Экономические науки/1. Банки и банковская система
Фірсова Л.А., Короленко Т.В., науковий керівник
- Руденко В.В.,
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ПРАГМАТИКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ
ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
В умовах
ринку неминуче банки виходять в число основних, ключових елементів економічного
регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись,
власне кажучи, у єдине джерело.
Тема
банківського кредиту підприємств є надзвичайно актуальною, особливо в умовах
світової фінансової кризи, коли в економіці країни спостерігається спад
виробництва, зменшення прибутків, банкрутства підприємств, тощо.
Дану проблему
досліджувало безліч як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема це такі
економісти, як Пернарівський О.В, Примостка Л.О., Савлук М.І., Суторміна В.М.,
Дмитренко П.А., Зайцева А, Л. Гітман, Б. Едвард, Г. Марковіц, Дж. Маршалл, П.
Роуз, Дж. Сінкі, Ф. Фабоцці, У. Шарп та ін. Однак, окремі аспекти банківського
кредитування підприємств до цих пір залишаються недостатньо дослідженими і
потребують подальших розробок.
Метою
дослідження є науково-теоретичне обґрунтування проблем банківського
кредитування підприємств в сучасних умовах, а також розробка напрямів їх
вирішення.
Основною формою кредитних відносин є
банківський кредит. Банківський кредит – це грошові кошти, надані банком у позику клієнту для
цільового використання протягом певного періоду під певний (обумовлений)
відсоток [2, с. 231].
Банк надає
кредити усім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої
належності, статусу, форми власності на терміни, визначені Положенням НБУ «Про
кредитування», затвердженим Постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995
року [3, с.115].
Джерелами
формування банківський кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на
розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та
фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові міжбанківські
кредити і кошти, одержані від відпуску цінних паперів.
Банківське кредитування
здійснюється відповідно до таких принципів: забезпеченості, зворотності,
терміновості, плановості та цільового використання [3, с. 103] .
Банківський
кредит, відповідно до своїх функцій (розподільна, емісійна та контрольна) дає
можливість юридичним особам робити позику за низькою відсотковою ставкою, чи то
в національній, чи то в іноземній валюті, для забезпечення функціонування
процесу виробництва у періоді, коли у господарствах для формування оборотних
активів власних коштів не вистачає. Такі кредити прискорюють операції, пов’язані
з придбанням матеріальних цінностей, реалізацією продукції, допомагають
впорядкувати розрахунки, не допускають зайвих вкладень у фонди обігу, тобто
опосередковують рух вартості на всіх трьох стадіях обороту капіталу. Кредит необхідний і для
підтримування кругообігу фондів діючих підприємств, що обслуговують процес
реалізації продукції.
На сьогоднішній день у зв’язку з негативним впливом
наслідків світової фінансової кризи українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність
повертати залучені за кордоном кошти (близько 17 млрд. доларів), які вже
роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування
примушує банки і саму державу вживати заходів для забезпечення фінансової
спроможності української банківської системи.
Вчасно не скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для
мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок
держави і власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні
гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами. Арсенал засобів
і винахідливість банкірів вражає – вони підвищують відсоткові ставки за
наданими кредитами, не повертають депозити як достроково, так і після
закінчення строку, затримують проведення платежів, вимагають додаткових
платежів та ін.
Зокрема, обсяг виданих позик українськими
банками у 2010 році перевищує акумульовані кошти
на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у
2,8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах [4,
157].
Також, у результаті нестачі власних
ресурсів, банки скоротили кредитування економічних суб’єктів. Скорочення
кредитування економіки банківським сектором може негативно відбитись на
розвитку практично усіх секторів економіки. Ускладнення доступу до кредитних
ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та економіко-правового
середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють
інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують
якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання.
Також
важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також
конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є
недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється у тому, що попри
зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за
розширенням їх зобов’язань та активів. Низький
рівень капіталізації також сприяє зростанню кредитних ставок та знижує
конкурентоспроможність банків.
У
січні-лютому 2009 р. вперше з часу введення гривні на кредитному ринку
зафіксовано істотний спад обсягів кредитування
підприємств (-16 млрд грн.), або 2,2%. Це спричинено гострим дефіцитом та різким зростанням вартості кредитних
ресурсів, а також зниженням кредитної платоспроможності позичальників та
взаємною недовірою між банками і позичальниками.
Крім того, середньозважена вартість
кредитів у національній валюті за I квартал 2009 року збільшилася з 26,5% до
27,9%, в іноземній валюті – з 10,4% до 10,7%. Інтегральна ставка за кредитами
збільшилася з 21,9% до 23,2% [5, с.32].
Очевидно, що найбільш значними проблемами банківського
кредитування підприємств в Україні є нестабільність фінансової та політичної
системи, недосконале та непостійне законодавство, надто високі кредитні
відсотки, невигідні умови кредитних угод для позичальників, надзвичайно довга
процедура розгляду можливості отримання кредиту тощо.
Аналізуючи проблеми банківського
кредитування в Україні видно, що банківська система України потребує значного
реформування, направленого на здешевлення кредитів, їх доступності, економічно
обґрунтованих кредитних ставках, вдосконалення законодавчої бази, переймання
досвіду іноземних держав (так, у Японії ставка за банківський кредит становить
7 - 8%, у Росії – 12,36 – 12,81% тощо) [5, с.33].
Отже, проблеми банківського сектору не лише гальмують
розвиток підприєм-ництва, а й призводять до економічного спаду у всіх сферах
економіки. А тому, необхідно, орієнтуючись на досвід розвинутих ринкових
держав, реформувати
як банківську систему, так і фінансовий сектор вцілому, розробляти власні державні програми у сфері
банківських відносин, які б сприяли підвищенню та росту могутності економіки України.
Література:
1.
Фінанси підприємства: Підручник/ Л.О. Лігоненко, Н.М. Гуляєва, Н.А. Гринюк
та ін. – К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2006. – 419с.
2.
Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник – 2-ге
вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424с. – (Вища освіта XXI століття).
3.
Фінанси підприємств: Підручник/ А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та
ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрогін. – 5-те вид., перероб.
та допов. – К.: КНЕУ, 2004. – 546с.
4. Лащ Т.А. Проблеми банківського кредитування малого
підприємництва // Економічний простір. – 2009. - №23/1. – с.155 – 162.
5. Шиян Д. Банківське кредитування та економічна динаміка
// Банківська справа. – 2009. - №1. – с.27-38.