НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ В БАНКУ

Старков Ю.В.

науковий керівник, д.е.н., професор Жихор О.Б.

ХНЕУ, Україна

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ В БАНКУ

В умовах фінансової кризи в Україні загострились проблеми у сфері кредитування як юридичних, так і фізичних осіб, що обумовлює необхідність виявлення проблемних моментів у сфері кредитування та пошуку шляхів їх вирішення.

Метою статті є дослідження проблем пов’язаних з організацію  кредитної діяльності банків та розробка шляхів їх розв’язання.

Кредитування є найважливішим напрямом здійснюваних банком активних операцій, розробка системи заходів щодо підвищення успішності кредитування, підвищення дохідності кредитних операцій є необхідною умовою забезпечення ефективного функціонування усієї банківської системи. Вказані обставини визначають актуальність дослідження основних проблем організації кредитних відносин в умовах ринкових перетворень в економіці з метою розробки шляхів оптимізації функціонування як банківської системи так і фінансових ринків загалом [1, с.19].

Держава і банки за допомогою інструментів регулювання кредитної діяльності можуть впливати не тільки на її прибутковість та ризикованість, але й на ділову активність суб’єктів господарської діяльності, спрямовуючи кредитні ресурси, насамперед, у ті сфери економіки, розвиток яких має пріоритетне значення для суспільства [2, с.132].

Однак, розглядаючи подальший розвиток кредитування в Україні, потрібно насамперед зосередити всі зусилля на вирішенні питань щодо вдосконалення законодавства України, яке спрямоване на регулювання кредитної діяльності банків, системи кредитування і усунення незахищеності банків від ненадійних позичальників.

Слово «кредит» походить вiд латинського credere — довiряти, або вiдповiдно credo — вiрю. Довiра — фундамент кредитних вiдносин, одна з найважливіших передумов їх виникнення. Проте нині ця передумова часто відступає на другий план. Для виникнення кредитних відносин і укладення кредитної угоди самої довiри зараз замало, бо майже завжди існує ризик несвоєчасного чи неповного повернення кредиту [3, с.365].

Окрім довіри, обов’язковою передумовою виникнення кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника.

Професор М. Савлук трактує кредит як суспільні відносини між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності [3, с.372].

Недосконалість законодавчої бази для банківської діяльності взагалі і кредитної зокрема. Один із найактивніших і найризикованіших видів діяльності банків залишився без законодавчого регулювання. Існуюче Положення НБУ “Про кредитування” регламентує тільки діяльність банків з проведення кредитних операцій. Діяльність же позичальників щодо отримання, використання, повернення банківських кредитів зокрема та інших кредитів взагалі, залишилася з правової точки зору не повністю врегульованою. Тому банки у багатьох випадках не мають законних підстав для обґрунтованого впливу на позичальників щодо ефективного використання та повернення ними банківських коштів, у результаті чого зазнають збитків [4].

Нині правовідносини у сфері кредитування регулюються в основному нормами Цивільного кодексу України, Законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про іпотеку”, “Про іпотечне кредитування”, в яких містяться загальні норми та положення з питань банківського кредитування, грошово-кредитної політики, захисту прав та інтересів кредиторів і забезпечення стабільності усієї банківської системи. При цьому права банків зафіксовані у цих та інших законах ігноруються. Отже, у нормативно-правовому аспекті доцільно удосконалити регулятивну базу, в тому числі закони, які захищають права кредиторів. Зокрема, прийняти Закон України “Про банківське кредитування” з урахуванням об’єктивних законів функціонування кредиту, принципів та умов організації кредитування, де визначити відповідальність як банку, так і позичальника, а також держави [2, с.133].

Для того, щоб збільшити обсяги банківського кредитування, зменшити ризики у сфері активних кредитних операцій потрібно в Законі України “Про банківське кредитування” визначити всі види банківських кредитів, включаючи і малорозвинені кредити, а також форми і методи кредитування; визначити порядок організації контролю у процесі кредитування; передбачати інфляційні ризики та інші важливі питання. Всі ці доповнення відіграють позитивну роль не лише для банків, але й для позичальників, які зможуть розширити свою діяльність за рахунок кредитних коштів, та держави, оскільки з пожвавленням банківського кредитування зросте обсяг надходжень до бюджету у вигляді податків.

Непрофесійні дії органів управління та персоналу банків щодо надання і, особливо, супроводження кредитів. Зусилля підрозділів установ банків не завжди сконцентровано в напрямку забезпечення безпеки кредитних операцій, а їхні дії не в повному обсязі бувають узгодженими й організованими. Посадові особи, залучені до кредитної діяльності, не завжди розуміють реальність загроз кредитним коштам під час проведення кредитних операцій, тому ефективність перевірки позичальників не завжди забезпечує об’єктивну картину їхніх можливостей, стану та діяльності [4].

Недобросовісна поведінка, а подекуди і кримінальний характер діяльності позичальників. Як показує практика роботи правоохоронних органів, певна частина комерційних підприємств створюється заздалегідь, маючи на меті протиправну, злочинну діяльність, спрямовану насамперед на отримання коштів нечесним шляхом, у тому числі і незаконне отримання або використання кредитних коштів. Слід зауважити, що у ринковій економіці завжди існує ризик вкладення коштів як у банків, так і у підприємств. Тому на їх повернення впливатиме не тільки кримінальний характер діяльності позичальників, а й професійні якості та досвід роботи працівників підприємств, банків, поведінка контрагентів і партнерів, кон’юнктура ринку, зміни в правовому полі тощо [4].

Не менш важливим сьогодні залишається питання професійних вимог до банківських працівників. Національний банк України визначає своїми нормативно-правовими актами професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів банків та має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття зазначених посад [5].

Банки зобов’язані розробляти та затверджувати внутрішньобанківські положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальників, їх класифікації, достатності резервів під кредитні ризики.

Щодо проблем у організації кредитних відносин на мікроекономічному рівні, то досить суттєвою на сьогодні є проблема наявності значної частки проблемних кредитів у портфелях комерційних банків [2,с.134].

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які дозволяють банку мати сумнів щодо повернення позики [6]. Вони ускладнюють реалізацію функції кредитного посередництва – видачі нових кредитів стримується обсягом раніше виданих позичок та порушуються базові принципи кредитування: поверненості і строковості.

Кожний банк має у своєму портфелі проблемні кредити і тому головне питання полягає у встановленні допустимого для банку рівня цих кредитів щодо загальної вартості виданих позик.

Завдання менеджменту при управлінні проблемними кредитами полягає в мінімізації збитків за кредитними операціями банку з допомогою відповідних методів управління [6].

Проблемними, насамперед, є кредити, ризик по яких є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і втратою процентів.

Доцільно проводити ефективну кредитну політику та організацію кредитної роботи в банку, включаючи наявність досвідченої команди кредитного аналізу та контролю, яка, безперечно, за вартістю значно нижча за витрати по управлінню проблемними кредитами та збитки, яких можна було уникнути.

У разі ненадходження платежів по кредиту (процентів і/чи основної суми боргу) в установлені кредитним договором терміни або у разі інших негативних змін у становищі позичальника відповідальний співробітник кредитного підрозділу інформує керівництво банку і переводить кредит у розряд «Спеціальний контроль» [7].

Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредит статусу «Спеціальний контроль» такі:

несплата процентів і/чи неповернення основної суми боргу або її частини;

несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;

більш низькі, ніж передбачалося, надходження на рахунок;

фінансові показники, що відбивають несприятливе становище.

Якщо програма, розроблена для виправлення ситуації, негативно оцінюється банком, він має право зажадати надання додаткового забезпечення кредиту чи розірвати кредитний договір [7].

Важливим недоліком кредитної політики українських банківських установ є переоцінка значення такого поняття як забезпечення. Це пов’язано з об’єктивно існуючими макроекономічною нестабільністю і характерними для сьогодення високими ризиками втрати ліквідності, непрозорістю фінансових та інформаційних потоків підприємств тощо.

Однак цей факт свідчить про те, що при надійному забезпеченні кредиту неплатоспроможне підприємство може бути визнане кредитоспроможним. У зв’язку з цим, українським банківським установам у сучасних економічних умовах основний акцент під час прийняття рішення про надання кредиту позичальникам – юридичним особам необхідно робити на якість менеджменту, аналіз фінансових звітів і рахунків і, лише в останню чергу, на забезпечення [2, с.134].

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими, або ломбардними, а якщо без забезпечення – незабезпеченими, або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: гарантія, або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування [8].

Основні вище викладені проблеми та пропозиції щодо їх розв’язання зведемо до табл. 1.

Таблиця 1

Пропозиції з удосконалення банківського кредитування

Виявлені проблеми	Шляхи розв’язання проблеми
Недосконалість законодавчої бази	врегулювання діяльності позичальників щодо отримання, використання, повернення банківських кредитів зокрема та інших кредитів взагалі; визначення порядку організації контролю у процесі кредитування; передбачення інфляційних ризиків та інших важливих питань.
Професійні вимоги до банківських працівників	проведення постійного, жорсткого контролю НБУ за відповідністю керівників, головних бухгалтерів банків визначеним професійним вимогам для зайняття зазначених посад.
Недобросовісна поведінка позичальників	розроблення та затвердження внутрішньобанківських положень про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальників, їх класифікації, достатності резервів під кредитні ризики.
Наявність значної частки проблемних кредитів у портфелях комерційних банків	встановлення допустимого для банку рівня проблемних кредитів щодо загальної вартості виданих позик; проводення ефективної кредитної політики та організації кредитної роботи в банку.
Переоцінка значення такого поняття як забезпечення	при наданні кредиту юридичній особі особливу увагу потрібно приділяти якості менеджменту, аналізу фінансових звітів і рахунків.

Таким чином, визначено, що банківське кредитування має певні недоліки, усунення яких дасть змогу оптимізувати функціонування як банківської системи так і фінансових ринків загалом. Перш за все, потрібно вдосконалити чинне законодавство, а також підвищити рівень кваліфікації банківських службовців.

Література:

1. Бугель Ю. Оптимізація кредитних відносин за умов ринкової трансформації економіки / Ю. Бугель.// Вісник ТАНГ. – 2005. – № 4. – С.19 – 26.

2. Бугель Ю. Напрямки удосконалення системи банківського кредитування / Ю. Бугель.// Світ фінансів. — 2008. – № 2 (15). – С. 132 – 136.

3. Савлук М. І. Гроші та кредит / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: кнеу, 2001. — 602 с.

4. Зубок М. І. Безпека банківської діяльності [Електронний ресурс] : навч. посібник./ М. І. Зубок. — К.: КНЕУ, 2002. — 190 с. — Режим доступу http://studentam.net.ua/content/view/5497/132/

5. Постанова Правління Національного банку України від 30.12.99 № 634 «Інструкція про порядок підготовки, видання, реєстрації та систематизації нормативно-правових актів Національного банку України». – Інтернет – портал Верховної Ради України: www.rada.gov.ua.

6. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку [Електронний ресурс] : навч. посібник. / Л.О. Примостка. — К.: КНЕУ, 1999. — 280 с. — Режим доступу http://buklib.net/component/option,com_jbook/ task,view/Itemid,99999999/catid,133/id,4018/

7. Суть проблемних позичок та причини їх виникнення [Електронний ресурс]. — Режим доступу http://udec.ntu-kpi.kiev.ua/lspace/ credit_contr_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/076cb84df839ca1ec2256e2f005d2aa7?OpenDocument

8. Маслова С.О. Гроші і кредит [Електронний ресурс] / С.О. Маслова. — Режим доступу http://pulib.if.ua/part/4470