Пюро О.М., Кравчук Т.П.
Буковинська державна
фінансова академія, Чернівці
Науковий керівник :
Єрмійчук Н.І.
СТАН ТА
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
УКРАЇНИ
Постановка проблеми. Важливою складовою частиною стабiлiзацiї господарської діяльності підприємств, фірм, усiх учасників ринкових відносин є зовнішньоекономічна діяльність
- одна iз сфер господарської дiяльностi, пов’язана з мiжнародною виробничою та науково-технiчною кооперацією, експортом та iмпортом товарiв, послуг, виходом пiдприємств, органiзацiй на зовнiшнiй ринок. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності - це
суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні
окремих підприємницьких структур, так і в масштабах усієї країни.
Тому вивчення проблеми пошуку науково обґрунтованих механізмів
удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств, підвищення
конкурентоздатності вітчизняної продукції, дослідження нових шляхів виходу
українських підприємств на зовнішній ринок, захисту внутрішнього ринку від
недобросовісної конкуренції є досить актуальними.
Мета статті. Основною метою статті є
дослідження ефективності здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств
України, розробка та обґрунтування рекомендацій щодо її вдосконалення.
Аналіз основних досліджень і
публікацій. Дослідження проблем удосконалення зовнішньоекономічної діяльності
вітчизняних підприємств знайшли своє відображення в наукових працях вчених-економістів,
таких як: Дерев’янко О., Кредисов А., Лозенко А.П., Щербак В.Г., Яковлєв А.І.
та інші.
Виклад основного матеріалу. Нормами Закону України
“Про зовнішньоекономічну діяльність” визначено, що зовнішньоекономічна
діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та
іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах
між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [1].
В загальному вигляді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого
країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх
ресурсів і таким чином збільшувати загальний об'єм виробництва. Суверенні
держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок
спеціалізації на виробах, які вони можуть виробляти з найбільшою відносною
ефективністю, і подальшого їх обміну на товари, які вони не в змозі самі
ефективно виробляти. У основі вивчення питання "Чому країни
торгують?" лежать дві обставини. По-перше, економічні ресурси - природні,
людські, інвестиційні - розподіляються між країнами світу досить не рівномірно;
країни істотно відрізняються по своїй забезпеченості економічними ресурсами.
По-друге, ефективне виробництво різних товарів вимагає різних технологій або
комбінації ресурсів [3, 151].
В 2010 році обсяг експорту товарів
та послуг України становив 63067,1 млн.дол.
США, імпорту – 66180,2 млн.дол. Порівняно з 2009 роком експорт збільшився на 27,9% (на 13773,1 млн.дол.), а імпорт – на 30,8% (на 15573,6 млн.дол.).
Загальний обсяг експорту
товарів та послуг в 2010 році до країн СНД становив 24328,2 млн.дол., в порівнянні
з 2009 роком він збільшився на 40,6% або 7028,7 млн.дол., до країн ЄС в 2010
році – 16182,9 млн.дол., в порівнянні з попереднім роком збільшився на 29,3%
або 3663,1 млн.дол.
Рис. 1.1. Динаміка обсягів експорту
товарів і послуг
Обсяг імпорту товарів та
послуг в 2010 році із країн СНД становив 27632,7 млн.дол. і збільшився
порівняно з попередні роком на 34,9% (на 7152,9 млн.дол.), з країн ЄС –
відповідно 22038,2 млн.дол. та на 19,5% (3603,5 млн.дол.) [5].
Рис.
1.2. Динаміка обсягів імпорту товарів і послуг
Україна здійснює зовнішньоторговельні операції товарами і послугами з партнерами
з 217 країн світу.
До країн СНД в 2010 році було
експортовано 36,4% усіх товарів, до країн ЄС – 25,4% (за 2009 рік – відповідно
33,9% та 23,9%).
Найбільші експортні
поставки здійснювались до Російської Федерації –26,1% (залізничні або трамвайні
локомотиви, шляхове обладнання, механічні машини, чорні метали, енергетичні матеріали,
нафта та продукти її перегонки), Туреччини – 5,9% (чорні метали, насіння і
плоди олійних рослин, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки,
добрива, жири та олії тваринного або рослинного походження), Італії – 4,7%,
Білорусі – 3,7%, Польщі – 3,5% від загального обсягу експорту.
Із країн СНД імпортовано 44% усіх товарів, з країн ЄС
– 31,4% (за 2009 рік – відповідно
43,3% та 33,9%).
Найбільшу питому вагу в загальному обсязі імпорту мали
Російська Федерація − 36,5% (поставки енергетичних
матеріалів, нафта та продуктів її перегонки,
механічних машин, чорних металів), Китай − 7,7% (механічних та електричних машин, взуття, полімерних матеріалів, пластмас, одягу текстильного та трикотажного), Німеччина − 7,6% (механічних та
електричних машин, наземних транспортних засобів, крім залізничних,
фармацевтичної продукції, полімерних матеріалів, пластмас), Польща –
4,6%, Білорусь − 4,2% [5].
Експорт послуг до країн СНД становив 48% від
загального обсягу експорту, до країн ЄС – 26,8% (у 2009 році – відповідно 39,9% та 31,5%). Найбільші частки в
загальному обсязі експорту послуг мали: Російська Федерація – 44,2%
(транспортні, різні ділові, професійні та технічні послуги), Сполучені Штати
Америки – 5% (транспортні, комп’ютерні, фінансові послуги), Сполучене
Королівство – 4,7%, Швейцарія – 3,7%, Кіпр – 3,6%, Німеччина – 2,9%.
Основними партнерами в
імпорті послуг були Кіпр – 15% від загального обсягу одержаних Україною послуг
(фінансові, роялті та ліцензійні послуги, послуги приватним особам та послуги в
галузі культури та відпочинку та транспортні послуги), Російська Федерація
− 14,5% (транспортні, різні ділові, професійні та технічні, фінансові
послуги, послуги з подорожей та зв’язку), Сполучене Королівство – 10,8%
(фінансові, різні ділові, професійні та технічні, транспортні послуги),
Сполучені Штати Америки – 6,8% (державні, фінансові, різні ділові, професійні
та технічні, роялті та ліцензійні та транспортні послуги), Німеччина – 5,7%
(різні ділові, професійні та технічні, транспортні, роялті та ліцензійні
послуги) та Франція – 4,1% (фінансові, різні ділові, професійні та технічні
послуги, послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку,
транспортні послуги).
В загальному обсязі українського імпорту послуг 21,1%
складали транспортні послуги (з них 40% – залізничного, 37,6% –
повітряного, 12,3% – морського транспорту), 19,9% –
фінансові послуги. На імпорт різних ділових, професійних та
технічних послуг припадало 15,7% (з них юридичні, бухгалтерські
та інші послуги – 36,4%, послуги в архітектурних, інженерних та інших технічних галузях – 22,7%, реклама, вивчення ринку, опитування громадської думки – 16,2%), державних послуг – 11,3% [5].
Основними шляхами
підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств
є:
- комплексне дослідження
проблем підвищення ефективності та розвитку зовнішньоекономічної діяльності
вітчизняних підприємств;
- виявлення напрямків
удосконалення системи управління та планування зовнішньоекономічних зв’язків на
рівні підприємства;
- розробка заходів вдосконалення експортної роботи національних товаровиробників;
- вивчення сучасних
аналітичних підходів і методів дослідження зовнішньоторговельних ринків;
- розробка
організаційно-економічних заходів підвищення конкурентноздатності експортної продукції [2, 27];
- здійснення аналізу
ефективності зовнішньоекономічної діяльності виробничих підприємств (оцінка рівня
і якості виконання підприємством зобов’язань по контрактах з іноземними партнерами,
дослідження ефективності, переваг і недоліків висновку контрактів і договорів; аналіз
конкурентноздатності підприємства і конкурентноздатності продукції і ринку
збуту в зовнішньоекономічній діяльності; аналіз динаміки (розвитку)
зовнішньоекономічної діяльності підприємства; дослідження раціональності
використання ресурсів);
- розробити заходи
підвищення ефективності експортної діяльності вітчизняних підприємств [4, 16].
Висновки. Для
вдосконалення системи підтримки національного товаровиробника, усунення загрози інтервенціоністських імпортних поставок, запобіганням
матеріальних збитків у галузях вітчизняної промисловості,
відповідно до прийнятих у світовій торгівлі правових норм, необхідно стимулювати вітчизняне товаровиробництво, залежне від
імпорту сировини, матеріалів та комплектуючих, які виробляються в країні
в невеликому обсязі, шляхом встановлення низьких чи “нульових”
ставок ввізного мита.
Нарощувати потенціал зовнішньоекономічної
діяльності підприємств треба перш за все шляхом створення сприятливих
економічних умов для збільшення випуску вітчизняної продукції та надання послуг
за рахунок модернізації виробництва, застосування сучасних технологій
переробки, зберігання, пакування, транспортування та реалізації продукції
машинобудівної, харчової і легкої промисловості, сільського господарства,
закріплення на традиційних ринках збуту та виходу на нові. Необхідно надавати держані гарантії щодо участі наших
компаній у міжнародних тендерах, стимулювати вітчизняний
машино-технічний експорт, а також експорт харчової та
сільськогосподарської продукції шляхом запровадження спеціальної системи кредитування обігових коштів виробників.
Отже, лише на основі
всебічного вивчення кон’юнктури світових ринків, підвищення конкурентноcпроможності продукції,
застосування сучасних технологій можна досягти ефекту в зовнішньоекономічній
діяльності як на мікрорівні (рівні підприємства), так і на макрорівні зокрема.
Література:
1. Закон України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 № 959-ХІІ.
2. Кредисов А.
Конкурентоспроможність підприємства та стратегія просування його експорту на
світовому ринку / А. Кредисов, О. Дерев’янко // Економіка України.
– 2010. - №9. – С. 24-29.
3. Щербак В.Г.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств та шляхи підвищення їх
конкурентоспроможності / В.Г. Щербак, А.П. Лозенко // Актуальні проблеми
економіки. – 2010. - №4. – С. 150-155.
4. Яковлєв А.І. Проблеми
проникнення вітчизняних підприємств на зовнішні ринки / А.І. Яковлєв // Фінанси
України. – 2010. - №3. – С.12-18.
5. http://www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет
статистики України.