Юрчук Д. Д., Федінчук Б. В.

Науковий керівник: Марич М. Г.

Буковинська державна фінансова академія

Основні шляхи підвищення значимості комерційних банків в розвитку економіки України

Постановка проблеми.У перехідний період банківська система повинна вирішувати не тільки свої "внутрішні" проблеми, але і сприяти реформуванню економіки в цілому.

По-перше, вона повинна забезпечувати економічно виправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати, конкурентні відносини, приватизацію, перебудову, ціноутворення і цінових пропорцій.

По-друге, банківський сектор повинен підтримувати в досить стабільному стані грошово-кредитну систему.

По-третє, банки повинні створювати умови для відкриття економіки, забезпечуючи обслуговування міжнародного руху товарів, прямих і "портфельних" інвестицій, робочої сили, сприяти переходу до конвертованості національної валюти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як показує аналіз досліджень публікацій, останнім часом увагу даним проблемам приділяють наступні вчені, фахівці: Бодрецький М., Деревко О., Другов О., Крупка М., Олійник О. Мироненко В., Шелудько Н., Солтис Л. та інших.

Постановка завдання. Становлення національної банківської системи відбувається у вкрай складних умовах. За роки незалежності, незважаючи на всі проведені реформи, основні слабкі сторони банківської системи по суті залишилися без змін, а саме:

- брак капіталу в більшості банків: багато хто з них залишається "касами" підприємств, які їх заснували. Банки абсолютно не готові відреагувати на збільшення попиту на кредити у разі економічного піднесення, і це, найшвидше призведе до значного його уповільнення;

- навантаження на портфель кредитів за рахунок проблемних кредитів; недостатнє дотримання принципів діяльності комерційних банків.

- недостатня конкуренція в кредитній сфері;

- відсутність диверсифікації структури банків;

- недостатньо диверсифікований асортимент банківських послуг [2].

Усе наведене вище підтверджує необхідність подальшого вивчення питання реформування банківської системи України, необхідність зміцнення ресурсної бази та підвищення ролі комерційних банків як основних посередників і провідників економічної, фінансової, ресурсної політики держави.

Виклад основного матеріалу. В першу чергу в Україні потрібно розвивати довгострокове кредитування. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

- узагальнити історичні, теоретичні, економічні та правові основи довгострокового кредитування, проаналізувавши історичну практику, моделі іпотечного кредитування та проектне фінансування, зокрема і власний український досвід;

- проаналізувати результати практичних рішень найактуальніших питань довгострокового кредитування крізь призму міжнародного досвіду та вітчизняної практики кредитних відносин;

- розробити практичні рекомендації щодо проведення довгострокових кредитних операцій на загальноукраїнському рівні, використавши приклади іпотечного кредитування на житлове будівництво та проектного фінансування;

- з'ясувати й узагальнити сучасні тенденції розвитку ринку довгострокового кредитування на державному та регіональних рівнях, визначити його основні проблеми та знайти оптимальні шляхи їх вирішення.

Об'єктом дослідження сьогодні має стати процес упровадження методик довгострокового кредитування з додатковими можливостями фондування, поглибленим аналізом прибутковості і прозорими вимогами щодо забезпечення в умовах ринкової трансформації економіки України та дослідження реального рівня і фактичного співвідношення часток різних доходів при довгостроковому кредитуванні, що може дати ключ до розуміння пов'язаних із ним процесів ціноутворення. Аналіз термінів повернення кредитних вкладень сприятиме впровадженню моделей більш довгострокового кредитування з лояльнішими процентними ставками та умовами надання коштів. Урахування міжнародного досвіду державної підтримки довгострокового кредитування (наприклад, у житловому будівництві) сприятиме вирішенню вітчизняних соціальних і економічних проблем (таких як стимулювання зростання народжуваності, рівня життя, загальнодержавних економічних показників тощо). Все це, у свою чергу, спричиниться до зниження вартості довгострокових кредитів в Україні, а можливо, й приведення їх рівня у відповідність із загальносвітовим. Крім того, банки та інші кредитні установи, які першими скористаються результатами даного дослідження, зможуть раніше від інших вийти на ринок довгострокового кредитування й опанувати значну його частку.

Одним із напрямів вирішення проблем банківської системи та підвищення її ролі в розвитку економіки залишається управління значенням кредитної ставки. Для його реалізації необхідно:

- розмежувати дані щодо потоків кредитних ресурсів між фізичними та юридичними особами;

- виділити у потоці даних про кредитні ресурси, наданих фізичним особам, ті, що спрямовані на споживче кредитування;

- відслідковувати зміну обсягів кредитних потоків, які надані фізичним особам на споживчі потреби;

- корегувати у разі надмірного збільшення кредитних потоків, наданих фізичним особам на споживчі потреби, значення відповідної кредитної ставки у бік її збільшення відповідно до частки проблемних кредитів, або темпів приросту такої частки.

Ключовим пунктом у кредитній політиці вітчизняних банків є корпоративні клієнти або суб'єкти господарювання. Вивчивши основні проблеми, пов'язані з кредитуванням малого підприємництва, окреслимо деякі перспективи розвитку взаємовідносин банку і клієнта - суб'єкта малого бізнесу (СМБ).

Збільшення сум кредитів, що надаються СМБ, пов'язане з розширенням сфер та обсягів діяльності малих підприємств, а також із поширенням технології мікрокредитування на нові сегменти ринку діяльності малого бізнесу. Отже, перспективними напрямами розвитку кредитування СМБ в Україні можна вважати такі:

- вдосконалення технологій кредитування торгово-посередницьких підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності;

- розширення спектра кредитування суб'єктів малого бізнесу

- визначення пріоритетних напрямів кредитування малих підприємств.

Так як домогосподарства являються активним учасником функціонування і розвитку економіки, особлива увага в удосконаленні банківської системи має приділятися кредитуванню населення. Система довгострокового кредитування населення, що склалася в Україні, виявилася неадекватною умовам ринкової економіки. Банки України приділяють йому недостатню увагу, переважна більшість здійснює кредитування населення в незначних обсягах. Це особливо характерно для регіонів. Більша частина портфеля довгострокових кредитів, наданих фізичним особам, припадає на чотири області та м. Київ і становить 59,7 % . До цих областей належать: Одеська - 9,7%, Дніпропетровська - 8,8, Донецька - 7,4, Харківська - 5,5, на м. Київ припадає 28,3 % [5].

Створити нову систему довгострокового кредитування населення, яка б відповідала ринковим умовам, неможливо без інновацій. З цією метою значну увагу слід приділяти новим кредитним технологіям.

У цьому аспекті при кредитуванні витрат населення на створення малого підприємства необхідно кредитувати не окрему стадію процесу створення, а весь комплекс витрат, необхідний для його успішного функціонування. Банк оплачує всі передбачені договірні витрати на реалізацію проекту. Основними критеріями за такого кредитування мають бути прибутковість та термін окупності проекту. В цих умовах банк стає не просто кредитором, а безпосереднім учасником підприємницького проекту, він може впливати на хід виконання проекту та бути впевненим у тому, що створення підприємцем власної справи не зупиниться на якійсь стадії виробництва через відсутність коштів у позичальника для продовження робіт на наступній стадії або кредит буде використаний не за цільовим призначенням.

Важливим напрямком удосконалення кредитування є запровадження інновацій в іпотечному кредитуванні житла, які б враховували склад сімей, їхні доходи, вікові групи, виробничу діяльність тощо. До таких технологій слід віднести іпотечне кредитування на купівлю нового житла за умов, що погашення буде здійснюватися у тому числі й за рахунок отриманих доходів від продажу житла, яке було у користуванні позичальника. В цьому випадку купівля нового житла буде здійснюватися за рахунок трьох джерел: власних коштів позичальника, виручки від продажу житла, що було у користуванні, та кредиту банку.

Створення системи довгострокового кредитування населення нового типу передбачає також удосконалення плати за кредит, яка дала б змогу зменшити фінансовий тиск на позичальника та збільшити привабливість довгострокового кредиту для населення. У цьому аспекті доцільним буде застосування способів плати за кредит, які передбачають утримання лише процентів у перші роки використання кредиту; утримання лише процентів упродовж дії кредитного договору; виплату збільшеного процента на початку дії кредитного договору; виплату зменшеного процента на початку дії кредитного договору; плату за кредит з фіксованою процентною ставкою в перші роки дії кредитного договору. Поряд з традиційними принципами в ринкових умовах з'являється новий принцип, суть якого полягає у визначенні ефективності використання кредитних ресурсів [5].

Щоб посилити роль банківської системи у перспективному розвитку економіки України держава повинна, як на макрорівні, так і на регіональному рівні проводити активну політику щодо стимулювання інвестиційної, в тому числі кредитної діяльності банків. Серед основних напрямів державної політики щодо стимулювання інвестиційних, кредитних процесів комерційного банку найефективнішими будуть такі:

- зменшення податкового тиску на банки, особливо у сфері довгострокового кредитування реального сектору економіки, регіонів, рівень розвитку яких відстає від загальнодержавних вимог;

- сприяння капіталізації банків шляхом звільнення від оподаткування прибутку, який спрямовується на цю ціль, оскільки саме достатній обсяг власного капіталу забезпечує активну і прибуткову діяльність у сфері інвестування;

- звільнення від оподаткування частини прибутків комерційних банків або зменшення податкової ставки для банків, якщо вони спрямовують свої кошти на розвиток науки та в інноваційні проекти та на лізингові операції;

- удосконалення системи страхування інвестиційних ризиків комерційних банків для заохочення банків до надання довгострокових кредитів;

- удосконалення системи іпотечного кредитування, розвиток внутрішнього ринку іпотечних цінних паперів (заставних та іпотечних облігацій);

- створення умов для пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності для суб'єктів господарювання [1].

Висновок. Дослідивши тенденції, пріоритети та проблеми участі банківської системи у функціонуванні економіки України та регіонів, основні шляхи підвищення значимості банківської системи в перспективному розвитку економіки регіонів можна зробити висновок, що в Україні зростає потреба з боку економіки у більш ефективному розвитку та забезпечення стабільності банківської системи. Цього можна досягти, в першу чергу, запровадивши досконалі механізми: Національному банку України в найближчій перспективі доцільно ініціювати прийняття Верховною Радою Закону України "Про кредит і кредитні відносини", який би законодавчо врегулював усі кредитні взаємовідносини між кредиторами та боржниками, удосконалення оподаткування банківських операцій; розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб чи інших суб’єктів без наявності інформації про їх доходи.

Отже, банківська система України сьогодні — один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації і вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації і розвитку підприємництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бодрецький М. Проблематика довгострокового кредитування // Вісник НБУ. - 2009. - №5. – С. 32-38.

2. Деревко О. Шляхи підвищення рівня капіталізації банківського сектору // Банківська справа. - 2008. - №1 – С.76-82

3. Другов О. Необхідність та шляхи створення в Україні спеціалізованих банків // Банківська справа. - 2005. - №4. - С . 47-51.

4. Крупка М., Скаско О. Тенденції та проблеми формування ринку кредитних послуг в Україні // Вісник НБУ. - 2007. - №11. – С. 31-33.

5. Олійник О. Створення системи довгострокового кредитування населення в Україні // Банківська справа. - 2010. - № 6. – С. 81-86.

6. Шелудько Н. Роль банківської системи в стимулювання економічного зростання // Фінанси України. - 2008. - №3. - С. 120-123.