Экономические науки/1. Банки и банковская система

 

Юшковець Т.М., Толмачова О.В., викл.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Депозитна політика і її роль у забезпеченні стійкості комерційного банку

 

Актуальність. Криза вітчизняної бан­ківської системи зу­мовила жорстке протистояння між комерційними бан­ками за ресурси та напрямки їх розміщення. Щоб залучати кошти за нижчою ціною, а розміщувати за вищою, банки та інші фінансові установи вдаються до застосування різноманітних фінансових інстру­ментів та розширення видів діяльності.

Сьогодні не піддається сумніву й той факт, що основним фактором впливу на грошово-кредитному ринку є ефективна депозитна політика комерційного банку. Але ознаки та виміри такої ефективності по­требують подальшого наукового дослідження та ко­регування з огляду на макро- та мікроекономічну ситуацію в країні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значні розробки у вивченні депозитів у складі ресурсної бази сучас­них банківських інститутів здійснили     Г. Айленбергер, Р. Еллер, П. Роуз, проаналізувавши проблеми формування депозитних вкладів у структурі ресур­сної бази комерційного банку з двох позицій: уп­равління банківським капіталом та управління зо­бов'язаннями банку. Проблемам формування ефек­тивної депозитної політики комерційних банків при­свячені дослідження вітчизняних економістів, зок­рема Д. Завадської,            В. Кириленко, О. Дмітрієвої, Д. Олійника та ін. Усі вони сходяться на думці, що вивчення особливостей формування депозитної політики в умовах зроста­ючої конкуренції слід розпочинати з дослідження механізму її реалізації та ролі в забезпеченні стійкості комерційного банку.

Метою статті є визначення місця депозит­ної діяльності в сукупності операцій банку та дослі­дження її ролі в механізмі перерозподілу фінансо­вих ресурсів.

Депо­зитна політика комерційного банку характеризуєть­ся як стратегія і тактика банку при здійсненні ним діяльності по залученню ресурсів на поворотній ос­нові, а також при організації й управлінні депозит­ним процесом [1]. Під депозитною політикою у вузь­кому смислі слова розуміється стратегія й тактика банку в частині організації депозитного процесу [1]. Метою депозитної політики є залучення якомога більшого обсягу грошових ресурсів за найменшою ціною.

Залучення банківськими установами коштів на депозит здійснюється за певною відсотковою став­кою. Відсоток - це засіб стимулювання залучення депозитів (вкладів) у банк. Розмір відсоткової став­ки за депозитами переважно визначається двома основними чинниками: сумою вкладу та терміном розміщення коштів.

Ставка депозитного відсотка є відношенням суми грошових коштів, що сплачуються у вигляді відсот­ка, до суми коштів, які одержані у вигляді депозиту. Як правило, у вітчизняній банківській практиці проявляється тенденція: чим стабільніший і над­ійніший банк, тим менше він прагне встановити мак­симально високі відсоткові ставки за депозитами. І навпаки, маловідомі банки пропонують максимальні відсоткові ставки, прагнучи залучити більше вкладів.

Проявом конкуренції на ринку депозитів є праг­нення фінансово-кредитних установ залучити до себе вільні кошти юридичних і фізичних осіб на ос­нові більш високої відсоткової ставки. Вкладники при прийнятті рішення зберігати власні "кошти на депо­зитах керуються насамперед трьома основними міркуваннями: надійність банку; рівень відсоткової ставки за вкладами; якість обслуговування клієнтів.

Аналіз стану депозитної бази вітчизняних банків показує, що депозити резидентів у січні становили 425.8 млрд. грн. Темп їх приросту становив 28.6 % у річному обчисленні порівняно з 24.4 % у грудні 2010 року. Темпи приросту депозитів у національній валюті у річному обчисленні (44.2 %) суттєво перевищують темпи їх приросту в іноземній валюті (12.2 %). За строками залучення найбільші темпи зростання спостерігаються за депозитами строком від 1 до 2 років – 182.0 % (порівняно з 176.6 % у грудні 2010 року). Також суттєво зросли залишки депозитів на вимогу – (на 4.4 % до попереднього місяця та на 34.0 % у річному обчисленні) [2].

У сприятливих або стабільних макроекономічних умовах протягом тривалого періоду стабільності кур­су національної валюти, помірного рівня інфляції та бюджетного дефіциту, в умовах розвитку конкуренції, ефективної та популярної влади обсяги залучення й терміни розміщення банківських активів і пасивів зростають; операції в гривнях поступово витісня­ють і заміщують операції в іноземній валюті; дер­жавні підприємства поетапно втрачають свою част­ку на ринку кредитних ресурсів; фізичні особи ста­ють дедалі активнішими вкладниками; процентні ставки поступово знижуються.

Натомість в умовах економічної чи політичної нестабільності на ринку починають скорочуватися терміни залучення пасивів і розміщення активів; зростає популярність іноземної валюти як інструмен­ту заощадження й розрахунків; заморожуються дов­гострокові проекти, зокрема в будівництві, транс­порті, зв'язку; реальний сектор економіки відчуває дефіцит ресурсів, населення втрачає довіру до бан­ківських вкладів; у свою чергу банки зменшують обсяги кредитування фізичних осіб; зростають де­позитні ставки.

Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати сутність та особливості депозитної політики комер­ційних банків в Україні. Аналіз проблем дозволив сформулювати певні висновки:

1. При здійсненні депозитних операцій комерцій­ним банкам доцільно дотримуватися таких принципів:

-       депозитні операції організовуються таким чином, щоб сприяти отриманню банком прибутку чи створювати умови для отримання прибутку в май­бутньому;

-        у процесі організації депозитних операцій варто прагнути урізноманітнення суб'єктів депозитних опе­рацій та поєднання різних форм депозитів;

-       при здійсненні депозитних операцій слід забез­печувати взаємозв'язок та взаємоузгодженість між цими операціями та операціями з видачі позик за термінами та сумами депозитів та кредитних вкла­день;

-       має проводитися гнучка депозитна політика з метою підтримання оперативної ліквідності балансу комерційного банку;

-       організовуючи депозитні операції, банківська установа повинна прагнути того, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) коштів на депозит­них рахунках були мінімальними;

-       необхідно вжива­ти дієві заходи щодо розвитку банківських послуг та підвищення якості й культури обслуговування, що сприятимуть залученню депозитів.

2.  Визначено, що створення раціональної систе­ми депозитних рахунків та можливості акумулюван­ня залучених коштів об'єктивно обмежуються та визначаються зовнішніми факторами; рівнем економічної активності; рівнем розвитку регіону; можливістю альтернативних вкладень та ін.

3. Можливості залучення коштів різко зростають у період економічного піднесення. У період економ­ічної кризи чи застою можливості залучення тимча­сово вільних грошових коштів різко скорочуються з огляду на такі фактори: скорочується платоспро­можність як підприємств, так і населення, а очіку­вання інфляції породжують підвищений попит на споживчі товари та вкладення в реальні активи - нерухомість, коштовності, антикваріат тощо.

Література:

1.  Бартош О. М. Депозитна політика банку та основні ета­пи її формування / О. М. Бартош // Вісник Університету банк­івської справи Національного банку України. - 2008. - № 3. - С. 97-101.

2.  Грошово-кредитна політика НБУ в 2011 році [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: httр: // www.bank.gov.ua.