Экономические науки/16.Макроэкономика

к.е.н. Данилишин Володимир Іванович

Івано-Франківський інститут менеджменту

Тернопільського національного економічного університету

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ

Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Відповідно до ст. 2 Бюджетного Кодексу України державний борг – це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору [1].

Порядок формування державного боргу здійснюється шляхом здійснення зовнішніх та внутрішніх запозичень, та обслуговування вже існуючого боргу.

Відповідно за типом кредитора державний борг поділяється на:

● внутрішній – заборгованість перед кредиторами всередині держави: Національним банком України (за позиками одержаними для фінансування дефіциту бюджету, за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку, сільськогосподарських підприємств, за показниками віднесеними на державний борг); перед іншими банками; перед юридичними особами; перед іншими органами управління; інша заборгованість;

● зовнішній – заборгованість перед кредиторами за межами держави: за позиками міжнародних організацій; за позиками, наданими іноземними державами під гарантії уряду; за позиками, наданими іноземними банками; за позиками, наданими іноземними юридичними особами; інша заборгованість.

Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.

Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

За два з половиною кризових роки уряд різко збільшив зовнішній і внутрішній борг, який вже досяг рівня близько 40% від ВВП і став потенційною загрозою для економічної безпеки країни. Скорочення бюджетного дефіциту разом з очікуваним зростанням економіки можуть сповільнити подальше нарощування боргу. Однак ці заходи не вирішать проблему великих виплат в 2012-2013 роках. Необхідність розраховуватись із взятих кредитів поставить уряд перед вибором: або рефінансувати кредити, зберігаючи високий рівень держборгу, або проводити політику жорсткої бюджетної економії.

Державний борг України на 31.01.2011 року досяг абсолютного історичного максимуму - $ 54 635 млн, або близько 40% від річного ВВП країни. За розрахунками Мінфіну, безпосередньо зобов'язання уряду склали

$ 40 876 млн (у тому числі зовнішні - $ 23 114 млн). Сума гарантованого державою боргу поки в 3 рази менша - $ 13,8 млрд (зовнішній - $ 12,02 млрд). У цілому за 10 місяців держборг збільшився відразу на 32%, або $ 13,35 млрд [6].

Загрозливі темпи збільшення Україною держпозик викликали стурбованість міжнародних організацій, у тому числі МВФ. Постійне зростання урядових боргів посилює навантаження на бюджети майбутніх періодів. Рахункова палата провела моніторинг і дійшла висновку, що стрімке зростання держборгу в останні роки сформувало ризики для фінансової безпеки країни: якщо в 2009 році на боргові виплати йшло близько 20% доходів держбюджету, то в поточному році ця частка може зрости до 23%. Збільшення частки короткострокового боргу є передумовою побудови боргової піраміди.

В 2010 році Україна отримала черговий транш кредиту МВФ на

$ 1,89 млрд, поновлювану кредитну лінію російського банку ВТБ на $ 2 млрд і випустила єврооблігації на $ 2 млрд. При цьому уряд емітував облігації внутрішньої держпозики на 57,4 млрд грн, а виплатив лише на 14,8 млрд грн.

Стрімке збільшення за останні три роки рівня держборгу з 12% до 40% від ВВП поки не відштовхує інвесторів від боргових цінних паперів.

Зараз дохідність на західних ринках низька, тому інвестиції в країни, що розвиваються, такі як Україна, залишаються цікавими для інвесторів. Зростання держборгу в такій ситуації впливає на ціну запозичення, але не на саме бажання вкладати в Україні.

Бажаючи отримати більший дохід, інвестори оцінюють ризики невиконання Україною своїх зобов'язань як невисокі, особливо після стабілізації політичної ситуації в країні. Інвестора, безумовно, турбує високий рівень держборгу, однак поки цей фактор не мав значного впливу на прийняття рішень. Хоча, якщо б нинішній рівень держборгу Україна мала в 2008 році, це, безумовно, мало б негативні наслідки. Зараз покупці держпаперів враховують весь пакет статистичних даних України, на підставі якого приймаються рішення.

Збільшення зовнішніх позик України не позначилося і на рейтингу країни. Україна традиційно, яким би не був її рейтинг, розташовується в компанії країн, що мають більший рівень держборгу. Тому цей показник не є ключовим для визначення рейтингу країни, тим більше що навіть зараз за цим критерієм Україну вважають „середнячком”.

Наприклад, найбільший держборг у США і Японії - і ці економіки зростають. А економіки азійських країн, що знижували борг, зараз знаходяться у поганому стані. Можливо, тому український уряд не прагне зменшувати обсяги запозичень. Серед останніх рішень Кабміну - надання гарантій "Укравтодору" на отримання кредитів Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на 900 млн євро, і 3,5 млрд грн - від банку ВТБ. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа отримає від банку ВТБ кредит під держгарантії також на 3,5 млрд грн. "Укрзалізниця" отримає кредити від Hyundai на 240 млн євро і від ЄБРР - на $ 125 млн.

Наскільки держборг зросте, спрогнозувати неможливо. Але навіть у випадку його невеликого збільшення виплата тіла кредитів і відсотків за ними несуть загрозу в найближчі чотири роки. Без урахування нових позик в 2011 році державі потрібно повернути 53480 млн грн, а в 2012 році - 47,4 млрд грн. Пік витрат - 55210 млн грн - очікує Україну в 2013 році. Після цього суми виплати та обслуговування держборгу можуть не перевищувати 40 млрд грн.

Головний ризик зростання заборгованості полягає не в її розмірі, а в нерозумному витрачанні залучених коштів, проблема полягає в ефективності їх використання, адже борги або „проїдаються”, або використовуються на підйом виробництва. Для того щоб не перекласти цю проблему на нащадків, потрібно мати відповідну державну політику, яка у нас не сформульована. Необхідно знижувати держспоживання і податковий пресс, а ми хочемо знижувати податки, залишивши нинішній рівень держспоживання - так не буває.

Без формування стратегії використання зовнішніх позик проблеми із погашенням кредитів Україна може відчути вже в 2012 році, якщо в 2011 році нам належить в основному виплата внутрішніх боргів, які можна без проблем продовжити, а зовнішні виплати покриваються за рахунок продажу ВАТ "Укртелеком", то з 2012 року ми починаємо виплачувати кредит МВФ. Вже зараз уряду необхідно почати переговори про пролонгацію терміну кредиту, без цього кроку виплати будуть проводитися за рахунок доходів держбюджету, що зажадає економії як капітальних інвестицій, так і соціальних виплат.

Експерти не виключають ймовірності нової хвилі кризи, що перманентно проявляється в різних європейських країнах, що ускладнить для України рефінансування старих позик. У разі зростання боргу та зміни ситуації на ринках інтерес інвесторів до українських паперів в 2011 році може знизитися. Навіть нинішній рівень держборгу не здатний гарантувати низьку вартість гривневих облігацій.

Для зниження погроз, пов'язаних із подальшим зростанням держборгу, уряд повинен знижувати дефіцит держбюджету, що і є однією з ключових вимог МВФ. Бюджет на 2011 рік розраховуваний виходячи з бюджетного дефіциту на рівні 3,5% від ВВП, що на 2 відсоткових пункти нижче, ніж плановий дефіцит 2010 року. Разом із зростанням ВВП зниження бюджетного дефіциту дозволить в 2011 році стабілізувати рівень держборгу, а згодом перейти до його поступового зниження.

Незважаючи на теперішній, відносно невдалий етап функціонування системи внутрішніх позик в Україні державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення функціонування системи державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій, та зменшення їх дохідності.

Список використаних джерел та літератури:

1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2001 року №2542-III.

2. Вахтенко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки. – К.: Альтепрес. – 2008

3. Опарін В. М. та ін. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — 2-ге вид., перероб. і доп. / В. М. Опарін, В. І. Малько,

С. Я. Кондратюк, Г. Б. Коломієць. — К.: КНЕУ, 2002.

4. Приказюк Н. В. Державні запозичення: світовий досвід та особливості здійснення в Україні/Н. В. Приказюк, Т. П. Моташко // Фондовый рынок. – 2009. – № 22. – С. 26–32.

5. Юрій С. І. Управління зростанням на основі боргу і Україна /

С. І. Юрій // Журнал європейської економіки. – 2007. – № 1. – С. 6–28.

6. Офіційний сайт Міністерства фінансів України: www.minfin.gov.ua

7. Офіційний сайт Рахункової палати України: www.ac-rada.gov.ua

8. Офіційний сайт Державного казначейства України www.treasury.gov.ua