Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Задорожний А.Л.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Стимулювання експорту продукції виробничого підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами. Однією з форм здійснення зовнішньоекономічна діяльність є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенню рівня життя населення і зміцнення положення держави на світовій арені.

Але Інтеграція у світову економіку сама по собі не забезпечить позитивних результатів. Вона лише відкриває можливості для їх досягнення. Зовнішньоекономічна інтеграція України, яка відбувається в рамках процесу відкриття економіки на передодні в ступу до СОТ, стане каталізатором реструктуризації вітчизняної економіки завдяки забезпечення вищої конкурентної спроможності продукції – для роботи на зовнішніх ринках. Слід розуміти здатність національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках за умов використання ефективності використання природних ресурсів, розвиток науково-технічного потенціалу, валютної і фінансової кредитної системи, а також сервісну збутової інфраструктури підтримки експорту без нанесення збитків економіці при забезпечені економічної безпеки країни в цілому. В зв’язку з цим цілком закономірно, що подаль шість розвитку експорту, особливо продукції обробних галузей промисловості з високим ступенем обробки, повинен стати важливим елементом структурної перебудови і технічної модернізації національного господарства країни. В формування основ політики державної підтримки і стимулювання експорту знаходиться на початковому етапі. Існуюча система державної підтримки експорту не має обґрунтованої стратегії. Це обумовлено тим, що більшість елементів законодавчо не оформлені і, відповідно, не можуть стати обґрунтованими орієнтирами для виробників експортної продукції на майбутнє. Більшість заходів державної системи розвитку експорту має адміністративний характер. Найбільш поширеними є застосування квотування і заборона експорту, нульова ставка ПДВ на експортну продукцію, ліцензування експортної продукції,регулювання валової виручки від реалізації вітчизняних товарів на зовнішніх ринках. Через недостатній розвиток страхової та банківської систем, відсутність спеціальних інструментів підтримки експорту на державному рівні.

Головна вада українського експорту – неефективна його структура. На сьогодні головними структурним елементами експорту підприємств є сировина та продукція низького рівня переробки. В сучасних умовах розвитку світового господарства подібна спеціалізація експорту є неоптимальною з трьох причин:

- сировина, на від технологій чи знань, вичерпується і не відновлюється;

- низький рівень переробки зазвичай означає низькі прибутки;

- у конкурентному світі сировину завжди можна змінити аналогічною сировиною з іншої країни, що робить попит на неї високо еластичним і зумовлює значні коливання ціни.

Необхідність структурної перебудови економіки і, як наслідок, структури експорту зумовлена конкурентоспроможністю українських товарів як на внутрішньому , так і на зовнішньому ринках.

Реалізації експортного потенціалу потребує рішення ряду задач, а саме:

- Забезпечення функціонування механізмів кредитування і страхування експорту за участю держави, а також надання державних гарантійних зобов’язань щодо експортних кредитів;

- Погодження заходів, що приймаються в сфері зовнішньоекономічної діяльності, з цілями і задачами Національної програми, а при потребі проведення експертизи проектів законів та інших нормативних актів, виходячи з їх впливу на розвиток вітчизняного експортного потенціалу;

- Швидке залучення українських ділових кіл до проведення спільних заходів щодо стимулювання експорту;

- Створення системи зовнішньоторговельної інформації і інформаційно-консультативних служб, що включали б їх регіональні і закордоні представництва;

- Організація оперативної роботи державних органів щодо активного просування української експортної продукції на зовнішні ринки та захист інтересів вітчизняних експортерів за рубежем.

Таким чином, успіху реалізації експортного потенціалу може бути досягнутим лише при орієнтації галузевих комплексів і підприємств на випуск таких видів конкурентоспроможної продукції, особливо високих технологій і послуг що зможуть знайти свої «ніші» на зовнішніх ринках. Останнє по суті, обумовлює необхідність корінного відновлення основних фондів у стислі терміни, стимулювання наукоємних технологій, превалюючи випуск товарів із високим ступенем обробки.