Экономические науки / 2. Внешнеэкономическая деятельность.

Д.е.н. Макуха С.М.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Роль іноземного інвестування в забезпеченні інноваційного розвитку економіки України

В Україні протягом майже двох десятиріч не приділялось достатньої уваги питанням модернізації економіки, створенню матеріальних основ для реалізації інноваційно-інвестиційного розвитку. На першому плані стояли питання підтримки певного рівня споживання, забуваючи про причинно-наслідковий зв’язок між наявністю відповідних засобів виробництва і споживанням. За останні 3 роки рівень приватного споживання в Україні зростав в 3,5 рази швидше порівняно зі збільшенням створеного для цього споживання продукту.

Протягом 2005 – 2008 років із консолідованого бюджету України на оплату праці і трансферти населенню виділялось більше ніж 50% наявних коштів. У період 2000-2002 роки зазначений показник не перевищував 38% [1, c. 6]. Незважаючи на позитивну динаміку номінальної зарплати та суттєве випередження темпів її росту порівняно зі збільшенням продуктивності праці, абсолютна величина цього показника в Україні є незначною. За даними 2009 р., середня зарплата в Україні набагато нижча мінімальної в ЄС за виключенням Болгарії, Румунії, Латвії.

Найважливішою причиною такого стану є експлуатація застарілих та неякісних засобів праці, відсутності дієвих стимулів до їх відновлення з метою виробництва конкурентоспроможної продукції на основі енерго- та матеріалозаощаджувальних технологій.

Як зазначається в програмі «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 – 2015 роки», в умовах глобалізаційних викликів», проблемою є наростаючий розрив міждисциплінарних зв’язків і циклу «фундаментальні дослідження – розробки – комерціоналізація знань у виробництві». Врешті-решт це призвело до того, що більшість наукових установ стала скочуватися до реалізації політики консервації і тиражування тематики з метою виживання, а не для розвитку. Тому сьогодні до 75% вітчизняного наукового потенціалу використовується для підтримки вже досягнутого науково-технічного рівня економіки, лише незначна частина орієнтована на цілі оновлення на сучасному рівні наукових знань [2].

На науку з державного бюджету витрачається коштів у 10 разів менше, ніж на забезпечення діяльності органів державної влади і правоохоронних органів, тоді як, наприклад, у США, навпаки, витрати на науку в 1,3 рази перевищують витрати на забезпечення діяльності зазначених органів  Навіть у Росії з її значними територіальними  розмірами, геополітичними і внутрішніми проблемами таке співвідношення майже удвічі менше, ніж в Україні.
 Зниження рівня фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт призвело до відтоку з України кваліфікованих наукових і технічних кадрів, занепаду багатьох наукових шкіл, стрімкої деградації матеріально-технічної бази наукових та науково-технологічних досліджень, переважного впровадження в Україні запозичених технологій не найкращої якості. Протягом останніх 15 років зростає використання результатів наукових досліджень українських учених у сферу інноваційної діяльності сусідніх держав, водночас зменшуються обсяги використання можливої бази об'єктів інноваційної діяльності в Україні та знижується кількість інноваційно активних підприємств (13% у 2008 році порівняно з 26% у 1994 році).
Серед факторів, які перешкоджали здійсненню інноваційної діяльності, на першому місті стоїть нестача власних коштів у підприємств. Світовий досвід доводить, що оптимальна структура іноземних інвестицій стимулює інноваційний тип розвитку на основі економіки знань та інформаційного суспільства. За таких умов, враховуючи позитивний досвід використання іноземних інвестицій для оновлення виробничих потужностей на основі найновіших досягнень науки й техніки країнами Центральної Європи, надзвичайно важливим є залучення зарубіжних інвесторів до розвитку вітчизняної інноваційної сфери. Однак надії України, як і країн СНД, щодо кількості та якості іноземних інвестицій не справдилися. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2011 р. становив лише 44,7 млрд.  дол. У розрахунку на одну особу припадає 978,5 доларів США [3, с. 6]  Для порівняння: обсяг ПІІ в Угорщині склав 237,1 млрд. дол., у Росії – 491,2 млрд.

Група Світового банку, до якої входять щонайменше шість міжнародних інвестиційних організацій, відзначає законодавчі обмеження для іноземних інвестицій в Україні. Про це ідеться у звіті, який містить дані стосовно законодавчого забезпечення прямих іноземних інвестицій у майже 90 країнах світу. У звіті наголошено, що надмірні обмеження і застарілі закони перешкоджають прямим іноземним інвестиціям у багатьох країнах світу, що гальмує розвиток економік, особливо у період глобальної кризи.

У більшості первинних і виробничих секторів України діють правила повної відкритості для іноземних інвестицій, зазначає Група Світового банку.

Але є галузі в Україні на кшталт телекомунікацій, газет і видавничої справи в цілому, де існують серйозні обмеження для доступу прямих іноземних інвестицій. Тоді як для виробничих секторів в Україні індикатор «Інвестування через кордони» дорівнює 100%, то в українських ЗМІ лише 15%, у видавничий справі – 30%, а у повітряному транспорті України – лише 50%. Значні обмеження на прямі іноземні інвестиції існують в аграрному секторі України, оренді землі, її суборенді, до того ж земельний кадастр України ще не затверджений остаточно на державному рівні [4, с. 6.]

Для реєстрації в Україні іноземної компанії з обмеженою відповідальністю необхідно здійснити понад десяток процедур і це забирає щонайменше місяць. Це значно довше, аніж у середньому в країнах Європи і Середньої Азії, але швидше, аніж за середніми світовими показниками. Вітчизняні експерти до факторів, що не сприяють активізації іноземного інвестування, додають неповернення ПДВ, недосконалість судової системи, відсутність земельної реформи, складне валютне регулювання. Заяви влади про швидке розв’язання цих проблем сприймаються інвесторами позитивно, але для повернення довіри необхідний час.

Висновки: Забезпечення динамічного інноваційного розвитку України можливе на основі активного стимулювання державою залучення іноземного капиталу, здатного в умовах обмеженості внутрішніх джерел нагромадження суттєво підвищити конкурентоспроможність національної економіки.

Країна має створити про себе уявлення як про сприятливе місце для реалізації іноземних проектів, спрямованих на розвиток пріоритетних галузей економіки. Це потребує поширення інформації про інвестиційні можливості країни та цілеспрямованої діяльності щодо заохочення інвестицій, спроможних прискорити розвиток галузей п’ятого і шостого технологічних укладів, ресурсозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергозабезпечення.

Література:

1. 7. Геец В. Формирование и развитие финансового кризиса 2008-2009 годов в Украине [Текст] В. Геец // Экономика Украины. – 2010. – № 4. – С. 5 – 15.

2. Семиноженко В. гуманітарній сфері Україні потрібна політика створення можливостей [Електронний ресурс]. – Режим доступу:: http://www.semynozhenko.net/documents/1890/.

3. Економіка України за січень 2011 року [Текст] // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 39.

4. Економіка України за січень – жовтень 2010 року [Текст] // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 225.