Солдатова Ю. Г., Толмачова О. В.

Донецький національний університет економіки й торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ВАЛЮТНІ РИЗИКИ ТА ЇХ РОЛЬ В ДІЯЛЬНОСТІ БАНКОВСЬКОЇ СИСТЕМИ

У кожної країни є свої гроші. Вони служать засобом обміну або засобом платежу, одиницею рахунку, засобом збереження вартості, а також використовуються як захід відкладених платежів. Причому не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку в якості національної валюти. Але ж національних валют стільки ж, скільки й суверенних держав. Отже, існує така ж кількість відособлених структур процентних ставок і державних податкових політик.

Для того щоб у процесі зовнішньоекономічної діяльності її суб'єкт міг себе забезпечити, необхідно вчасно спрогнозувати ймовірність валютних ризиків, установити розміри ризиків і прийняти на цій основі єдино вірний розв'язок про те, чи укладати міжнародний контракт і на яких умовах це буде відбуватися.

Метою нашої роботи є вивчення природи валютного ризику, причини його виникнення, хто підданий ризику. Завданнями для нас було виявлення способів керування валютними ризиками, а так само розібрати проблеми керування валютних ризиків.

Ми знаємо, що ризик - це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, у тому числі банку невизначеність, що відображає, її результату й можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху. Ризик виражається ймовірністю одержання таких небажаних результатів, як втрати прибутки й виникнення збитків у слідстві неплатежів по виданих кредитах, скорочення ресурсної бази, здійснення виплат по забалансових операціях та інше. Але в теж час, чим нижче рівень ризику, тем нижче ймовірність дістати високий прибуток. Тому, з одного боку, будь-який виробник намагається звести до мінімуму ступінь ризику і їх декількох альтернативних розв'язків завжди вибирає те, при якому рівень ризику мінімальний, з іншого боку, необхідно вибирати оптимальне співвідношення рівня ризику й ступені ділової активності, прибутковості. Цією проблемою займалися такі відомі українські вчені, як О. Філіпенко, О. Мальчинський, А. Анікін [2].

Валютні ризики є частина комерційних ризиків, яким піддані учасники міжнародних економічних відносин. Слід підкреслити, що валютні ризики – небезпека валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іноземної валюти стосовно національної валюти при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій на фондових і товарних біржах при наявності відкритої валютної позиції. Вимір і ідентифікація ризику на сьогоднішній день є тільки першим кроком керування ризиками й контролю над ними в банківському секторі. Також проблемою ризиків займалися відомі американські економісти, такі як Р. Триффін, П. Роуз [1].

Валютні ризики звичайно управляються в банках різними методами. Першим кроком до керування валютними ризиками усередині структури банку є встановлення лімітів на валютні операції. Так, наприклад, дуже поширені наступні види лімітів:

а) ліміти на іноземні держави (установлюються максимально можливі суми для операцій протягом дня із клієнтами й контрпартнерами в сумі з кожної конкретної країни);

б) ліміти на операції з контрпартнерами й клієнтами (установлюється максимально можлива сума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта або види клієнтів);

в) ліміт інструментарію (установлення обмежень по використовуваних інструментах і валютам з визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментів торгівлі);

г) ліміт збитків (установлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банках такий ліміт установлюється на кожний робочий день або окремий період (звичайно 1 місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі види інструментів, а в деяких банках може також установлюватися на окремих дилерів [2].

Роль комерційного банку в операціях з іноземною валютою – це бути між клієнтом і ринком іноземної валюти. Інакше кажучи, політика захисту від ризику повинна поширюватися й на операції на валютному ринку. Менеджмент повинен утримуватися від ризиків «овернайт», наприклад у формі коротких і довгих позицій «овернайт» і крім того, установить ліміт денної позиції на рівні, що відображає нормальні, необхідні для клієнтів операції. Банківський бізнес, у найпростішій формі, - це розміщення прийнятних кредитів і інвестицій і залучення депозитів, він не включає не пов'язаний із цим ризик [1].

Банк повинен мати ефективну систему контролю з метою спостереження за щоденною діяльністю керування валютних операцій. Тільки від конкретної ситуації заздрості, яким способом комерційні банки будуть аналізувати рівні всіх своїх ризиків, і управляти ними [2].

У стратегічному плані захист від валютного ризику тісно пов'язана з активною ціновою політикою, видами й вартістю страхування, ступенем надійності страхових компаній, як самого банку, так і його контрагентів і клієнтів.

Можна зробити висновок що, майже всі великі банки намагаються формувати портфель своїх валютних операцій, балансуючи активи й пасиви по видах валют і строкам. В основному всі зовнішні методи керування валютними ризиками орієнтовані на їхню диверсифікованість. Для цієї мети найбільше широко використовуються термінові валютні операції.

Література:

1. Фінанси підприємств [ТЕКСТ]: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 7-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2008. – 552с.

2. Соколинська Н. Е. Валютні ризики та методи їх регулювання [ТЕКСТ] // Банковська справа. – 2006. - № 9. – С. 12-15.