Зозуля.Н.А.

Науковий керівник: Головня Олена Михайлівна

Вінницький національний аграрний університет

Проблеми та перспективи української євроінтеграції

Членство в ЄС є однією з головних стратегічних цілей України. Європейський Союз поки-що не визнав Україну потенційним кандидатом у члени, проте згідно з 49 статтею Договору про ЄС, Союз відкритий для всіх європейських країн. Сучасна позиція ЄС щодо України є неоднозначною. Більше за те, ця позиція обмежує вплив ЄС на ситуацію в Україні, оскільки не дає змоги використовувати наймогутніший інструмент зовнішньої політики ЄС – встановлення перед країнами-кандидатами жорстких умов вступу.

Україна від самого початку своєї незалежності декларувала європейську інтеграцію. Офіційні стосунки між Україною та ЄС розпочались 2 грудня 1991 року: міністр закордонних справ Нідерландів офіційно визнав незалежність України. Перша офіційна зустріч керівників – Президента Л. Кравчука та Голови Європейської Комісії Ж. Делора – відбулась у вересні 1992 року, а потім було відкрито представництво ЄС у Києві, трохи пізніше – в Брюсселі.

Польські науковці поділяють стосунки ЄС та України на два періоди: до Помаранчевої революції та після неї. Такий поділ, стосується кількості підписаних угод та документів, наближення українського права до європейських норм та стандартів, виконання взаємних зобов’язань тощо [1].

Взаємовідношення Україна – ЄС протягом всього періоду часу випробували і продовжують випробувати міжнародні впливи різного ступеню сили та інтенсивності. Для розуміння сучасного положення справ та перспектив подальшого українського євроінтеграційного шляху, необхідно проаналізувати міжнародні та зовнішньополітичні по відношенню до цього процесу фактори: глобальний, російський, американський, європейський .

Характеризуючи глобальний фактор, необхідно відзначити, що сучасні міжнародні відносини знаходяться в стані глибокої кризи. Кризові явища торкнулись всіх структурних елементів світової системи: економіки, міжнародних організацій, правових норм і т. ін. В сучасних умовах йде пошук нової, поствестфальської, постбіполярної моделі світового устрою. В умовах суперечливого та конфліктного переоформлення світової системи виникає ряд глобальних проблем (екологічна, енергетична, фінансова, продовольча, світова економічна криза, тероризм, і т. ін), з якими стикаються всі держави.

Однією з найбільш складних і найбільш політизованих глобальних проблем є світовий енергетичний дефіцит, цей фактор є свого роду «лакмусовим папірцем» у взаємовідносинах між ЄС, як споживачем нафтогазової сировини, Росією, як джерела цієї сировини і Україною, як крупного транспортера сировини до Європи. Він також багато в чому визначає стратегію і тактику зовнішньополітичних рішень і дій країн ЄС у відношенні держав постачальників і транспортерів енергетичної сировини(18-21).

Ще одним фактором, який впливає на вступ України до ЄС є російські та американські інтереси, які експерти в останній час все частіше трактують, як нова «холодна війна». Хоча термін можна віднести до суперечливих наукових категорій, безспірним є те, що кожна з держав збільшує свій воєнний потенціал, трансформує систему безпеки, намагається не допустити опонента до «своїх» геополітичних полів. Одним із інструментів реалізації даної політики є діяльність воєнно-політичного блоку НАТО.

Аналізуючи вплив ЄС на євроінтеграцію України, необхідно виділити загальну, спільну, офіційну позицію цієї організації та погляди окремих держав-членів ЄС щодо цього питання. Також необхідно враховувати взаємовідношення ЄС та інших впливових міжнародних суб’єктів, які бачать перспективу євроінтеграційного шляху України, виходячи із своїх національних інтересів.

Сучасний ЄС – це 27 держав, які виробляють чверть світового валового внутрішнього продукту (ВВП), з чисельністю населення близько 500 млн осіб, які володіють широким набором інструментів.

Загальна спільна політика ЄС щодо України орієнтована на довгострокову перспективу співробітництва, а не на повну інтеграцію в організацію. Європейський Союз зацікавлений в демократичному розвитку країни, стабільності та передбачуваності України, гарантованому збереженню її транзитивних функцій, здатності забезпечити боротьбу з нелегальною міграцією, розповсюдженням приступності, охороною кордонів та іншими новими загрозами безпеки на європейській частині континенту.

Сучасний стан відносин ЄС з Україною можна визначити як певну паузу, яка відбиває настрої вичікування. Європейський Союз усвідомлює невідповідність України інтеграційним критеріям, займаючи обережну позицію щодо України та очікуючи скільки-небудь істотних економічних успіхів.

Явний дефіцит досвідчених фахівців з євроінтеграції серед політичної еліти і державних службовців України

Відсутність консенсусу стосовно європейського вибору як серед населення так і на рівні державних інституцій

Проблеми

Експерти визначають комплекс заходів щодо прискорення інтеграції України до ЄС — це створення сприятливих умов для економічного розвитку, модернізації економіки та суспільства; впровадження ринкових відносин, проведення податкової і бюджетної реформ. Водночас, наголошується на необхідності зміцнення засад політичної демократії, посиленні боротьби з корупцією, вдосконаленні захисту прав інтелектуальної власності, впровадженні європейських правових стандартів.

Експерти звертають увагу на необхідність посилення координації між гілками влади та проведення узгодженої політики інтеграції до європейських структур. Наголошується на тому, що в міністерствах і відомствах необхідна чітка структуризація департаментів, які б займалися виключно проблематикою інтеграції України до ЄС. Також пропонується створити Національний комітет з питань європейської інтеграції.

Привертає увагу пропозиція експертів щодо зміцнення фінансової складової євроінтеграційного руху України. Йдеться про передбачення у державному бюджеті України спеціальної статті (яка б акумулювала внутрішні фінансові ресурси, донорські внески, іншу міжнародну допомогу) для здійснення заходів з адаптації внутрішніх правил до норм та стандартів ЄС.

Висновки. Надія України на вступ до ЄС або хоч якесь суттєве наближення до цієї цілі поки-що не здійснилась. Проте з погляду налагодження політичної, торгово-економічної співпраці Україна має певні досягнення, особливо порівняно з країнами пострадянського простору

Наближення ЄС до українських границь об'єктивно зміцнює вплив європейського співтовариства на Україну. У політичному плані цей процес можна вважати позитивним, оскільки він сприяє впровадженню в Україні європейських стандартів. У той же час трансформація ЄС може породити чимало проблем. Очевидно, що характер і рівень співробітництва України з розширеним ЄС, перспектива української євроінтеграції будуть залежати насамперед від внутрішніх трансформацій в Україні, від створення умов для стабільного демократичного розвитку та підйому вітчизняної економіки

Список використаних джерел:

1. Сидун С. Україна та Європейський союз: особливості розвитку взаємовідносин // Науковий журнал «Наукові праці». - №26. – 2010 с.12-14

2. Чальцева О.М. Українська євроінтеграція: шлях в нікуди чи реальний зовнішньополітичний вектор // Науковий журнал «Наукові праці». – №21. – 2010 с.102-105

3. Вонсович О.С. Шляхи інтеграції України до структур європейської та євроатлантичної безпеки на сучасному етапі // Гілея: науковий вісник. – №36. – 2010 с.25-28

4. http://uk.wikipedia.org/wiki/Тіньова_економіка