Економіка
1/ Банки і банківська система
УДК 386. 71 (47)
Гевко І.О., науковий керівник: Настенко М.М.
Вінницький національний аграрний університет, Україна
БАНКІВСЬКИЙ
СЕКТОР УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Анотація.
Аналізуються основні тенденції і проблеми розвитку банківської системи України
в умовах глобалізації. Обґрунтовано необхідність підвищення її
конкурентоспроможності.
Annotation. Basic tendencies and problems of development
of the banking system of Ukraine are analysed in the conditions of
glo-balizacii. Grounded necessity of increase of its competitiveness.
Ключові слова: банківська система, глобалізація фінансових ринків,
рівень капіталізації, конкурентоспроможність банківської системи.
Постановка
проблеми. Розвиток банківської системи як головного
складника фінансового сектора покликаний прискорити трансформацію суспільства
загалом і розвиток бізнесів зокрема, оскільки значний вплив банків на
українське середовище є очевидним.
Розвинута
банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки,
тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету.
Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію
економіки в цілому. Крім
того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу
роль у стабілізації економіки країни.
Нині
у банківському секторі України зареєстровано 215 комерційних банків, з яких 186
мали ліцензії на здійснення банківських операцій, та банківська система
нараховувала близько 2500 їхніх філій (без 10880 філій Ощадбанку). З цих банків 36 – з
участю іноземного капіталу, а 12 із них – зі
стовідсотковою участю іноземного капіталу [4].
Банківська система України
сьогодні вважається одним із найрозвинутіших елементів господарського механізму країни, оскільки її реформування було розпочато раніше за
інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні
завдань переходу до ринку. Нинішні показники діяльності у банківському секторі
країни значно кращі за ті, які спостерігалися у минулі роки.
Сьогодні
спостерігається зростання ділової активності населення, продовжує розвиватись
випуск та інфраструктура кредитних карток, впроваджуються нові продукти,
різноманітні форми депозитів, Інтернет-банкінг та ін. Здійснюється широкий спектр кредитних, гарантійних,
розрахункових, документарних і депозитарних операцій, посилюється міжбанківська
конкуренція за види та обсяги надання приватному сектору послуг, банківських
продуктів, підвищується їх якість [3].
Проте, незважаючи на усі позитивні
зрушення, банківський сектор України залишається на сьогодні недосконалим і не
відповідає вимогам реальної конкурентноздатності економіки. За загальними
результатами діяльності він є збитковим і містить численні проблеми, викликані
як кризовими явищами економіки, так і грошово-кредитною політикою Національного
банку України, діями влади і внутрішньобанківськими факторами.
Мета статті. Детальний аналіз проблем та перспектив розвитку
національної банківської системи в аспекті глобалізаційних процесів на
фінансових ринках та визначення шляхів забезпечення її стабільного розвитку в
сучасних умовах.
Аналіз
останніх публікацій.
Проблеми банківської системи України в умовах євроінтеграційних та
глобалізаційних процесів на сучасному етапі її розвитку є предметом активних
наукових досліджень. Базові теоретичні основи транснаціоналізації
банківського капіталу в умовах глобалізації були закладені зарубіжними
вченими: М. Беретом, Й. Гідді, М. Леві, М. Поттером тощо.
Серед
найвагоміших здобутків українських учених із цих проблем слід відзначити праці
О. Барановського [1], В. Міщенка [4], О. Дзюблюка [3], Т. Смовженко, С.
Тігіпка, Ю. Уманціва та ін. Проте питання впливу глобалізаційних процесів на
вітчизняну банківську систему, їх наслідків та загроз для стабільності,
фінансової стійкості та надійності українських банків залишаються ще недостатньо
дослідженими.
Виклад основного матеріалу. Банківська система України ще не
може конкурувати з банківськими системами багатьох постсоціалістичних
європейських країн, не кажучи вже про розвинені країни Західної Європи, за
більшістю показників, що характеризують її потужність.
Зокрема,
відношення активів банківської системи до ВВП в Україні становить близько 50 %,
тоді як у Великобританії, а також Франції та країнах єврозони цей показник
коливається у межах від 240 до 340 %. Слід зазначити, що, за даними
Національного банку балансовий капітал українських банків на 1 січня 2009 року становив 25 млрд. 689,7
млн. грн.
Однак
останніми роками банківський сектор України за основними кількісними
показниками діяльності розвивався досить динамічно – у 2009 році активи зросли більш як на 50 %.
2010 року ця тенденція триває: за січень – листопад банки збільшили обсяги
кредитних вкладень на 64,6 % - до 403,7 млрд.грн., при цьому обсяги кредитів
юридичним особам зросли на 55 % - до 258,3 млрд. грн, фізичним особам – на 85,1
% - до 145,4 млрд. грн.
Разом з тим,
з одного боку, незважаючи на стрімкі темпи зростання, досягнуті значення таких
показників, як питома вага у ВВП балансового капіталу, загальних активів
банків та кредитів, залишаються нижчими, ніж в економічно розвинутих країнах.
Станом на 2010 рік іноземний
капітал в Україні представлений 20 країнами, серед яких найбільшу частку в
загальній сумі іноземного капіталу становить капітал Австрії (28,4%), Франції
(15,6%), Кіпру (10,7%), Росії (9,2%), Нідерландів (8,4%), Угорщини (7,1%),
Польщі (6,0%).
Слід зазначити, що
залежність банківського сектору від зовнішніх джерел робить його більш вразливим
від криз на світових ринках капіталу. Справді, світова криза, викликана
дефолтами за іпотекою у США, призвела до дефіциту в Україні саме «довгих»
ресурсів для довгострокового кредитування як населення (іпотека), так і
компаній (проектне фінансування).
Виходом із цієї ситуації могло б стати більш активне залучення
ресурсів усередині країни (передусім підприємницького сектору). Але з посиленням в Україні інфляційних процесів, складається
протилежна тенденція – відплив значних засобів із поточних та депозитних
рахунків юридичних осіб. Так, лише за червень 2009 року їх обсяг скоротився на 4% (з 90,5 млрд грн до 86,9 млрд
грн) [1]. Це пов’язано з тим, що внаслідок гострого дефіциту гривні та
підвищення ставок на кредити компанії все більше змушені використовувати власні засоби для
фінансування бізнесу.
Низький рівень капіталізації також може стати чинником подальшого зростання
кредитних ставок, оскільки банки з недостатнім капіталом змушені будуть
забезпечувати прибутковість своїх операцій за рахунок збільшення процентної
маржі. Крім того, низька капіталізація вітчизняних банків робить їх менш конкурентоспроможними
порівняно з іноземними, капітал яких іноді в десятки разів більший, що
особливо небезпечно у зв’язку із вступом України до СОТ.
Слід зазначити, що підвищення рівня капіталізації банківської системи
України неможливо здійснити без відповідних заходів НБУ, зокрема щодо підвищення
розміру мінімального статутного капіталу, а також здійснення більш жорсткої
політики відносно регулювання значень економічних нормативів діяльності
комерційного банку[2].
Наведені факти
дозволяють зробити висновок про те, що в Україні необхідно вдосконалювати
розвиток банківської інфраструктури. Як відмічають науковці Т. Смовженко і О.
Другов, досвід і статистика свідчать: чим краще розвинута банківська система в
регіоні, тим інтенсивніше там
розвивається підприємництво. Відповідно стимулюються й економічні процеси, що
в подальшому зумовлює
по ліпшення
рівня життя населення. Доказом цього є розвинуті країни Західної Європи.
Загальною особливістю
реструктуризації банківських систем Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії було
створення регіональних банків для
вирішення певних проблем. У
різних країнах воно мало спільну мету – соціально-економічний
розвиток регіонів, а відповідно і держави в цілому. На нашу думку, слід
розробити програми розвитку банківської системи кожного регіону,
враховуючи при цьому можливості регіональних банків та діяльність на їх
території підрозділів потужних банків країни [3].
Для
кожної області України необхідно
застосовувати індивідуальний
підхід, виходячи з особливостей стану регіональної економіки та регіональної
банківської системи. Вказані
завдання необхідно розглядати не
тільки на державному, але і на місцевому рівнях.
Висновки. Отже, на основі здійсненого
аналізу можна зробити висновки, що незважаючи на позитивну динаміку, рівень
розвитку вітчизняного банківського сектору
залишається, за європейськими мірками, відносно низьким. Низька
кредитоспроможність переважної частини підприємств-позичальників та домогосподарств,
низька капіталізація банків спричинюють надзвичайно високу ризикованість
банківської діяльності, ускладнюють підтримку їх ліквідності.
Усе це послаблює посередницьку роль і
трансформаційну функцію банків і банківської системи в цілому. Основними напрямами структуризації банківської системи
мають стати:
-
стимулювання
створення місцевих, регіональних та кооперативних
банків;
-
створення
та розвиток банків для малого та середнього бізнесу;
-
примусова
реорганізація банків, що втратили значну частину капіталу
через
ризикові активи, що не були повернуті своєчасно.
Для розв'язання наведених
проблем необхідно здійснити такі заходи:
-
розширити мережу
комерційних банків в інших регіонах країни;
звузити процентну маржу комерційних банків;
-
Кабінет Міністрів повинен здійснювати фінансово-економічну політику,
спрямовану на підвищення ефективності державних підприємств;
удосконалити податкову систему країни;
-
швидкими темпами проводити
реорганізацію, об'єднання або ліквідацію проблемних банків;
-
розвинути мережу різноманітних навчальних
закладів, центрів підготовки та перепідготовки фахівців для роботи у
банківських установах;
- збільшити
кількість та підвищити якість банківських послуг на основі використання
сучасних технологій і обладнання;
- впроваджувати
нові банківські продукти;
- розвивати
кредитування малого бізнесу;
- розвивати
взаємовідносини банків з клієнтами.
Зазначені вище новації дають змогу
підвищити фінансову стабільність
і стійкість банківської системи України, що в свою чергу
вплине на забезпечення економічної стабільності держави.
Список використаної
літератури:
1. Барановський А. Недокапитализированая экономика // Зеркало недели.
– 2009. – № 14. – С. 3–6.
2. Верников А. Іноземні банки // Світова
економіка і міжнародні відносини. – 2009. – № 8. – С. 97–107.
3. Дзюблюк О. Проблеми підвищення рівня
капіталізації банків в Україні в період ринкової трансформації економіки //
Вісник Тернопільського економічного університету. – 2007. – Вип. 2. – С. 7–19.
4.Міщенко В. Іноземний капітал у банківській
системі Центральної та Східної Європи / В. Міщенко, Р. Набок // Вісник НБУ. –
2010. – № 5. – С. 3–15.