Єсипенко О.С., науковий керівник: к.е.н. Юрін Є.Г.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Теоретичні аспекти формування стратегії управління пасивами комерційного банку

Вступ. Зміцнення ресурсної бази комерційних банків є однією з головних передумов подолання кризи української економіки, оскільки від цього великою мірою залежить розв’язання проблеми підвищення інвестиційної активності. Удосконалення діяльності комерційних банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв’язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми і напрямки використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів. Особливу увагу заслуговує стратегія управління пасивами комерційного банку, яка полягає у становленні контролю над джерелами ресурсів установи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок до вивчення проблем формування стратегії управління пасивами комерційного банку внесли: Т.Я. Андрейків, О.Д. Вовчак, І.Л. Гусєва, О.А. Кириченко, В.І. Міщенко та інші [1-3]

Мета роботи. Метою є розкриття теоретичних аспектів формування стратегії управління пасивами комерційного банку.

Виклад основного матеріалу. Стратегія управління пасивами набула розвитку в міжнародній банківській справі протягом 60 – 70-х років нашого століття. У цей період банки зіткнулися зі швидким ростом відсоткових ставок та інтенсивною конкуренцією у сфері залучення коштів. Банкіри почали приділяти значну увагу пошукам нових джерел фінансування, а також контролю за структурою та вартістю депозитних і недепозитних зобов’язань, що дало поштовх до формування стратегії управління банком через управління пасивами. Мова йшла, про встановлення контролю над джерелами коштів банку за аналогією до контролю над активами. З цією метою банки почали реструктуризувати пасиви в напрямку мінімізації витрат за залученими коштами, що дало змогу збільшити прибуток і капітал. Вибір оптимальних співвідношень між розмірами різних видів депозитних джерел та капіталом, які забезпечували бажаний рівень стабільності фондів, дозволяв банкам надавати довгострокові кредити, які є високодохідними, але більш ризиковими і потребують довгострокових інвестицій. Для забезпечення бажаного обсягу, структури та рівня витрат за пасивами банки застосовували як цінові, так і нецінові методи управління залученими коштами.

Головним недоліком стратегії управління пасивами є те, що здебільшого вона застосовується за принципом “чим більше, тим краще”, причому кошти залучаються без урахування ефективних напрямків їх розміщення. У період економічних підйомів, коли попит на кредитні ресурси зростає, такий підхід може бути виправданим і корисним. Але під час спадів, коли попит на кредити обмежений, незбалансований підхід до управління активами і пасивами банку може призвести до значного скорочення прибутків і навіть завдати збитків. Перевагою такого підходу є можливість збільшити прибутки банківських установ, контролюючи операційні витрати та точно прогнозуючи потреби банку в ліквідних засобах.

В Україні широко застосовується стратегія управління банками через пасиви, насамперед регулюванням рівня депозитної ставки, який відбиває потреби банку в ресурсах. За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає у пошуку реальних шляхів отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників та підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до управління пасивами комерційного банку.

В усьому світі рівень ефективності управління пасивами розглядається, як один із найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності та прибутковості діяльності комерційного банку. В умовах жорстокої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно вдосконалювати системи та форми управління пасивами комерційного банку, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкретному середовищі або принаймні нормальні умови розвитку організації [1, с. 437].

Діяльність щодо управління пасивами комерційного банку належить до стратегічних планів банку. При цьому визначають довгострокові завдання, шляхи розвитку банку, а також комплекс заходів щодо їх реалізації.

Завдання визначають вихідні підходи до розвитку банку. Як комерційна структура банк повинен орієнтуватися на таку діяльність, яка приносить йому прибуток. А величина прибутку залежить від обсягу та структури пасивів, обсягу прибутків та витрат, ефективності діяльності банку. Завдання банку щодо управління пасивами, зазвичай, пов’язують також із стабільною базою доходів, а це передбачає акцент на розвиток традиційних послуг банку, на довгострокове та комплексне обслуговування клієнтів.

Надійність банку є глибинною якісною характеристикою його діяльності, що формується протягом усього періоду функціонування. Критеріями надійності є достатній обсяг власного капіталу, ліквідність, прибутковість і якість управління банком, тобто ефективне управління пасивами банку. Завдання щодо досягнення надійності банку передбачають урахування всіх факторів, що забезпечують дотримання вказаних критеріїв.

Поряд з економічними завданнями, що стоять перед управлінням банку, важливе значення має місце певного банку в розв’язанні загальногосподарських завдань. Управління пасивами комерційного банку та його результати мають відповідати певним вимогам. Ці вимоги накладають відбиток на саме управління і повинні обов’язково виконуватись на кожному етапі [1, с. 438].

Необхідність ефективного управління пасивами для комерційних банків у сучасних умовах визначається: зростаючою конкуренцією на місцевих і світових ринках; виникненням нових складних продуктів; значними змінами в структурі притягнутих ресурсів; економічною нестабільністю народного господарства; необхідністю координувати діяльність банку по всіх її напрямках; зростаючим дерегулюванням діяльності банків з боку центральних банків; високим рівнем вимог до банків користувачами; високим рівнем вимог до банків користувачами; управління пасивами забезпечує досягнення оптимальної структури пасивів, що забезпечують мінімізацію витрат по залученню джерел фінансування.

Метою управління пасивами є запобігання або виправлення дисбалансу й захист від ризиків банківської діяльності шляхом аналізу наслідків генеральної стратегії банку за структурою балансу і його рентабельності. Управління пасивами вимагає наявності точної й достатньої інформації, як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

При розробці стратегії управління пасивами комерційного банку з метою підтримки ліквідності менеджери повинні заздалегідь передбачати можливі ситуації розвитку зовнішнього середовища й виробити більш-менш тверді критерії створення резервів ліквідності і їхніх окремих складових. Крім того, стратегія управління пасивами повинна передбачати свідому зміну пасивів і його основних співвідношень убік формування більш стабільної структури банківських операцій. [2, с. 13]

Висновки. Процесу управління пасивами передує упорядкування стратегічного плану, в якому визначаються основні сектори фінансового ринку, де буде працювати банк, а також основні показники його діяльності у плановому періоді. Стратегія банку визначається його акціонерами. На її основі будується фінансова модель банку, тобто оптимальний для досягнення стратегічних цілей плановий баланс, який затверджується Правлінням банку.

Література:

1. Вовчак О.Д. Кредит і банківська справа: Підручник. / О.Д. Вовчак, Т.Я. Андрейків – К. : Знання, 2010. – 564с.

2. Гусєва И.Л. Работа с проблемной задолженностью в банке / И.Л. Гусєва// Банковское кредитование. – 2008. – №6. – С.13-14.

3. Міщенко В.І. Банківський менеджмент / В.І. Міщенко, О.А. Кириченко– М.: «Знання», 2005 - 831с.