Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Викладач Бахчеванова Н. В.

Харківський інститут банківської справи Університет банківської справи НБУ, Україна

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО РИНКУ ПРАЦІ

Міжнародна міграція робочої сили посідає чинне місце в системі міжнародних економічних відносин. Дослідження цієї проблеми завжди є актуальним, цікавим і корисним щодо розгляду економічних відносин між країнами світу. Дослідження глобальних економічних процесів має велике практичне значення. Воно дозволяє визначити вектор стратегічного розвитку кожної держави в умовах глобальності зовнішньоекономічних зв’язків між країнами. Для здійснення довгострокової програми розвитку Україні необхідно визначити головні принципи цієї стратегії й засоби її здійснення з метою реалізації відповідної зовнішньоекономічної доктрини нашої держави. Швидкоплинний процес розвитку й змін економічних відносин країн світу , обґрунтовано привертає все більшу увагу до дослідження цієї проблеми, особливо її стану за сучасних умов.

Історично явище міграції робочої сили є необхідним та природним атрибутом міжнародних відносин, спільного існування різних народів, етнічних і соціальних груп населення, країн. Вільне або примусове переміщення значних мас людей відбувалося завжди – настільки, наскільки «вистачає» історичної пам’яті людства. Серед причин, що впливають на міграцію, вирізняють неекономічні та економічні. До першої групи включаються політико - правові, релігійні,етнічні (з’єднання сімей і переїзд на історичну батьківщину), екологічні, освітньо - культурні,психологічні чинники. До економічних факторів слід віднести насамперед наявність країн із різним рівнем соціально-економічного розвитку, що викликає переміщення робочої сили з бідних країн до країн з високим рівнем життя; стан національного ринку праці й тенденції його розвитку; структурну перебудову економіки, яка супроводжується зростанням потреб у робітниках високої кваліфікації, з одного боку, та наявністю структурного безробіття, з іншого; зростання масштабів міграції капіталу, функціонування ТНК, спільних підприємств тощо. Огляд чисельних наукових праць, присвячених міжнародній міграції робочої сили, дозволяє стверджувати, що посилення міграційного руху переважно відбувається під впливом економічних факторів. Визначаючи причини світової міграції слід розрізняти необхідні та достатні умови її здійснення. Економічні чинники створюють необхідні умови , однак самі по собі вони не можуть вважатися достатніми умовами трудової міграції. Це означає, що при наявності економічних чинників, міграція може й не відбутися доти, доки певна подія в особистому житті не прискорить її і не стане поштовхом до руху. Отже, домінуюча роль належить економічним чинникам, які діють у взаємозв’язку й взаємозалежності з іншими факторами.

Міжнародні міграційні процеси завжди стосувалися українців та тих народів, що мешкали на території сучасної України: анти, скіфи, сармати, монгольські орди, присутність на українських землях Польщі, Австро – Угорщини, Росії. Перша Світова війна спричинила масову евакуацію українців на схід СРСР, зокрема до Сибіру, республік Середньої Азії. Надалі – втеча українців від голодомору 30 –х років ХХ ст., примусове переміщення остарбайтерів, виїзд українців за часів СРСР на освоєння цілини, до об’єктів комсомольського будівництва та нафтогазових розробок Сибіру, етнічна еміграція євреїв до Ізраїлю, переїзд значної частини науково – творчої інтелігенції до Москви у 60 – 80 –ті роки ХХ ст. Нарешті, масовий виїзд фахівців та робітників у пошуках кращої долі вже у пострадянські часи передусім до країн Західної Європи, США та Ізраїлю. Враховуючи, що від’їздили на той час ще молоді люди репродуктивного віку, це спричинило старіння населення України.

За часів незалежності формування ринкових методів господарювання відбувалося в умовах гострих кризових явищ в економічному, соціальному й політичному житті. Ринкова трансформація економіки України здійснюється вкрай не послідовно і безсистемно, що призвело до зростання негативних явищ, поглиблення господарського хаосу. Внаслідок постійного відбору фахівців шляхом їх виїзду до Москви та на Захід, Україна поступово втрачає науковців, фахівців високої кваліфікації, а це ще більше ускладнює подолання складнощів трансформаційного періоду.

Зростання відкритості українського суспільства за часів незалежності неминуче призводить до все більшого втягнення України в міжнародні міграційні процеси . Українські мігранти працюють в Австрії, Болгарії, Великобританії, Італії Ірландії, Латвії, Мальті, Нідерландах,Німеччині, Португалії, Словенії, Франції, Чехії тощо. Найбільше українців працює в Італії (приблизно 500 тис.). [2, c. 7].

Аналіз причин сучасної емміграції з України показує, що вона характеризується двома основними чинниками. З одного боку, це елементарний пошук роботи з метою забезпечення себе й родини засобами для життя, а, з іншого, - пошук гарантованої можливості самореалізації. За сучасних умов співвідношення цих факторів весь час змінюється з незначною перевагою одного або іншого. Це й недивно в умовах розвитку інформаційно – технологічної революції, значної швидкості поширення знань.

В останні десятиліття ХХ ст. міжнародна міграція робочої сили стала однією зі складових процесу глобалізації світової економіки. З одного боку, глобальні зміни у наш час супроводжуються інтенсифікацією міжнародних міграційних процесів, з іншого – визнано, що люди мають меншу мобільність, ніж гроші, товари або ідеї. Люди завжди належать будь – якій країні, залежні від паспортів, віз, дозволів на проживання й коньюнктури ринку праці. Сьогодні можна говорити про глобальні зміни світового міграційного порядку.

Враховуючи важкі наслідки сучасної світової фінансово-економічної кризи значна кількість розвинених країн відчуває погіршення ситуації на внутрішньому ринку праці, коли зростає рівень безробіття, підвищується навантаження на держбюджет. За цих умов уряди країн переглядають свою міграційну політику, намагаючись обмежити доступ на внутрішній ринок низько кваліфікованої іноземної робочої сили, щоби дати можливість працевлаштуватися національній робочій силі.

Перехідним країнам сповна доводиться реагувати на виклики глобального міграційного режиму. По – перше, це зростаюча поляризація світу на бідні та багаті країни, що здійснює небувалий міграційний тиск одних країн на інші. По – друге, стає очевидною криза управління міграцією з боку національних держав, що знаходить прояв у масовому поширенні нелегальної міграції. По – третє, суперечність між концепцією прав людини і національними інтересами держав.

За даними 2010 року лідером серед країн Європи з прийому іноземців є Німеччина – 7185 [2, c. 7].Основна кількість іноземців (приблизно 75%)мешкають лише у п’яти країнах Європи: Німеччині, Іспанії, Великобританії, Італії та Франції. Одна з причин саме такого розташування мігрантів у тому, що ці 5 країн є найкрупнішими в Європи. Вихідців з України високо цінують роботодавці на Заході. Наприклад, не дивлячись на складні умови існування ринку праці у Великобританії під впливом світової фінансово – економічної кризи, звільняти українців британці не збираються, пояснюючи це тим, що українці працелюбні, толерантні у випадках виконання термінової роботи, відповідальні й згодні працювати за відносну невелику заробітну платню (90 фунтів стерлінгів на день). [1].

У пропорційному відношенні більш усього іноземців у Люксембургу -44% населення, у Латвії – 18%, на Кіпру і в Естонії – по 16%, в Іспанії – 12%, в Ірландії – 11%, в Австрії – 10%. Лідерами серед країн -« постачальників» іноземців до країн ЄС є Туреччина (2,4 млн. людей), Марокко (1,8 млн. людей) і Албанія (1 млн. людей). Україна не входить навіть у десятку – офіційно наших співвітчизників у ЄС близько 600 тис. людей[1]. В Україні за 2010 рік одержали вид на мешкання 14953 іноземця, зокрема дозвіл на роботу – 8100 людей. Це родичі українців та іноземців, що вже мають вид на мешкання, діячі науки, культури, біженці, які мешкають у нас більше трьох років. Решта – це студенти, що тимчасово мешкають у країні [2]. Уряд України підвищив квоту щодо іноземців, які можуть отримати вид на мешкання в 2010 р. Офіційні відомості про масштаби міжнародної міграції робочої сили є достатньо приблизними, бо вони не враховують нелегальних мігрантів, а це суттєва кількість. Сучасна світова міграція суттєво прискорюється під впливом глобалізації вищої освіти. Значна частина студентів – вихідців з країн, що розвиваються, здобувши вищу освіту за кордоном, у промислово розвинутих країнах , намагаються саме там залишитися працювати. Одночасно поширюються процеси залучення фахівців на роботу в менш розвинуті країни у тих випадках, коли випускники західних вузів не можуть знайти роботу на батьківщині. Такі зв’язки притаманні Західній Європі та країнам Азії [3., с.254]. Україна, поки що не бере активної участі в цих процесах. На заваді переміщення випускників вищих вітчизняних закладів освіти на Захід, до розвинутих країн, стають складності у підтвердженні диплому, недостатній рівень знання іноземних мов, а також різниця культур, ментальність. За сучасних умов лідерами з темпів народжуваності є саме країни з недостатнім рівнем соціально – економічного розвитку. е означає, що за нинішніх темпів розвитку торгівлі та міграції інвестицій навряд чи вдасться забезпечити зайнятість нових робітників на території країн, де народилися. Глобалізація сприяє переміщенню висококваліфікованих робітників у промислово розвинуті країни. Як уже зазначалось, спільною рисою, притаманною абсолютній більшості країн є збільшення у складі іммігрантів кваліфікованих спеціалістів. Головний мотив переміщення таких спеціалістів – збільшення доходів і кар’єрне зростання, можливість застосування своїх знань та здібностей. Основними причинами цього є, безумовно, економічні: Низький рівень заробітної плати науковців сприяє емміграції талановитих, перспективних фахівців до розвинутих країн Європи (Німеччина, Великобританія, Австрія) та у США. Україна приймає активну участь в цьому процесі. Так, у 2000 р. з країни виїхало 26 тис. докторів та 125 тис. кандидатів наук; а в 2007 р. 4 тис. і 48 тис., відповідно. [7, с. 33]. Така тенденція є прийнятною для України. Вважаємо, що така позитивна динаміка збережеться й надалі. Задля підтримання такої динаміки держава повинна повернутися обличчям до розвитку науки, підвищити її фінансування, обрати інноваційний шлях економічного зростання. При формуванні імміграційної політики держав та пошуках методів її удосконалення доводиться враховувати зростаючі потоки нелегальних іммігрантів. Це явище сьогодні набуло масового характеру .

Таким чином, процеси міжнародної міграції робочої сили є невід’ємною складовою розвитку міжнародних економічних відносин. Сьогодні ці відносини відчувають помітний вплив процесів світової глобалізації. Глобалізація суттєво прискорює процеси міжнародної міграції робочої сили. Україна приймає активну участь в цих процесах. Ця участь має певні протиріччя й потребує вдосконалення. Розглядаючи міжнародну міграцію робочої сили слід розрізняти необхідність і можливість її здійснення.

Наслідки міграції залежать від того, чи є певна країна, країною – постачальником, або країною – користувачем іноземної робочої сили.

У загальносвітовому масштабі міжнародна міграція робочої сили зумовлює оптимізацію розміщення продуктивних сил,вирівнювання цін на головний фактор виробництва. Процес еміграції фахівців потребує ретельного аналізу й розробки спеціальних заходів. Насамперед, необхідно створити в Україні належні соціально – економічні, організаційні, правові умови для створення гідних умов життя, навчання, розвитку економіки та особистості. Вже сьогодні соціально – економічний розвиток України, хоча й не є таким же як у країнах Західної Європи, однак, для наших співвітчизників виявляється більш сприятливим ніж «золоті гори» на Заході. Про це свідчить суттєве скорочення емміграції та зростання імміграції.

Глобалізація економіки суттєво вплинула на формування нового підходу до міграційної політики. Цей підхід полягає в переході від контролюючих функцій держави до комплексного управління міграційними процесами, основу якого складає створення умов, що протидіють міграції. В умовах тісного взаємозв’язку й взаємозалежності національних економік стає можливим стимулювання економічного зростання, створення нових робочих місць, підвищення доходів, формування сприятливого клімату у країнах емміграції. Така можливість реалізується шляхом лібералізації торгівлі, залучення прямих іноземних інвестицій, активного включення національних валют у світову валютну систему.

Отже, задля ефективного управління міграційними процесами в Україні вважаємо за необхідне здійснювати означені пропозиції не поетапно, а комплексно, інакше може скластися критична ситуація на ринку праці в національній економіці.

Література:

1. WWW. Podrobnosti.ua

2. Гомон Д. Германия – лидер по иностранцам. //Сегодня. От 10 сентября 2010 г.

3. Макуха С. М. Міжнародні господарські зв’язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації. –Х.: Право, 2005. -304 с.

4. Stalker P. Workes without frontiers: The impact of globalization on international migration. Boulder (Col): Rienner: ILO, 2007/ - X1. – P/ 141 – 152.

5. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір (Колективна монографія) /За ред.. Е. М. Лібанової. –К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. -316 с.

6. Мамонтова. Н. Тенденції та особливості формування і використання інтелектуального капіталу в Україні.//Економіка України. – 2010. -№8. –С. 30 – 40.

7. Харламова Г. О., Наумова М. Міграція як складова процесу формування людського капіталу України. //Економіка та держава. -2010. - №4. –С. 32 – 36.

8. WWW. Eurostat. МВД Украины и Государственный центр занятости Минтруда Украины.