ІI Міжнародна науково-практична конференція «Научное пространство Европы – 2011» Секція : Економіка .Зовнішньоекономічна діяльність .Польща, 07-15 квітня,2011р.

Ст..викл Римарева Л.М., Крупський А.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного тороговельно-економічного університету

ПІСЛЯКРИЗОВЕ ВІДНОВЛЕННЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Сучасна світова економічна криза внесла свої корективи в економіку всіх країн світу . Досвід сьогоднішньої світової кризи підтверджує той факт, що жодна країна не застрахована від кризи, адже постраждали навіть ті країни, фінансові моделі яких вважалися еталоном досконалості. Світова економічна криза є проявником всіх проблем, що були накопичені в економіках країн протягом не одних десятиріч, тому ця проблема є досить актуальною на сьогодні.

З завершенням глобальної фінансово-економічної кризи розпочинається новий етап розвитку світових торговельних відносин. Значний вплив зовнішньої торгівлі на розвиток економік країн з ринковою економікою обумовлює потребу в адекватній інтерпретації ринкових процесів, що відбуваються в світовій торгівлі, прогнозуванні ситуації та визначенні ризиків та можливостей, що випливають з тенденцій міжнародної торгівлі для країн світу [3].

Розвиток міжнародної торгівлі до та під час кризи продемонстрував низку актуальних для визначення післякризової динаміки тенденцій, зокрема після суттєвого скорочення в 2009 році, світова торгівля в 2010 році демонструвала постійне зростання. Так, за підсумками перших трьох кварталів 2010 року було зафіксовано зростання вартісних обсягів світової торгівлі товарами приблизно на 24 % в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Світовий експорт товарів збільшився приблизно на 3 % у третьому кварталі 2010 року в порівнянні з другим кварталом. Незважаючи на цю позитивну тенденцію, вартісний обсяг світової торгівлі залишається нижчим його пікового рівня, зафіксованого до початку фінансової кризи.

Характерним для світової економіки є наявність великого потенціалу щодо зростання обсягів торгівлі послугами, чому сприятимуть розвиток і впровадження нових технологій та поширення сучасних телекомунікаційних розробок. З цією тенденцією тісно пов’язана ще одна закономірність глобальної торговельної співпраці – технологізація експортної пропозиції та поступове зменшення у світовому випуску вартісної частки сировинної складової. Ця закономірність ще більше поглибить залежність країн, що розвиваються, від індустріальних країн, оскільки їхня зовнішня торгівля базується на сировині або на продуктах з низьким рівнем доданої вартості [2].

Кризове скорочення торгівлі з наступною активізацією протекціоністських заходів у зовнішньоекономічній політиці країн світу актуалізувало тенденції зовнішньоторговельної регіоналізації. По суті, регіоналізація торгівлі та преференційні угоди, які вона передбачає, стали відповіддю на суперечності багатосторонніх торгових переговорів щодо лібералізації глобальної торгівлі. Криза поляризувала торговельні зв'язки таким чином, що визначальними на середньострокову перспективу стали такі фактори, як географічне розташування країни, спеціальні торговельні відносини з її сусідами, обумовлені культурною, історичною й політичною подібністю [1].

На даний момент характерним є нерівномірність спаду та наступного відновлення світової торгівлі в регіональному розрізі. Найбільші показники зростання торгівлі товарами за підсумками трьох кварталів 2010 року по відношенню до відповідного періоду 2009 року були зафіксовані в країнах, що меншою мірою постраждали від світової кризи, належать до групи країн з низьким та середнім рівнем доходу й мають відносно вищу залежність від зовнішньої торгівлі: Африка і Близький Схід (зростання на 37 %), країни СНД (зростання на 36 %), країни Азії (зростання на 33 %). Трохи повільніше відбувалося зростання обсягів торгівлі в країнах Північної та Південної Америки (зростання країн обох континентів на 24 %) та країнах Європи (зростання на 13 %). Особливістю розвитку торгівлі в ЄС було те, що торгівля ЄС з іншими країнами розвивалася значно динамічніше ніж торгівля між членами ЄС. Протягом вказаного періоду торгівля між країнами ЄС зросла на 10 % а ЄС з іншими країнами - на 17 %. Значною мірою збільшення об’ємів світової торгівлі було досягнуто за рахунок зростання попиту на найбільших ринках Азії, Бразилії та США [4].

Узагальнений сценарій розгортання зовнішньоекономічної динаміки на період післякризового відновлення світової економіки відображає, з одного боку, закономірності міжнародної конкурентоспроможності країн, з іншого – розвиток бізнесового середовища.

На поточну конкурентоспроможність країн вирішальний вплив матиме рівень розвитку технічного прогресу. Технічний прогрес, що набирає обертів від початку 90-их, поглибив міжнародний і технологічний поділ праці, висунувши на перший план галузеву й товарну спеціалізацію країн. Міжнародна спеціалізація на основі інноваційних технологій у перспективі інтенсивніше диференціюватиме країни за рівнем економічного розвитку.

Інтенсифікація міжнародних економічних зв'язків посилила уразливість країн до зовнішніх шоків та актуалізувала ризики стрімкого втягнення країн у кризові процеси. Наразі перед країнами світу постало завдання вироблення системи моніторингу, швидкого «оповіщення» та реагування на глобальні загрози (аналогічне завдання стоїть перед міжнародними організаціями та спільнотами). Очевидно, на сьогодні не існує єдиного алгоритму дій щодо мінімізації збитків та максимізації вигод широкої інтеграції країн у міжнародну економіку [2,3] .

Як в період кризи, так і в період післякризового відновлення міжнародна торгівля продемонструвала застосування країнами протекціоністських заходів, які певною мірою були обмежені зобов’язаннями по Угодах в рамках СОТ. Водночас потреба в захисті власних інтересів та жорсткі рамки щодо застосування захисних заходів відповідно до міжнародних угод і надалі мотивуватиме країни до пошуку та застосування нових, раніше не існуючих видів протекціонізму.

Минулий 2010 рік позначився суттєвим пожвавленням світової економіки, тим самим спростувавши прогнози кількарічної рецесії . Протягом 2010 року МВФ постійно підвищував прогнози зростання глобального ВВП, що свідчить про те, що відновлення економіки відбувалося швидше, ніж це очікували експерти цієї організації. Збільшення виробництва приводить до збільшення торговельних операцій [1].

За даними Міжнародного валютного фонду, оприлюдненими у листопаді 2010 р., прогнозні показники темпів світового економічного зростання у 2011 році можуть бути нижчими, ніж передбачалося, оскільки розвинуті країни продовжуватимуть повільно відновлюватися після кризи. Хоча очікується, що загальна ситуація буде частково зрівняна вищими темпами зростання в країнах з ринками, що формуються.

Список використаної літератури

1. Нікуліна Т .Є Глобалізація і світова фінансова криза \\Мікроекономіка . Експерт.-2009.-№1.-С.21-29

2. Солод Т.В. Глобалізаційні тенденції та їх відмітні прояви як фактор економічної стабільності .- Ростов-н/.Д.:СКАГС.-2010.-С 52

3. Щербина О. В. Проблеми глобалізації світової економіки. // Финансовая консультация. – № 12. – 2009, с.15 –19.

4. Національний інститут стратегічний досліджень при Президентові України - www.niss.gov.ua