ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Науковий керівник:

к.е.н., доц. Литовченко О.Ю.

Виконала:

студентка 4 курсу,

фінансового факультету, ХНЕУ Шульга О. А.

Анотація: У статті визначено економічну сутність банківської кризи, причини її виникнення та заходи щодо її подолання. Розглянуто антикризові заходи, які використовували банки для поліпшення свого фінансового стану. Запропоновано засоби щодо подолання наслідків фінансової кризи в банках.

Аннотация: В статье определена экономическая сущность банковского кризиса, причины его возникновения и способы преодоления. Рассмотрены антикризисные меры, которые использовали банки для улучшения своего финансового состояния. Предложены мероприятия по преодолению последствий финансового кризиса в банках.

Annotation: In article the economic essence of bank crisis, the reason of its occurrence and a measure after its overcoming is defined. Antikrizisnye measures which used jars for the improvement of the financial state are considered. Facilities are offered in relation to overcoming of consequences of financial crisis in jars.

Ключові слова: банківська криза, антикризові заходи, проблемні кредити, проблемний банк.

Економічна нестабільність за останні декілька років суттєво вплинула на банківську систему, яка в результаті впливу опинилися в несприятливому фінансовому стані. Проблеми банківських криз у світовому та локальному масштабах поки не знайшли остаточного розв’язання, тому дослідження економічної сутності банківської кризи, причин її виникнення та заходів щодо її подолання є актуальною темою для наукових розробок.

Вивченню проблем запобігання банківській кризі та пошуку шляхів виходу з неї присвячені наукові праці багатьох вчених, таких як наприклад І. Бланка, В. Богомолова, А. Богомолової, І.Кованкадзе, І. Ларіонова, І.Макаренко, К. Мараховської, О.Терещенка та інших. Однак, розвитку теоретичного забезпечення антикризової діяльності банків в умовах фінансової кризи приділено недостатньо уваги. Метою статті є узагальнення теоретичних аспектів антикризової діяльності банків щодо подолання наслідків світової фінансової кризи.

З розвитком економічних відносин та переходом до ринку, загостренням конкуренції та обмеженістю джерел залучення фінансових ресурсів у банківський сектор економіки гостро виникла проблема формування антикризових заходів. В зв’язку з цим чітке визначення кризового стану банківської установи викликало багато обговорень серед багатьох вчених і науковців. До цього часу у різних джерелах трактування кризи має свої особливості, що суттєво відрізняються один від одного.

Більшість тлумачних словників визначають кризу як різкий перелом у розвитку подій, складний перехідний стан або гостре ускладнення [1, 2]. Слід також зауважити, що різні науковці трактують кризу по-своєму. Наприклад, Р. Акофф вважає кризу зміною тенденцій життєдіяльності системи, тобто порушенням її стійкості, що радикально її оновлює [3].

На думку А. Чернявського, криза – це переломний етап функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу ззовні або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування [4].

О.А. Сугоняка зауважує, що більш новим визначенням кризи є обвал цін, зменшення промислового виробництва, падіння платоспроможності клієнтів банку [5].

Аналізуючи все вищеозначене, можна констатувати, що криза – це ситуація, яка характеризується порушенням функціонування певної системи і потребує негайного втручання.

Щодо проблеми банківської кризи, то сучасні погляди знайшли своє відображення в працях В. Коваленко, Н. Богути, О. Барановського, В. Бобиль, Ж. Довгань, М. Пацери, які було оприлюднено у періодичних виданнях: «Вісник НБУ», «Актуальні проблеми економіки», «Галицькі контракти», «Соціально-економічна безпека», «Банківська справа» та ін.

Узагальнення сучасних поглядів на означену проблему дозволяє зробити висновок, що банківська криза – це невід’ємна риса ринкової економіки, яка супроводжує процес поступового розвитку суспільства. В умовах нестійкої рівноваги ринкової економіки, що розвивається, будь-які серйозні потрясіння можуть викликати загострення фінансової ситуації, що призводить до кризового стану у банківському секторі економіки.

Вивчення феномену банківських криз дозволило констатувати про необхідність більш детального розгляду її причин та шляхів її подолання різними банками.

Слід зауважити, що криза може проявлятися як у складних ситуаціях в економіці, так і в період її гармонійного розвитку. Це явище може мати стихійний характер, а може бути передбачуваним на підставі розрахунків, проведених експертами у галузі економіки. Випадки раптової появи кризи майже виключені, бо трапляються доволі рідко.

Коваленко В.В. зазначає, що саме попередження кризових явищ в економіці країни є одним з головних напрямків забезпечення її економічної безпеки [6].

На макроекономічному рівні для запобігання банківської кризи проводять діагностику стану банківської системи та визначають вірогідність виникнення такого явища. Питання в тому, яку методику слід використовувати для зазначених цілей. Свої рекомендації з цього приводу дають Міжнародний валютний фонд та Всесвітній банк [7].

У 1997 р. Міжнародний банк розрахунків запропонував своє бачення розв’язку проблеми. За його методикою, банківську кризу можна вважати такою, що відбулася, якщо у країні спостерігається хоч одне явище з нижченаведених:

проблемні активи банків складають більше 2% ВВП країни;

сума коштів, необхідних для порятунку банківської системи перевищує 2% ВВП країни;

у банківському секторі націоналізація набула масового характеру, банківські депозити заморожені, а влада запроваджує «банківські канікули»;

центральний банк гарантує виплати населенню за всіма банківськими депозитами, не забезпечуючи своїх гарантій матеріально [7].

Тепер розглянемо низку факторів, які дестабілізували банківську систему України, до таких факторів належать:

зростання дисбалансу між попитом і пропозицією на вітчизняних товарних ринках, який компенсувався за рахунок споживчого імпорту;

відсутність чітко визначених державних пріоритетів інвестиційної політики;

випередження темпів приросту заробітної плати відносно продуктивності праці;

відсутність скоординованих дій, спрямованих на врегулювання нагромадження зовнішньої заборгованості суб’єктів господарювання;

традиційно висока доларизація ключових ринків, зокрема ринку нерухомості й авто ринку;

недосконалість і неврегульованість правового поля захисту прав приватної власності [8].

Якщо аналізувати ситуацію в ретроспективі за два-три роки, можна побачити як українські банки намагалися боротися з фінансовою кризою.

Першим, що почали робити банки – це скорочувати витрати за рахунок зменшення чисельності персоналу. За різними оцінками, у жовтні-грудні 2008 р. було звільнено 7-10 тис. банківських фахівців. Це пояснювалося тим, що на утримання штату йде понад 50% усіх постійних витрат банків, при чому в першу чергу позбувалися фахівців кредитних відділів, менеджерів із впровадження нових продуктів, співробітників рекламних та піар-відділів. Найменшою ж мірою це торкнулося банківських фахівців, які займаються вибиванням боргів та оцінкою кредитних ризиків [9].

На наш погляд, зменшуючи кількість персоналу, банки скорочують і число філій та відділень, що не є доцільним антикризовим методом виходу із ситуації.

Інші банки почали переглядати бізнес-стратегії. Наприклад, Міжнародний іпотечний банк призупинив розвиток іпотечного кредитування, зробивши ставку на короткострокове споживче кредитування [9].

Однак, оскільки проблемні банки – це об’єктивна реалія, отже їх слід вчасно виявляти і лікувати. Зауважимо, що проблемним можна вважати банк, якщо спостерігається:

зменшення абсолютної величини його власних коштів (капіталу) до рівня, нижчого від розміру фактично сплаченого статутного капіталу;

наявність на аналізовану звітну дату неоплачених платіжних та інших розрахункових документів клієнтів і банку (прострочені залучені міжбанківські кредити) через відсутність коштів на коррахунку понад три дні поспіль;

недоліки в бухгалтерському обліку та звітності (завищення або заниження фінансового результату, величини капіталу тощо);

несприятливі зміни в стані чи складі учасників і керівників банку (незадовільний фінансовий стан власників банку, залучення в оборот банку капіталу сумнівного походження) [10].

Таким чином, зростання обсягів безнадійних активів, збиткова діяльність і втрата власного капіталу характеризують банк як проблемний.

Лікування банку являє собою антикризові заходи, які повинні застосовувати банки. Оскільки причини виникнення криз окремих банків та вцілому банківської системи різні, то і антикризові заходи також обираються для окремої ситуації.

Таким чином, з огляду на вищеозначене запропонуємо антикризові заходи, які забезпечать фінансову стабільність банківської системи у період подолання фінансової кризи за рахунок:

підвищення рівня капіталізації банківського сектору шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу;

вдосконалення методики розрахунку обсягів та нормативів регулятивного капіталу та нормативів ризику;

підвищення прозорості фінансових установ;

вдосконалення процедури санації, реорганізації та ліквідації банків;

розробки програми покриття бюджетного дефіциту за рахунок внутрішніх запозичень;

запровадження стимулів для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти;

підвищення конкурентоспроможності банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові;

збільшення кількості державних банків та посилення їх ролі на вітчизняному фінансово-кредитному ринку.

На наш погляд, стабільність банківської системи і, відповідно, усієї економіки України залежатимуть від того, чи будуть втілені в життя ці антикризові заходи.

Література:

1. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т. /И.В.Даль. – СПб. : Диамант, 1997. – Т.2. – 784 с.

2. Терещенко О.О. Антикризовий фінансовий менеджмент – «вимога нової економіки» / О.О.Терещенко // Ринок цінних паперів: Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2004. – № 9. – С. 25 – 33.

3. Акофф Р.Л. Планирование будущего корпорации / Р.Л. Акофф. – М. : Прогресс, 1985. – 265 с.

4. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством / А.Д.Чернявський : Навч. посібник. – МАУП, 2006. – 194 с.

5. Сугоняка О.А. Універсальний характер кризи в Україні / О.А.Сугоняка // Вісник НБУ. – 2009. – №5. – С. 3 – 11.

6. Коваленко В.В. Методичні підходи до діагностики і моніторингу фінансової стійкості банківської системи / В.В. Коваленко // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №11. – С. 193 – 200.

7. Кованкадзе И.К. Роль денежно-кредитной политики в преодолении последствий банковских кризисов / И.К. Кованкадзе // Деньги и кредит. – 2003. – № 2. – С. 45 – 48.

8. Міщенко В.Р. Відновлення фінансової стійкості банківської системи України: антикризові заходи (круглий стіл) / В.Р. Міщенко // Вісник НБУ. – 2009. – № 5. – С. 3 – 11.

9. Богута Н.В. Банки оптимізують витрати за рахунок скорочення персоналу / Н.В. Богута // Галицькі контракти. – 2009. – № 2. – С. 20 – 21.

10. Барановський О.І. Проблемні банки: виявлення й лікування / О.І.Барановський // Вісник НБУ. – 2009. – № 11 – С. 18 – 31.

11. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. – Навч. видання: В 2т. – К. : Ника-Центр; Эльга, 2001. – Т. 1. – 592 с.

12. Бобиль В.І. Механізм стабілізації банківської системи України в період фінансової кризи / В.І. Бобиль // Банківська справа. – 2009. - № 5. – С. 25 – 32.

13. Богомолов В.А. Антикризисное регулирование экономики. Теория и практика / В.А. Богомолов. – Учеб. пособие. – М. : ЮНИТИ ДАНА, 2006. – 271 с.

14. Коваленко В.В. Банківська криза та інструменти антикризового управління / В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва, О.В. Крухмаль // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 2. – С. 144 – 150.

15. Ларионов И.К. Антикризисное управление / И.К. Ларионов. – М. : Дашков и К, 2004. – 292с.

16. Макаренко І.О. Проблеми антикризового управління промисловим підприємством / І.О. Макаренко // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 6. – С. 126 – 130.

17. Мараховська К.А. Основи концепції антикризового керування підприємствами в Україні / К.А. Мараховська // Фінансова консультація. – 2001. – № 15. – С. 37 – 40.