Куніцина Т.П., науковий керівник к.е.н. Юрін Є.Г.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Проблеми фінансового планування діяльності банківських установ

Постановка проблеми. Фінансове планування на рівні банківської системи - це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів банківських установ. У ринковій економіці вдосконалення фінансового планування на мікрорівні відбувається безперервно, воно в умовах ринкової економіки має якісно більш суттєве значення для підприємств у порівнянні з директивно-плановою економікою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок до вивчення проблем фінансового планування в діяльності банківських установ внесли Гіленко І., Кириченко О., Кузьмін В.В., Сюркало Б.І., Школьник І.О., Ятченко А. та інші.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні та розкритті основних проблем фінансового планування діяльності банківських установ на сучасному етапі розвитку.

Виклад основного матеріалу. Найважливішою проблемою в цій області є реальність формованих фінансових планів. Реальне й ефективне управління банком можливе лише при наявності обґрунтованого плану на досить тривалий проміжок часу. Нереальність планів викликається, як правило, необґрунтованими плановими даними по реалізації банківських продуктів, плановій частці коштів у розрахунках, заниженими строками погашення заборгованості, роздутими потребами у фінансуванні (витрати підрозділів на технічне обслуговування, капітальний ремонт, за загальногосподарські витрати тощо).

Як результат, сформовані плани не є реальним інструментом управління, що здійснюється як і раніше – шляхом суб’єктивного розподілу. Однією з ключових причин цього факту є функціональна роз'єднаність підрозділів, що беруть участь у складанні фінансових планів.

Другою найважливішою проблемою є оперативність складання планів. Навіть добре пророблений план стає непотрібним, якщо спізнюється до заданого часу. Так місячний план, затверджуваний до кінця другого тижня, із самого початку викликає сумнів у своїй практичній користі.

Причини низької оперативності на наш погляд, полягають у наступному: відсутність чіткої системи підготовки й передачі планової інформації з відділу у відділ, необхідність довгих процедур ітераційного узгодження планів, недостатня кількість і недостовірність інформації. Дуже часто, процедури формування фінансового плану будуються на незадокументованих взаєминах між відділами, телефонних дзвінках, нестандартних документах тощо.

Ці дві проблеми, як правило, формують третю – не прозорість планів для керівництва. Це наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів.

Відсутність послідовності операцій, яка проходить через всі відділи, що має своєю метою, задоволення потреб керівництва в інструменті управління - фінансовому плані, приводить до відриву довгострокових фінансових планів (наприклад, на 5 років) від короткострокових (місяць, тиждень). Короткострокові плани формуються за своїми законами, і мають на меті розподіл коштів по напрямках і проектах, керівники яких зуміли вибити ресурси з генерального керівника і його заступників. Звичайно, зараз зустрічаються установи, де ця проблема в значній мірі вирішена, але для більшості з них вона продовжує залишатися актуальною.

Відзначимо ще дві проблеми – реалізація планів і їхня комплексність. Під реалізацією планів розуміється їх виконуваність з погляду забезпечення необхідними фінансовими й матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів. Практика роботи вітчизняних банківських установ показує, що дуже часто приймаються до виконання фінансові плани з дефіцитом до 30-60%, що підвищує ймовірність невиконання планів. Комплексність планів означає, що крім плану по доходах і видатках, необхідно комплексно розглядати реальні плани по прибуткам і збиткам, зміні заборгованостей, плановий баланс. Всі ці плани повинні формуватися у вигляді, зручному для керівників. Крім того, доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових показників (прибуток, процентна маржа тощо), тобто погляд на фінансовий стан банківської установи повинен бути комплексним, щоб забезпечити виконання планових показників відповідно до можливостей банку при проведенні СВОТ аналізу.

Додатково слід зазначити, що для більшості українських банків основними параметрами при складанні річного плану є доходи від реалізації банківських продуктів, собівартість і прибуток. Звичайно, це ключові показники діяльності будь-якої банківської установи. Однак, у той же час, не приділяється достатньої уваги й в основному, не аналізуються такі показники, як: рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темп економічного росту компанії, фінансова потужність банківської установи, ризики діяльності, доходність клієнтів банку тощо. Дуже часто, в комерційних банках не формується плановий баланс і не аналізується його структура, не прогнозується динаміка зміни фінансової стабільності й ліквідності, не проводяться стрес-тести в ході планування фінансової діяльності. Відсутність такого аналізу на етапі довгострокового планування істотно знижує його ефективність, як інструмента управління банківською установою.

Фінансовий план тільки тоді буде реальним інструментом управління банківською установою, коли його виконання можна оперативно контролювати. Для цього потрібна фактична інформація. В цьому випадку необхідно звернутися до проблем фінансового обліку, які притаманні українським банкам.

Ключовими проблемами в області фінансового планування є низька вірогідність і оперативність одержуваних даних: кожний фінансовий директор або головний бухгалтер бажає мати оперативну інформацію стосовно собівартості й прибутку, але та інформація, що подається на сьогоднішній день, їх не задовольняє.

Ці проблеми обумовлені різними причинами: це й недостатня оперативність отримання первинних облікових документів, територіальна віддаленість банківських підрозділів, проблеми зі зв'язком, невідповідність системи аналітичного обліку завданням управління (особливо це стосується форм фінансової звітності), недостатність людських і матеріальних ресурсів тощо.

Як показує дослідження, проблема автоматизації сама по собі виявляється не такою значною, як прийнято вважати. Оскільки основні проблеми знаходяться в галузі розробки концепції системи управлінського обліку, її адекватного сприйняття всіма зацікавленими особами в банківській установі. На другому місці – наявність формалізованих процесів обліку. В цьому випадку слід зазначити, що найбільш проробленими є процеси бухгалтерського обліку. Процеси оперативного фінансового обліку не регламентуються державою, і розробка системи фінансового планування і обліку цілком покладена на банківську установу. Часто при цьому виникає проблема невідповідності облікових процедур і регістрів оперативного й бухгалтерського обліку.

Більшість із причин такого стану справ в області фінансового планування й контролю, управлінського обліку укладаються в недоліках традиційної функціональної організації. До цих недоліків відносяться: відсутність орієнтації на кінцевий результат, втрати інформації і її перекручування при передачі, надмірна тривалість процедур узгодження рішень, дублювання функцій, розмивання відповідальності та ін. Звичайно, у функціональної структури управління є й свої переваги, але світовий досвід останніх десятиліть показує, що розроблювальні стандарти комплексного планування й управління банком стають усе більше орієнтованими на процеси. Кінцевою метою є синхронізація діяльності банківської установи з потребами споживача, що забезпечує конкурентоспроможність банку. Для підвищення ефективності діяльності, посилення клієнтської орієнтації банківської установи необхідно використовувати нові стандарти управління, зокрема нові технології щодо організації управлінської діяльності.

Економічний ефект від впровадження подібної системи проявляється по наступних напрямках: збільшення обсягу збуту банківських продуктів (25-30%), скорочення витрат (15-25%), збільшення ресурсів (2-5 разів), скорочення витрат на залучення ресурсів внаслідок виникнення ефекту масштабу (10-20%), раціональні витрати коштів на технічне переозброєння. Одним з найважливіших результатів проекту по впровадженню системи фінансового планування й управлінського обліку є збільшення управлінського прибутку, як наслідок прийняття якісних та ефективних управлінських рішень. Якість і ефективність рішень визначаються вірогідністю й оперативністю інформації, яку керівники одержують із системи обліку.

Висновки. Все це обумовлює дослідження додаткових питань щодо особливостей організації ефективного фінансового планування в системі технологій управління фінансами банківських установ.

Література:

1. Кириченко О. Банківський менеджмент. Навч. посіб. / Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. – К.: Основа, 2009. – 671с.

2. Кузьмін В.В. Банківський менеджмент: навч. посіб. / В.В. Кузьмін. – Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. — 300 с.

3. Сюркало Б.І. Удосконалення організації фінансового планування в банках / Сюркало Б.І., Школьник І.О. / Збірник наукових праць „Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” Випуск 22. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС, 2007.– С. 353-359.