;

М – маса структурного зрушення в досліджуваному періоді;

М₀ – маса структурного зрушення в базовому періоді.

Наступним показником, безпосередньо пов'язаним з індексом структурних зрушень в економіці, є швидкість протікання, що відбиває зміну маси структурного зрушення в одиницю часу. Вона розраховується як відношення зміни маси структурного зрушення до проміжку часу його протікання й показує зміна структурного показника, наприклад, за рік.

,

де V – швидкість структурного зрушення;

М – маса структурного зрушення в досліджуваному періоді;

М₀ – маса структурного зрушення в базовому періоді;

T – час протікання структурного зрушення.

Показник швидкості структурних зрушень може бути застосований для вивчення динаміки структурних змін у часі, а також для оцінки інтенсивності структурних зрушень. За інших рівних умов прискорення характерне для структурних зрушень на етапі економічного росту, гальмування – на етапі спаду й депресивного розвитку. Прискорення структурних зрушень характерно також для всякого перехідного періоду й, зокрема, для сучасного стану економіки України. Так, у переломні моменти історії (періоди економічних криз і господарських реформ) значно збільшуються темпи структурних перетворень. Наступним моментом досліджень маси й швидкості структурних зрушень в економіці є показник їх інтенсивності (E), що представляє собою взаємозалежність сукупності інтересів економічних суб'єктів і швидкості їх зміни в часі. У загальному виді він розраховується за формулою:

,

де M – маса структурного зрушення;

V – швидкість структурного зрушення.

За інших рівних умов, чим вище інтенсивність зрушення в економічній структурі, тем більшу структуроутворюючу роль вони відіграють. Поняття інтенсивності допомагає при дослідженні проблеми подолання протиріч структурних зрушень. Для структурних змін в економіці характерна загальна закономірність: більші агрегати більш стійкі в часі чим дрібні. У міжгалузевій структурі це знаходить висвітлення у відносній стабільності питомої ваги таких великих галузей, як промисловість, сільське господарство, сфера послуг на порівняно нетривалих тимчасових інтервалах.

Потенціал структурних зрушень містить в собі силу (F), що є суб'єктивним показником, відображає бажання й здатність індивіда реалізації власного економічного інтересу. Сила зрушення в структурі економіки виміряється як кількістю грошей, майна й інших матеріальних благ, вартістю об'єктів інтелектуальної власності, які мають суб'єкти зрушення, так і духовним, фізичним станом індивідів.

Отже, крім матеріальної об'єктивної складової (власність, гроші, товари, фізичне здоров'я), сила структурного зрушення містить у собі нематеріальну суб'єктивну складову суб'єктів зрушення (енергія, інтелект, амбіції). Найбільш достовірними є дослідження структурних зрушень на макро- і мегарівні з урахуванням попередніх досліджень аналогічними зрушеннями на нано- і мікрорівнях. Тому дослідження за запропонованою методикою слід починати з розгляду нанозрушеннь (рівень індивідів), мікрозрушеннь (підприємства), а потім мезо – на рівні галузей або регіонів.