Шарко Т.М.

Савенко О.О.

Вінницький національний аграрний університет

ВЛАСНИЙ ТА РЕГУЛЯТИВНИЙ КАПІТАЛ БАНКУ

Одним із фундаментальних чинників забезпечення надійності, безпечності та конкурентоспроможності банку на ринку є власний капітал, достатній розмір якого сприяє стабільному функціонуванню банку та зниженню ризиків. У сучасній банківській практиці вирізняють кілька видів власного капіталу, серед яких для потреб управління банком використовують регулятивний капітал, обсяг і рівень достатності котрого – найважливіші нормативи банківської діяльності.

Проблемам формування та визначення достатності власного капіталу банку присвячені праці українських вчених, зокрема: М. Алексеєнка, З. Васильченко, О. Васюренка, А. Вожжова, О. Дзюблюка, А. Мороза, Л. Примостки, М. Савлука, В. Стельмаха, О. Сугоняка та ін. Серед зарубіжних і ро-сійських вчених, які вивчали цю проблематику, варто виокремити праці В. Колеснікова, Л. Кроливецької, Дж. Ф. Сінкі, П. Роуза, Ф. Мишкіна, Т. Коха.

Капітал банку (capital bank) – сума власних коштів банку, що становить фінансову основу його діяльності та джерело ресурсів. Достатня кількість власних коштів банку сприяє його стабільному функціонуванню та є «страховкою» від різноманітних ризиків, пов’язаних із банківською діяльністю. Від того, наскільки банки приділятимуть увагу формуванню банківського капіталу, залежатиме їх спроможність активно здійснювати банківські операції та надавати послуги, а також фінансова стійкість банківської системи, її місце і роль у процесах економічних перетворень і подальшого розвитку економіки країни на ринкових засадах, інтеграція банківської системи України у світову спільноту.

Власний капітал допомагає банку виконувати такі функції:

- забезпечувати довіру до банків у суспільстві та впевненість у стабільності окремих банків та банківської системи взагалі;

- забезпечувати необхідні обсяги банківських операцій різних типів;

- захищати від можливих збитків;

- рівномірно розподіляти ризик банківської діяльності між усіма сторонами, залучати до неї (банки, клієнти, позичальники, інвестори);

- задовольняти попит та кредити в тій спільноті, яку обслуговує банк. [3]

Крім поняття власного капіталу банку існує визначення регулятивного капіталу, який згідно Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, яка затверджена Постановою Правління Національного банку № 368 від 28.08.2001 р. є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку можна записати як суму основного та додаткового капіталу за мінусом сум. Детальніше про ці складові розглянемо далі.

До складу основного капіталу включають:

- фактично сплачений зареєстрований статутний фонд;

- розкриті резерви (дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного фонду), емісійні різниці, резервні фонди;

- зменшується на суму недосформованих резервів під можливі збитки за операціями, нематеріальні активи за мінусом суми зносу, капітальних вкладень у нематеріальні активи, збитків минулих років і збитків поточного року.

До складу додаткового капіталу входять:

- резерви під стандартну заборгованість інших банків;

- резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями;

- результат переоцінки основних засобів;

- субординований борг;

- нерозподілений прибуток минулих років;

- прибуток звітного року, що очікує затвердження.

До суми входять такі складові:

- сума балансової вартості акцій та інших цінних паперів у торговому портфелі банку, в портфелі банку на продаж;

- сума вкладень у капітал асоційованих і дочірніх установ;

- сума балансової вартості акцій власної емісії, взятих у забезпечення наданих банком кредитів;

- сума коштів вкладених в інші банки на умовах субординованого боргу;

- перевищення загальної суми операцій щодо одного інсайдера над встановленим нормативом. [1]

Власне кажучи, регулятивний капітал є сукупністю різноманітних балансових статей, що характеризують ризики банківської діяльності та можуть призвести до втративласного капіталу. Тому розрахована величина регулятивного капіталу банку дає реальну оцінку розміру власного капіталу, орієнтовану на можливі втрати за ризиковими операціями банку. Саме це й зумовило використання регулятивного капіталу банками для розрахунку економічних нормативів, показників ефективності діяльності, оцінювання стабільності та надійності, а також центральним банком з метою контролю за дотриманням встановлених нормативів.

На сьогодні можна констатувати, що однозначного трактування та розрахунку показника достатності регулятивного капіталу банку нема. Визначення обсягу власного капіталу, необхідного банку, залишається одним із найсуперечливіших питань у теорії банківської справи.

Література

1. Тиркало Р. М., Трачук Н. А. Регулятивний капітал банків: сутність, порядок визначення та проблеми достатності // Корпоративні фінанси. – 4 (17) 2009р.

2. Мазур О. А. Облік власного та регулятивного капіталу банку // Вісник НБУ. - №5 2009р.

3. Антипенко Є.Ю., Концур О.С., Доненко І.В. Актуальні питання стимулювання та планування нарощування власного капіталу. – 2010р.