Экономика/16. Государственное
ругулирование экономики
Чернявська Т.О.
Донецький
національний університет экономіки і
торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Управління державним боргом в
українських реаліях
В умовах постійного бюджетного дефіциту мобілізація
коштів до Державного бюджету стає одним з першочергових завдань, що стоять
перед усіма державними органами влади і управління, органами місцевого
самоврядування, юридичними та фізичними особами.
Тому на сьогодні дуже важливо і актуально в Україні
ефективно управляти державним боргом.
Проблеми управління державним боргом у своїх роботах
досліджують А. Вавілов, Г. Трофімов, Т. Бондарук.
Глобальна фінансова криза, впливаючи на
економічну рецесію в Україні, викликала зростання потреб держави у позикових
ресурсах. У зв’язку з цим, а також через значну девальвацію національної
валюти, протягом 2008-2009 років сума державного і гарантованого державою боргу
зросла більше, ніж у три рази. Станом на кінець 2009 року відношення цих
зобов’язань до валового внутрішнього продукту складало близько 33,0 %.
За станом
на 31 грудня 2009 року державний борг України становив 211.624.191,42 тис.грн.
(70,19%) або 26.502.716,54 тис.дол.США. Статтею 11 Закону України «Про Державний
бюджет України на 2010 рік» встановлений граничний розмір державного боргу
України в сумі 193.076.747,3 тис.грн.
Перевищення фактичного обсягу державного
боргу над граничним становить 18.547.444,1 тис.грн. і спричинене як здійсненням
державних запозичень, так і зростанням фактичних курсів іноземних валют
порівняно із прогнозними, що застосовувались при плануванні державного бюджету.
Державний зовнішній борг становив
120.554.114,65 тис.грн. (39,98%) або 15.097.572,29 тис.дол. США. Державний
внутрішній борг становив 91.070.076,77 тис.грн. (30,20%) або 11.405.144,25
тис.дол. США.
Протягом 2009 року сума державного та
гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на
112.102.350,10 тис.грн. (59,18%) в основному за рахунок випуску облігацій
внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК
«Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн. або 39,3% зростання обсягу боргу) та
для поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 4,7 млрд.грн. або 4,2%),
отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9
млрд.грн. або 32,9%), отримання першої програмної позики Світового банку на
реабілітацію фінансового сектора (на суму 3,2 млрд.грн. або 2,9%) та зростання
курсів іноземних валют до гривні (на суму 6,0 млрд.грн. або 5,3%).
При цьому, державний борг України
збільшився на 80.934.542,04 тис.грн. (61,93%), в тому числі: державний
зовнішній борг збільшився на 34.531.012,86 тис.грн. (40,14%), державний
внутрішній борг збільшився на 46.403.529,18 тис.грн. (103,89%). [4].
Слід зазначити, що Міністерство фінансів
зіштовхнулося зі значними труднощами, які були пов’язані з неможливістю
залучення достатніх запозичень за прийнятною вартістю на внутрішньому ринку
через низький рівень його розвитку та з відсутністю доступу до світових ринків
капіталу. Через таку ситуацію було активізовано заходи щодо розвитку
внутрішнього ринку державних цінних паперів, з одного боку, та поглиблено
співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, з іншого. Перше дозволило
задовольнити частину потреб у запозиченнях за рахунок внутрішніх джерел, які,
однак, все ще залишаються достатньо дорогими, а друге відкрило можливості
залучення зовнішніх запозичень, вартість яких є нижчою порівняно з розміщенням
єврооблігацій.
Загалом за 2009 рік випущено внутрішні
державні облігації на загальну суму 62,8 млрд. грн., в тому числі 44,0
млрд.грн. для рекапіталізації банківських установ та НАК «Нафтогаз України» і
4,7 млрд.грн. для поповнення Стабілізаційного фонду.
Наприкінці 2008 року укладено угоду з МВФ
щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. дол. США для подолання
негативних наслідків фінансової кризи.
Частина коштів від траншів кредиту МВФ (в сумі 4,8 млрд.дол.США) було
спрямовано на покриття дефіциту державного бюджету. Крім того, для фінансування
дефіциту державного бюджету у 2009 році залучено 400 млн.дол.США від Світового
банку.
Незважаючи на складні часи для економіки
України, зобов’язання за державним боргом виконуються вчасно і в повному обсязі
та передбачається, що платоспроможність України в майбутньому залишатиметься на
рівні, достатньому для виконання усіх боргових зобов’язань.
Загалом до 2007 року відношення державного
боргу до ВВП постійно зменшувалося за рахунок підтримки його на відносно
стабільному рівні, з одного боку, та високих темпах економічного зростання – з
іншого. Однак, починаючи з 2008 року сума державного боргу та його відношення
до ВВП зростає у зв’язку з розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням
потреб держави у державних запозиченнях, з одного боку, та у зв’язку з пригніченням економічної активності – з
іншого.
Здійснення
внутрішніх державних запозичень наштовхується на складнощі низького рівня
розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Уряд наразі здійснює ряд
заходів з розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Починаючи з 14
травня 2009 року запроваджено ринкове ціноутворення при первинному розміщенні
внутрішніх державних облігацій: аукціони проводяться в один етап при
попередньому оголошенні обсягу коштів, який обов’язково залучається на ринку
незалежно від рівня відсоткових ставок, запропонованих учасниками аукціонів.
Крім цього, наказом Міністерства фінансів
від 10.06.09 № 757 визначено Порядок відбору та функціонування первинних
дилерів, а наказом від 21.07.09 № 918 затверджено склад комісії з відбору та
оцінки функціонування первинних дилерів і примірного договору про співпрацю на
ринку державних цінних паперів. 6 серпня поточного року Міністерством фінансів
оголошено конкурс по відбору первинних дилерів державних цінних паперів.
Узагальнюючи викладене, визначимо основні напрямки
нормалізації процесу управління державним боргом:
1. Удосконалення механізмів правового регулювання, прийняття
Верховною Радою України Закону “Про державний внутрішній і зовнішній борг
України” [3].
2. Визначення критеріїв оцінки державного боргу
України, тобто розроблення критичних показників економічної безпеки держави.
Наприклад, Світовий банк вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу
50% до ВВП. Згідно з вимогами Маастріхтської угоди, економіку країни можна
вважати здоровою, якщо поряд з іншими показниками державний борг не перевищує
60% ВВП. Радою Безпеки Російської Федерації визначено максимальний показник
поточної потреби в обслуговуванні і погашенні внутрішнього державного боргу до
податкових надходжень Зведеного бюджету на рівні не більше ніж 25% [, c.5].
3. Обов’язкове додержання оптимальної структури
боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій.
4. Розроблення показників ефективності використання
позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик. Чинне законодавство
не передбачає цільового використання позичкових ресурсів, проте вважається
доцільною більш прозора фінансова політика держави в цій сфері та визначення
положень щодо пріоритетного використання позичкових ресурсів.
1.
Василишин Р. Вплив боргової кризи на бюджетну
політику України // Вісник УАДУ. – 2006. - №2. С.79-83.
2.
Вахненко Т.П. Державний
борг України та його економічні наслідки. — К.: Альтерпресс, 2006. — 151 с.:
іл., табл.
3.
www.ukrstat.gov.ua